Ухвала суду № 29438876, 19.02.2012, Апеляційний суд Сумської області

Справа №1810/2903/12 Головуючий у суді у 1 інстанції - Гура Антоніна ОлександрівнаНомер провадження 11/788/94/13 Суддя-доповідач - Матус В. В. Категорія - Крадіжка

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2012 року колегія суддів з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Матуса В. В.,

суддів - Олійника В. Б., Захарченка О. П.,

з участю прокурора - Паливоди Л.В.

засудженого - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Суми кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_3, прокурора Гуменного О.В., який затвердив обвинувальний висновок, на вирок Лебединського районного суду Сумської області від 4 грудня 2012 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця АДРЕСА_1, раніше судимого:

1). 14 травня 1991 року за ст. 229 ч. 1 КК України (1961 р.) до двох років виправних робіт; звільнений 9 лютого 1993 року;

2). 31 жовтня 1995 року за ст. 140 КК України (1961 р.) до двох років позбавлення волі з конфіскацією майна; 18 квітня 1996 року звільнений по амністії;

3). 17 березня 1997 року за ст. 229-6 ч. 2 КК України (1961 р.) до двох років виправних робіт з утриманням 20 % заробітної плати;

4). 6 січня 1998 року за ст.ст. 140 ч. 2, 140 ч. 3, 81 ч. 3, 89 ч. 1, 42 КК України (1961 р.) до чотирьох років шести місяців позбавлення волі; звільнений 20 жовтня 2001 року по відбуттю покарання;

5).15 серпня 2005 року за ст.ст. 15 ч. 1, 185 ч. 3, 185 ч. 3, 185 ч. 4, 309 ч. 2 КК України до п'яти років позбавлення волі; звільнений 15 грудня 2007 року по відбуттю покарання;

6). 22 жовтня 2008 року за ст. 185 ч. 3 КК України до трьох років позбавлення волі;

7). 15 листопада 2011 року за ст. 286 ч. 1 КК України до штрафу в сумі 3400 грн., з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на один рік; 14 червня 2012 року покарання замінено на двісті годин громадських робіт, -

засуджено за ст. 185 ч. 3 КК України до трьох років позбавлення волі; за ст. 389 ч. 2 КК України до шести місяців арешту.

На підставі ст. 70 ч. 1 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим,ОСОБА_3 призначено покарання у виді трьох років позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком Лебединського районного суду Сумської області від 15 листопада 2011 року та постановою Лебединського районного суду Сумської області від 14 червня 2012 року у виді десяти днів позбавлення волі, і остаточно ОСОБА_3 визначено покарання у виді трьох років десяти днів позбавлення волі.

Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судові витрати за проведення експертизи в сумі 176 грн. 46 коп.

ВСТАНОВИЛА:

Як встановив суд, 5 вересня 2012 року о 22 годині ОСОБА_3 з метою заволодіння чужим майном, проник до господарства потерпілого ОСОБА_4, в с. Боброве Лебединського району Сумської області, звідки таємно викрав майно потерпілого на загальну суму 487 грн. 50 коп.

Крім того, ОСОБА_3, засуджений за вироком Лебединського районного суду Сумської області від 15 листопада 2011 року за ст. 286 ч. 1 до штрафу в сумі 3400 грн., з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на один рік, а постановою Лебединського районного суду Сумської області від 14 червня 2012 року штраф замінений на двісті годин громадських робіт.

ОСОБА_3, 25 липня 2012 року був ознайомлений з порядком виконання покарання, яке повинен був відбувати в КП будинкоуправління мікрорайону «Черемушки». Однак, в період з 1 серпня 2012 року по 12 вересня 2012 року, ОСОБА_3, до відбування покарання у виді громадських робіт не приступив, на неодноразові попередження інспектора про притягнення його до кримінальної відповідальності а саме: 6 серпня 2012 року, 29 серпня 2012 року, 12 вересня 2012 року не реагував, тобто умисно ухилявся від відбування покарання.

На вирок суду надійшли апеляції:

- засуджений ОСОБА_3, не оспорюючи доведеності вини та правильності кваліфікації своїх дій, просить вирок суду змінити та пом'якшити призначене судом покарання, врахувавши повне визнання вини, відшкодування шкоди.

- прокурор Гуменний О.В., який затвердив обвинувальний висновок, в зміненій апеляції просить вирок суду скасувати, оскільки суд не дослідив об'єктивну сторону інкримінованого ОСОБА_3 злочину, передбаченого ст. 389 КК України, допустивши неповноту судового слідства. Просить вирок суду скасувати, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді про обставини справи та суть поданих апеляцій, ОСОБА_3, який підтримав свої апеляційні вимоги та апеляцію прокурора, прокурора Паливоду Л.В., на підтримку зміненої апеляції прокурора, провівши судові дебати, надавши останнє слово засудженому, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені в апеляціях, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція засудженого підлягає частковому задоволенню, а апеляція прокурора повному задоволенню, виходячи з наступного.

Частина 2 статті 389 Кримінального кодексу України передбачає настання кримінальної відповідальності за ухилення від відбування громадських чи виправних робіт особою, засудженою до цього покарання.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 52 КК України кримінальна відповідальність за ухилення від покарання, не пов'язаного з позбавленням волі (ст. 389 КК України), настає за умови, що таке покарання призначено вироком суду.

Так, відповідно до положень КК України засудженою особою вважається така, щодо якої винесено обвинувальний вирок. При цьому немає правових підстав ототожнювати особу, засуджену до відповідного покарання, та таку, яка відбуває покарання певного виду.

Із матеріалів справи видно, і про це зазначено у вироку суду, що ОСОБА_3 ухилявся від покарання у виді громадських робіт, яке йому призначено не вироком, а замінено в порядку ст. 410 КПК України (1960 р.) та ст. 53 КК України постановою суду.

За таких обставин ОСОБА_3 не може визнаватися засудженим до громадських робіт, які йому визначені іншим правозастосовним документом, а не обвинувальним вироком суду.

Як видно з вироку, висновки про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 389 ч. 2 КК України, суд зробив на підставі показань самого підсудного, без дослідження пред'явленого підсудному обвинувачення. При цьому, судом зазначено, що ОСОБА_3 свою вину визнав повністю і підтвердив факт ухилення від відбування громадських робіт, а тому докази та обставини, відповідно до ч. 3 ст. 299 КПК України (1960 р.), у судовому засіданні не досліджувалися, що стверджується протоколом судового засідання.

За таких обставин згідно зі ст. 299 КПК суд не вправі був провадити скорочене судове слідство без дослідження всіх зібраних під час досудового слідства доказів.

Таким чином, суд першої інстанції істотно порушив вимоги кримінально-процесуального закону і допустив невідповідність викладених у вироку висновків фактичним обставинам справи, що відповідно до ст. 367 КПК України (1960 р.) є підставою для скасування вироку і направлення справи на новий судовий розгляд.

Під час цього розгляду суду необхідно повно та всебічно дослідити обставини справи, пред'явлене ОСОБА_3 обвинувачення, необхідні докази та дати їм належну оцінку, і постановити по справі законне та обґрунтоване рішення, звернувши увагу на доводи, викладені в апеляції засудженого.

Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 362, 365, 366, 367, 377 КПК України (1960 року), колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію засудженого ОСОБА_3 задовольнити частково, апеляцію прокурора Гуменного О.В., який затвердив обвинувальний висновок, задовольнити повністю.

Вирок Лебединського районного суду Сумської області від 4 грудня 2012 року відносно ОСОБА_3 скасувати у зв'язку істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, а кримінальну справу повернути на новий судовий розгляд в той же суд іншим складом суду.

Запобіжний захід ОСОБА_3 залишити - тримання під вартою.

СУДДІ:

Матус В. В. Олійник В. Б. Захарченко О. П.