Ухвала суду № 29489637, 11.12.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2012 р. справа № 2а-0870/57/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Олефіренко Н.А.

суддів: Головко О.В. Ясенової Т.І.

за участю секретаря судового засідання: Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2012 року

у справі за позовом Державного підприємства "Запорізький титано-магнієвий комбінат"

до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство "Запорізький титано-магнієвий комбінат" звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення -рішення № 0001160808 від 27.07.2011 року.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2012 року адміністративний позов Державного підприємства "Запорізький титано-магнієвий комбінат" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі про скасування податкового повідомлення-рішення задоволено в повному обсязі, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі від 27.07.2011 № 0001160808.

Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просив скасувати постанову суду та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Державного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат»з питань, що викладені в запереченнях підприємства до акта перевірки від 08.06.2011 №140/08-08/00194731, за наслідками якої було складено Акт від 14.07.2011 № 168/08-08/00194731.

За результатами перевірки, на підставі вищезазначеного акту перевірки 27.07.2011 року прийнято податкове повідомлення - рішення за №0001160808 яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2010 року.

За результатами перевірки податковим органом встановлено порушення 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого встановлено відсутність постачання в межах договорів між позивачем та його контрагентом ТОВ «Авангард - Інвест»від 22.11.2010 №365, від 19.08.2010 №287, від 19.08.2010 №228 піддонів дерев'яних, чавуну та коксового дріб'язку за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року.

Крім того, перевіряючи ми визнані договори від 22.11.2010 року №365, від 19.08.2010 року №287, від 19.08.2010 року №228, укладені між позивачем та ТОВ «Авангард - Інвест» нікчемними, відповідно до положень ст.ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України.

Передумовою визначення грошового зобов'язання з ПДВ у цій справі були договір на поставку товару від 22.11.2010 року, від 19.08.2010 року, від 19.08.2010 року, укладені між позивачем та його контрагентом (ТОВ "Авангард - Інвест"), відповідно до яких продавець, як платник податку здійснює операцію з постачання товарів, що є об'єктом оподаткування відповідно до ст. 185 Податкового кодексу України, а покупець (позивач) здійснює операцію з придбання товарів, що є об'єктом оподаткування. В межах виконання договорів протягом перевіряє мого періоду відбулася поставка товару, що підтверджено видатковими накладними та виписаними ТОВ " Авангард - Інвест " податковими накладними на користь позивача, а позивачем здійснена оплата за отриманий товар, у тому числі ПДВ. Ці операції визнані податковим органом як недійсні. При цьому податковий орган свою позицію обґрунтовує відсутністю трудових та матеріальних ресурсів, виробничої бази, складських приміщень, тощо.

Так, правила формування податкового кредиту визначені ст. 198 Податкового кодексу України.

З аналізу норм Податкового кодексу України вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи -платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства (статті 198, 201 ПКУ).

Позивачем до суду було надано: вантажні накладні, податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури, які підтверджують факт поставки товару ТОВ «Авангард - Інвест»на користь позивача та банківські виписки, які підтверджують факт повної оплати позивачем поставленого товару.

Всі зазначені вище документи підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити як того вимагає чинне законодавство України.

Судом встановлено, що керуючись положенням ст. 198 ПКУ, позивачем було сформовано податковий кредит на підставі належно оформлених податкових накладних, виданих контрагентом (ТОВ " Авангард - Інвест"). На час здійснення господарських операцій контрагент позивача був зареєстрован у ЄДР та мав спеціальну податкову правосуб'єктність. За таких обставин покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї. Також платник ПДВ (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів у ланцюгу.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та праві на отримання бюджетного відшкодування. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, одержаних з дотриманням закону доказах.

При вирішенні справи у судах попередніх інстанцій податковий орган не довів те, що правочини вчинено позивачем з метою безпідставного формування податкового кредиту з ПДВ.

Як встановлено судом, зобов'язання за спірними договорами, укладеним між позивачем та його контрагентом (ТОВ " Авангард - Інвест "), виконувались сторонами належними чином.

Крім того, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Відповідачем лише зазначено, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів (робіт, послуг) які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентом -є тільки припущенням.

Крім того, посилання відповідача на частини 1, 5 статтю 203, частини 1,2 статті 215, статтю 216 ЦК України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: Н.А. Олефіренко

Суддя: О.В. Головко

Суддя: Т.І. Ясенова