Постанова № 29488786, 11.02.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2013 р.Справа № 2а-8083/11/1470

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Мельник О.М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Крусяна А.В.

- Шляхтицького О.І.

при секретарі - Філімович І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 травня 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарська агропромислова корпорація «Нікоагрокапітал» до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарська агропромислова корпорація «Нікоагрокапітал» - звернулося з адміністративним позовом до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.07.12р. №0000372301/0.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що декларація з податку на додану вартість за лютий 2010 р. була подана Товариством 19.03.2010 р., згідно з Законом про ПДВ перевірка повинна була бути проведеною не пізніше 19.04.2010р. Але в Акті від 16.07.2010 р. зазначено, що перевірка проводилась 16.07.2010 р. Декларація з податку на додану вартість за березень 2010 р. була подана Товариством 19.04.2010 р., згідно з Законом про ПДВ перевірка повинна була бути проведеною не пізніше 19.05.2010 р. Але в Акті від 16.07.2010 р. зазначено, що перевірка проводилась 16.07.2010 р.

Таким чином, на думку позивача, ДПІ порушений встановлений законодавством термін здійснення перевірки, що свідчить про неправомірність дій та висновків ДПІ. Крім того, акт від 16.07.2010 р. не містить жодних обґрунтувань щодо завищення Товариством бюджетного відшкодування за лютий 2010 р. на суму 461 547 гривень та березень на суму 1 151 513 гривень. В Акті від 16.07.2010 р. не зазначено, з яких саме сум податку на додану вартість складаються зазначені суми завищення бюджетного відшкодування (найменування контрагенту, номеру договору, номеру податкової накладної та ін.).

Відповідач проти позовних вимог заперечує, вказуючи на те, що ТОВ САК «Нікоагрокапітал» безпідставно задекларовано податковий кредит згідно декларацій за грудень 2009 року та січень 2010 року. Декларацію з ПДВ за лютий подано 19.03.2010 року з заявленою сумою до відшкодування у розмірі 461 547 грн. та 19.04.2010 року за березень з сумою відшкодування 1 151 513,00 грн. Протягом 30 днів наступних за днем отримання декларацій, фахівцями ДПІ проведені документальні невиїзні перевірки по деклараціям з ПДВ, на запити щодо надання документів позивачем не надано відповідей і первинних документів. ДПІ в Жовтневому районі було видано наказ щодо позапланової перевірки та здійснено вихід за фактичним місцем знаходження позивача, однак з боку посадових осіб ТОВ САК «Нікоагрокапітал» було вчинено дії, які перешкоджали здійсненню повноважень посадовими особами ДПІ у Жовтневому районі, а саме: відмовлено в допуску до перевірки. Так, неможливо було підтвердити документально правомірність формування податкового кредиту та заявлених сум бюджетного відшкодування за лютий 2010 року та березень 2010 року. Зважаючи на зазначене, відповідач вважає податкове повідомлення-рішення правомірним, а позов необґрунтованим.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 травня 2012 року адміністративний позов ТОВ САК «Нікоагрокапітал» задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000372301/0 від 20.07.2010 року.

Жовтневою міжрайонною державною податковою інспекцією Миколаївської області Державної податкової служби на вказану постанову була подана апеляційна скарга. Апелянт просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Колегією суддів встановлено, що 19 березня 2010р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарською агропромисловою корпорацією «Нікоагрокапітал» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі Миколаївської області була подана податкова декларація з податку на додану вартість за лютий 2010 р. Згідно з наданою декларацією та додатками до неї, сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок Товариства у банку, складає 461 547 гривень.

19 квітня 2010 р. Товариством до ДПІ була подана податкова декларація з податку на додану вартість за березень 2010 р. Згідно з декларацією та додатками до неї, сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на банківський рахунок Товариства, складає 1151513 гривень.

16.07.2010 р. відповідачем здійснено документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарська агропромислова корпорація «Нікоагрокапітал» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок в установі банку за лютий 2010 року та березень 2010 року. За результатами перевірки був складений Акт № 797/23-35301768 від 16.07.2010 р..

Відповідно до висновків акту TOB САК «Нікоагрокапітал» на порушення пп.7.2.8 п.7.2 та пп.7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України від 03.04.97р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» зі змінами та доповненнями безпідставно задекларовано податковий кредит згідно декларацій за грудень 2009 року та січень-березень 2010 року, в результаті чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за лютий 2010 року на суму 461547 грн. та за березень 2010 року на суму 1151513 грн.

20.07.2010 р. відповідачем на підставі висновків Акту від 16.07.2010 р. було винесене податкове повідомлення-рішення №0000372301/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування ТОВ САК «Нікоагрокапітал» за лютий 2010 року на суму 461547 гривень, за березень 2010 року на суму 1 151 513 гривень.

На думку відповідача суть порушення позивачем норм пп.7.2.8 п.7.2 та пп.7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України від 03.04.97р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» полягає в тому, що з метою підтвердження внесених до декларацій з ПДВ даних та права платника на відшкодування ПДВ ДПІ направлено запити від 26.03.2010 року №5246/10/15-214 та від 07.05.2010 року №7530/10/15-214 про надання копій відповідних документів. Відповідей надано не було, виходячи з чого відповідачем зроблено висновок про те, що відомості декларацій, в тому числі стосовно відшкодування ПДВ, не підтверджені. Крім того, відповідач посилається на висновки ВПМ ДПІ у Жовтневому районі №234 від 07.04.2010 року, № 293 від 13.05.2010 року згідно яких, без проведення документальних перевірок постачальників товарів до виробника немає можливості надати висновок про правомірність суми бюджетного відшкодування,в зв'язку з тим, що існує велика ймовірність того, що заявлений до відшкодування ПДВ не був сплачений.

Для позапланової невиїзної перевірки позивачем було надано до відділу податкового контролю юридичних осіб для проведення позапланової виїзної перевірки TOB «САК Нікоагрокапітал» декларацій з ПДВ за лютий 2010 року та березень 2010 року всі необхідні документи. На підставі викладеного ДПІ у Жовтневому районі Миколаївської області видано наказ від 25105.2010 року №148 та направлення від 25.05.2010 року №113/23-23 на позапланову виїзну перевірку Т0В «САК Нікоагрокапітал» для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування. При прибутті 26.05.2010р. за фактичним місцезнаходженням TOB «САК Нікоагрокапітал» за адресою: Миколаївська область, Жовтневий район, с. Полігон, вул. Зоряна 1А., з боку посадових осіб товариства вчинено дії, які перешкоджали здійсненню повноважень посадовими особами ДПІ у Жовтневому районі. Посадові особи TOB «САК Нікоагрокапітал» відмовились від отримання під розписку копії наказу від 25.05.10 р. №148, направлення від 25.05.10 р. №113/23-23 на проведення позапланової виїзної перевірки та не допустили посадових осіб ДНІ у Жовтневому районі до проведення перевірки. В результаті чого складено Акт від 26.05.2010 року №62/23-23 «Про відмову від допуску посадових осіб до перевірки». Виходячи з чого, відповідачем зроблено висновок про неможливість документального підтвердження правомірності формування податкового кредиту та заявлених сум бюджетного відшкодування за лютий 2010 року на суму 461547 грн. та за березень 2010 року на суму 1151513.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність задоволення позову.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Згідно з п.1.8 ст.1 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно пп. 7.2.8. п. 7.2., пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором. Платники податку подають органу державної податкової служби на безоплатній основі разом з податковою декларацією за відповідний звітний період копії реєстрів виданих та отриманих податкових накладних за такий період в електронному вигляді.

Тобто, зазначений підпункт встановлює лише обов'язок платника податку з ведення податкового обліку за ПДВ та наданні органу державної податкової служби документів, що підтверджують ведення такого обліку.

Пунктом 1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено поняття податкового кредиту як суми, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно із цим законом. Пункт 1.8 ст.1 цього закону встановлює, що бюджетним відшкодуванням є сума, яка підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим законом. В підпункті 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» наводиться перелік позицій, які повинна містити податкова накладна при її заповненні.

Згідно вимогам п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до вимог п.п. 7.2.6. п. 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника… У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно вимогам п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що суми податку, які підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в контексті наведених норм права для віднесення сум до складу податкового кредиту з податку на додану вартість та його відшкодування Закон України «Про податок на додану вартість» не передбачає обов'язкової умови фактичного надходження цих сум до бюджету. У разі невиконання контрагентами платника податків або їх постачальниками зобов'язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для них. Зазначена обставина не може бути підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на віднесення сум до складу податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачене законом документальне підтвердження розміру податкового кредиту. Таким чином, Закон України «Про податок на додану вартість» та інші положення законодавства України не встановлюють та не передбачають відповідальності платника податків за дії інших платників.

Крім того, випадки, в яких здійснюються позапланові виїзні перевірки, а також порядок проведення таких перевірок, визначені як статтями 111 і 112 Закону № 509, так, в даному випадку, і підпунктом 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону про ПДВ.

Згідно з пунктом 9 частини 6 статті 111 Закону № 509 подання платником декларації з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень, є підставою для проведення органом державної податкової служби позапланової виїзної перевірки такого платника.

Як вказано у підпункті 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону про ПДВ, протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, орган державної податкової служби має провести всі можливі перевірки для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Доводи позивача про те, що строк складає 60 днів, суд вірно відхилив, оскільки вони ґрунтуються виключно на вказаному вище наказі ДПА України від 18.08.2005 № 350, який не є нормативно-правовим актом. Крім того, навіть якщо припустити, що позапланова виїзна перевірка може бути проведена протягом 60 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, то цей строк позивачем також пропущений: декларація за лютий 2010 року була отримана позивачем 19.03.2010 року, відповідно, 60-денний строк сплив 18 травня 2010 року; декларація за березень 2010 року була отримана позивачем 19.04.2010, відповідно, 60-денний строк сплив 18 червня 2010 року.

Декларація з податку на додану вартість за лютий 2010 р. була подана Товариством 19.03.2010 р., згідно з Законом про ПДВ перевірка повинна була бути проведеною не пізніше 19.04.2010р. Але в Акті від 16.07.2010 р. зазначено, що перевірка проводилась - 16.07.2010 р.

Декларація з податку на додану вартість за березень 2010 р. була подана Товариством 19.04.2010 р., згідно з Законом про ПДВ перевірка повинна була бути проведеною не пізніше 19.05.2010 р. Але в Акті від 16.07.2010 р. зазначено, що перевірка проводилась - 16.07.2010 р.

Таким чином, відповідачем порушений встановлений законодавством термін здійснення перевірки, що також свідчить про неправомірність дій та висновків відповідача.

Вимогами п.1.5, 1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженому наказом ДПА України від 10.08.2005р. № 327, встановлено, що акт перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень податкового законодавства. Факти виявлених порушень податкового законодавства викладаються в акті чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. Пунктом 2.3.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства встановлено, що за фактами порушень податкового законодавства необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків: зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

В розділі 3 акту від 16.07.2010 року зазначено, що «відповідно до п.3.12 наказу ДПА України від 18.08.2005року №350 до відділу податкового контролю юридичних осіб для проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ САК «Нікоагрокапітал» декларацій з ПДВ за лютий 2010 року та березень 2010 року було передано всі необхідні документи», що свідчить про наявність у відповідача податкових накладних та документів підтверджуючих факт сплати ПДВ за вказаними накладними.

Таким чином, позовна вимога про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.07.12р. №0000372301/0 Державної податкової інспекції у Жовтневому районі Миколаївської області дійсно підлягає задоволенню.

Судова колегія вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Але, судова колегія вважає, що слід виключити з мотивувальної частини постанови посилання суду на правомірність формування позивачем податкового кредиту, якій підлягає відшкодуванню з державного бюджету за період лютій - березень 2010 року.

При цьому судова колегія вважає, що органи податкової служби перед прийняттям рішення щодо відшкодування наведених сум повинні дослідити питання по суті та прийняти відповідне рішення. Суд першої інстанції зазначає, що Факти придбання товарів (послуг), при розрахунках за які Товариством був сплачений та включений до складу податкового кредиту податок на додану вартість не спростовуються відповідачем під час судових засідань та фактично не оспорюються, але судом не прийнято до уваги те, що фактично перевірка не була проведена в повному обсязі, так як позивач не надав відповідачу відповідні документи для перевірки.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що постанова суду першої інстанції підлягає зміні шляхом виключення з мотивувальної частини постанови посилання суду на правомірність формування позивачем податкового кредиту, якій підлягає відшкодуванню з державного бюджету за період лютій - березень 2010 року, а в іншій частині залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 195; 196; 198; 201; 205; 207; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби задовольнити частково, постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 травня 2012 року змінити.

Виключити з мотивувальної частини постанови посилання суду на правомірність формування позивачем податкового кредиту, якій підлягає відшкодуванню з державного бюджету за період лютій - березень 2010 року.

В іншій частині постанову суду залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.

Повний текст судового рішення виготовлений 14.02.2013 року.

Головуючий: О.В.Джабурія

Суддя: А.В.Крусян

Суддя: О.І.Шляхтицький