Ухвала суду № 29488756, 13.02.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2013 р.

Справа № 1570/4957/2012

Категорія: 8.2.1

Головуючий в 1 інстанції: Соколенко О. М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Крусяна А.В.,

суддів Джабурії О.В., Шляхтицького О.І.,

секретаря Жукової Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Каспер» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

15.08.2012р. товариство з обмеженою відповідальністю «Каспер» (надалі – ТОВ «Каспер») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (надалі –ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС) про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.07.2012 року №0001292250 форми «В4», №0001282250 форми «Р»; від 14.05.2012 року №0001052250 форми «Р».

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 16.11.2012р. позов задоволений частково, визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 02.07.2012 року №0001292250 за формою «В4», від 02.07.2012 року №0001282250 за формою «Р», від 14.05.2012 року №0001052250 за формою «Р» в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 288248,35грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що з 10.04.2012р. по 24.04.2012 року на підставі направлення, виданого ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 03.04.2012 р. №000649/488 та наказу ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 03.04.2012 року №352 /т.2,а.с.4/, податковим ревізором-інспектором, згідно з пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України було проведено документальну виїзну перевірку TOB «Каспер» щодо підтвердження господарських відносин із ПП «Река» за лютий 2011 року, за результатами якої складений акт від 26.04.2012 року №1300/22-5/21004539. /т.1,а.с.10-17/ З врахуванням невиїзної документальної перевірки з питань правомірності нарахування податку на додану вартість по декларації за січень-квітень 2011року ПП «Река» за результатами якої був складений акт №303/23-513/36919740-2380 від 14.11.2011р. «Про неможливість проведення документальної невиїзної перевірки ПП «Река» щодо правомірності формування податкових зобов’язань та податкового кредиту за січень-квітень 2011року» перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України по декларації з ПДВ за лютий 2011 року, безпідставно включено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 439473,35грн. по постачальнику ПП «Река», чим занижено суму податку на додану вартість на загальну суму ПДВ 439473,35грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 14 травня 2012 року №0001052250 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 439474,35грн., в тому числі, за основним платежем 439473,35 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -1 грн. /т.1 а.с.21/

Рішенням відповідача про результати розгляду первинної скарги від 13.06.2012р. №14841/10/10-2007, податкове повідомлення-рішення №0001052250 від 14.05.2012р. було скасоване в частині визначеного податку на додану вартість у розмірі 151226грн., а в іншій частині залишено без змін. За результатами розгляду первинної скарги податковою також винесені податкові повідомлення – рішення від 02.07.2012р. №0001292250 форми «В4» про зменшення розміру від’ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 151226грн., від 02.07.2012р. №0001282250 форми «Р» про визначення суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 288247,35грн.

Разом з тим, відповідно до пункту 14.1. статті 4 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Пунктами 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункти 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України).

Згідно з п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно п. 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Отже, підставами для формування податкового кредиту є наявність належно оформленої податкової накладної, сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника ПДВ виникає право на податковий кредит.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пп.. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Судом встановлена реальність здійснення господарських операції за спірними договорами поставки, яка підтверджується наданими позивачем бухгалтерськими документами оформленими належним чином: податковими, видатковими накладними; банківськими виписками по особовому рахунку; подорожним листом вантажного автомобілю. Оприбуткування товарів підтверджується журналом – ордером, відомістю по рахунку 631, картками субконто по видатковим накладним отриманим від ПП «Река». Наявність у позивача складських ресурсів для можливості розміщення та зберігання товарів підтверджується свідоцтвом про право власності на нежитлові будівлі, розташовані у м.Одеса, віл. Хімічна, 2-Д. /т.1 а.с.129-168, 171-250/

Укладені між сторонами договори не визнавалися недійсними в судовому порядку. Позивачем було надано належні та допустимі докази, які підтверджують правові наслідки вчинених правочинів, реальність господарських операцій, використання придбаного товару в господарській діяльності.

ТОВ "Каспер" та ПП «Река», на час здійснення господарських операцій, були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та знаходились за зареєстрованим місцезнаходженням, перебували на податковому обліку, мали свідоцтво платника податку на додану вартість.

Отже, суми податку на додану вартість були внесені позивачем до реєстру отриманих податкових накладних від ТОВ "Каспер", включені до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів, відображені у реєстрах отриманих податкових накладних, та відповідають даним податкової декларації з податку на додану вартість.

Слід також зазначити, що постановою Одеського окружного адміністративного суду від 03.02.2012р. (набрала законної сили) визнані протиправними дії державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси щодо проведення невиїзної документальної перевірки з питань правомірності нарахування податку на додану вартість по декларації за січень-квітень 2011р., за наслідками яких був складений акт №303/23-513/36919740-2380 від 14.11.2011р. «Про неможливість проведення документальної невиїзної перевірки ПП «Река» щодо правомірності формування податкових зобов’язань та податкового кредиту за січень-квітень 2011р.; визнані протиправними дії державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси щодо включення до акту перевірки висновків щодо включення до акту перевірки висновків щодо нікчемності правочинів (ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215, 218 ЦК України), укладених ПП «Река» при придбанні та продажу товарів (послуг), за якими були сформовані податковий кредит та податкове зобов’язання ПП «Река» з податку на додану вартість за січень-квітень 2011 року та відсутності факту передачі товарів за такими правочинами».

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального закону та вирішив справу по суті правильно, тому постанова суду першої інстанції в порядку ст. 200 КАС України підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга – залишенню без задоволення.

Керуючись, ст.ст.198, 200, 205, 206 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби – залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2012 року – залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.

Головуючий:

Судді: