Ухвала суду № 29488132, 20.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2013 року м. Київ К/9991/42803/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби

на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 01.03.2012 р.

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2012 р.

у справі № 2а-1970/290/12 (79324/12)

за позовом Приватного підприємства «Нінкасі»(далі - позивач, ПП «Нінкасі»)

до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції (далі -відповідач, Тернопільська ОДПІ)

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

ПП «Нінкасі»звернулось до Тернопільського окружного адміністративного суду позовом до Тернопільської ОДПІ про скасування податкового повідомлення-рішення від 07.10.2011 р. № 0005201602.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 01.03.2012 р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2012 р., позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ № 0005201602 від 07.10.2011 р..

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 01.03.2012 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2012 р. і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Посилається на порушення судами норм матеріального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини справи.

Тернопільською ОДПІ було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих ПП «Нінкасі»у податковій звітності з податку на додану вартість за липень 2011 року, за результатами якої складено акт № 6658/16-01/36410780 від 19.09.2011 р. в якому зазначено, що позивачем віднесено до складу податкового кредиту за липень 2011 року податкову накладну від 31.07.2011 р. № 75 на загальну суму 856 162,62 грн., в тому числі податок на додану вартість у розмірі 142 693,77 грн., зазначена податкова накладна не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.198.6 ст. 198, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого ПП «Нінкасі»завищено податковий кредит за липень 2011 року на 142 694,00 грн. податку на додану вартість по податковій накладній, яка не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.10.2011 р. № 0005201602, яким позивачу нараховано суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 142 694,00 грн. та 35 673,50 грн. штрафної санкції.

Матеріалами справи підтверджено, що між ВАТ «Опілля»та ПП «Нінкасі»в липні 2011 року здійснювалися господарські операції щодо поставки товару та проводилися відповідні розрахунки. Дані операції носили реальний характер, що підтвердили під час розгляду справи в судах попередніх інстанцій представники сторін.

Суму податку на додану вартість по податковій накладні від 31.07.2011 р. № 75 виписану ВАТ «Опілля»та не зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних було включено позивачем до складу податкового кредиту за липень 2011 року.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального права, на які посилається податкова інспекція у касаційній скарзі, та що суди попередніх інстанцій повно встановили обставини у справі та надали їм правильну правову оцінку на підставі законодавства, що підлягало застосуванню при вирішенні даного спору.

Відповідно до ст. 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначенні цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно абз. 9 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Абзац 3 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачає, що у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право за ним зберігається протягом 365 календарних днів.

Як слідує з матеріалів справи Тернопільська ОДПІ листом № 43003/160 від 29.09.2011р. витребовувала від ПП «Нінкасі», для проведення зустрічної звірки з ВАТ «Опілля», первинних документів, що підтверджують факт відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків між даними суб'єктами господарювання. Дану інформацію та її документальне підтвердження слід було надіслати податковому органу до 10.10.2011 р., що ПП «Нінкасі»було і зроблено.

07.10.2011 р. позивачем було подано новий реєстр до Тернопільської ОДПІ, де включені податкові накладні від ВАТ «Опілля», № 67 від 19.07.2011 р. на суму податку на додану вартість 68 953,07 грн. та № 75 від 31.07.2011 р. на суму податку на додану вартість 73 740,70 грн., які не були враховані в попередньому реєстрі.

Суди попередніх інстанцій вірно зазначили, що з аналізу абз. 9 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, вбачається, що відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю товару на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, а абз. 3 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України твердить, що у випадку не включення платником податку у відповідному звітному періоді до податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право за ним зберігається протягом 365 днів з дати виписки податкової накладної.

Відповідно до п. 56.21 ст. 56 Податкового кодексу України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що помилка допущена контрагентом позивача по здійсненню господарської операції, а тому позивач не може нести відповідальність за дії свого контрагента по господарській операції.

Крім того, судами попередніх інстанцій вірно відмічено, що податковим органом при винесенні оскаржуваного податкового рішення не враховано вимог абз. 3 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судами попередніх інстанцій, що визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 142 694,00 грн. та нарахування штрафних санкцій в сумі 35 673,50 грн. було здійснено відповідачем неправомірно, що свідчить про протиправність та необґрунтованість прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення від 07.10.2011 р. № 0005201602.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби - відхилити.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 01.03.2012 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2012 р. у справі № 2а-1970/290/12 (79324/12) -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підпис (підпис) І. О. Бухтіярова Судді: підпис (підпис) М. І. КостенкоПомічник судді підпис (підпис) І. В. Приходько З оригіналом згідно З оригіналом згідно