Ухвала суду № 29488068, 20.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" лютого 2013 р. м. Київ К/9991/44014/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.,

за участю секретаря Стоцького О.І.,

представника позивача Шуманчук В.М.,

представника відповідача Скепської О.В.,

представника прокуратури Турлової Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 02.11.2011 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2012 року

у справі № 2а/2570/5099/2011

за позовом Приватного підприємства «Фірма «Зоя»(далі -позивач, ПП «Фірма «Зоя»)

до Державної податкової інспекції у м. Чернігові (далі -відповідач, ДПІ у м. Чернігові)

третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Виробничо-комерційна фірма «Побутсервіс»Товариство з обмеженою відповідальністю (далі -третя особа, ВКФ «Побутсервіс»ТОВ)

за участю Прокуратури міста Чернігова

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

ПП «Фірма «Зоя»звернулось у лютому 2008 року до суду з адміністративним позовом до ДПІ у м. Чернігові про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000862320/0 від 18.02.2008 року на суму 202 702,00 гривні, № 0000872320/0 від 18.02.2008 року на суму 1 543 845,00 гривень та № 0014151720/0 від 19.02.2008 року на суму 1206,27 гривень.

Постановою Господарського суду Чернігівської області від 12.01.2009 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2010 року, позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, ДПІ у м. Чернігові оскаржила їх в касаційному порядку.

Вищий Адміністративний суд України ухвалою від 14.09.2011 року постанову Господарського суду Чернігівської області від 12.01.2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2010 року у даній справі скасував та направив матеріали справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції у зв'язку з тим, що суди першої та апеляційної інстанції при постановленні своїх рішень не використали висновок № 639ц проведеної в даній справі судово-економічної експертизи та не повідомили належним чином прокурора про дату, час та місце судового розгляду справи судом.

Разом з цим, колегія суддів касаційної інстанції погодилась з висновками судів попередніх інстанцій щодо правомірності проведення між позивачем та ТОВ «Побутсервіс» заліку зустрічних однорідних вимог відповідно до протоколів, що не суперечить приписам статті 601 Цивільного кодексу України.

Чернігівський окружний адміністративний суд, за наслідками перегляду надісланої справи на новий розгляд, постановою від 02.11.2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2012 року, позов задовольнив.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій від 02.11.2011 року та 13.06.2012 року, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить задовольнити касаційну скаргу, скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняте нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Позивач своїх заперечень на касаційну скаргу відповідача до суду не надав, що не перешкоджає розгляду справи.

Прокуратура міста Чернігова заяву про приєднання до касаційної скарги відповідача або заперечень на касаційну скаргу не надала.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинство України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судами попередніх інстанцій, що ДПІ у м. Чернігові було проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2007 року по 30.09.2007 року, за результатами якої складено Акт № 119/23/22812081 від 08.02.2008 року (далі -Акт).

Згідно Акту у період, за який було здійснено перевірку, ПП «Фірма «Зоя» здійснювало будівництво 9-ти поверхового будинку на 126 квартир серії ЧН-94 по вул. курсанта Єськова, 8-а в м. Чернігові та поставку новозбудованого житла фізичним особам (кінцеві споживачі), Чернігівській облдержадміністрації, ТОВ «Побутсервіс».

Розрахунки фізичних осіб за придбані квартири здійснювалися шляхом передачі позивачу простих векселів, емітованих ТОВ «Побутсервіс».

Відповідно до договору від 04.04.2006 року та додаткових угод до нього позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Побутсервіс» щодо фінансування та завершення будівництва згаданого будинку.

Повернення такого фінансування відбулося шляхом заліку зустрічних вимог, а саме: в рахунок повернення фінансування ПП «Фірма Зоя»було передано ТОВ «Побутсервіс» прості векселі, емітовані самим ТОВ «Побутсервіс», які було отримано від фізичних осіб (що підтверджується протоколами заліку зустрічних вимог та актами приймання-передачі векселів). При цьому ТОВ «Побутсервіс» було видано позивачу податкові накладні, на підставі яких останнім було сформовано податковий кредит.

За даними Акта, при перевірці контролюючим органом встановлено порушення позивачем п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 283/97-ВР від 22.05.1997 року (далі -Закон № 283/97), згідно яких підприємство завищило валові витрати за перевіряємий період на 5 983 458,00 гривень.

Також встановлено порушення п. 4.8 ст. 4, пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 року (далі -Закон № 168/97), в результаті чого підприємством було занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету у розмірі 1 029 230,00 гривень.

При перевірці правильності визначення сукупного оподатковуваного доходу по особових рахунках працівників, повноти зарахування до складу місячного оподатковуваного доходу премій, виплат за лікарняними листами, додаткових виплат, надання матеріальних благ за рахунок коштів підприємства встановлено, що на порушення п. 2.1 ст. 2, абз.«е»пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4, п. 7.1 ст. 7, пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, пп. «а»п. 19.2 ст. 19, пп. 20.3.2 п. 20.3 ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 року № 889-ІУ (далі -Закон № 889-ІУ), підприємством не утримувався та не перераховувався до бюджету податок з доходів фізичних осіб з вартості безоплатно отриманих товарів, а також суми знижки з ціни товарів, що перевищує звичайну.

На підставі акта перевірки ДПІ у м. Чернігові прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення: від 18.02.2008 року № 0000862320/0, в якому ПП «Фірма «Зоя»визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток підприємств у сумі 168 918,00 грн. основного платежу та сумі 33 784,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, всього 202 702,00 гривні; від 18.02.2008 року № 0000872320/0, в якому позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість (далі ПДВ) у сумі 1 029 230,00 грн. основного платежу та сумі 514 615,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, всього 1 543 845,00 гривень; від 19.02.2008 року № 0014151720/0, в якому визначено податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у сумі 402,09 грн. основного платежу та 804,18 грн. штрафних (фінансових) санкцій, всього 1206,27 гривень.

Суди попередніх інстанцій задовольняючи позовні вимоги, з висновками яких погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Підпунктом 7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону № 168/97 визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти -дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої -дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) -дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до п. 4.5 ст. 4 Закону №168/97, якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Згідно з висновком № 639ц судово-економічної експертизи за матеріалами адміністративної справи № 11/104а від 29.10.2008 року, у ПП «Фірма «Зоя» відсутні підстави для віднесення до складу податкового кредиту та валових витрат сум повернення проведеного фінансування за договором від 04.04.2006 року, одночасно підприємство має право на зменшення податкових зобов'язань та сум валових доходів і з огляду на це, не встановлено заниження податку на додану вартість та податку на прибуток за досліджуваний період за цими фінансово-господарськими операціями, тобто і не було порушень Законів України «Про податок на додану вартість», «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно із пп. 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі, коли норма закону чи іншого нормативно-правового акту, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняття рішень на користь як платника податків так і контролюючого органів рішення приймається на користь платника податків.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що оскільки ПП «Фірма «Зоя»не було заниження податку на додану вартість та податку на прибуток за досліджуваний період за цими фінансово-господарськими операціями, то не було порушень податкового законодавства України.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які б могли б призвести до скасування оскаржуваних рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160, 167, 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби -залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 02.11.2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2012 року у справі № 2а/2570/5099/2011 -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

І.В. Приходько