Ухвала суду № 29487962, 20.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2013 року м. Київ К-60244/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І. В. Бухтіярової І. О. Костенка М. І. розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06.11.2009 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.11.2009 року

у справі № 2-а-14679/09/0570

за позовом Орендного підприємства «Шахта імені О.Ф. Засядько»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

Орендне підприємство «Шахта імені О.Ф. Засядько»(далі -позивач, ОП «Шахта імені О.Ф. Засядько») звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку (далі -відповідач, СДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001041312/0/19704/10/15-16-23/3 від 18.06.2009 р., податкового повідомлення-рішення № 0001041312/1/22448/10/15-16-23/3 від 16.07.2009 р. та податкового повідомлення-рішення № 0001041312/2/27269/10/15-16-23/3 від 26.08.2009 р.. яким до позивача застосовані штрафні санкції у розмірі 88 203, 81 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 06.11.2009 р., яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.11.2009р., позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06.11.2009 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.11.2009 р. і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач у письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів скаржника заперечував, вважає оскаржувані судові рішення прийнятими у відповідності до норм матеріального та процесуального права.

Заслухав суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами ДПІ була проведена невиїзна документально перевірка своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість по декларації з ПДВ за березень 2009 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт № 597/15-16-23/3-00174846 від 04.06.2009 р., в якому зазначено, що в порушення підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»платником податків несвоєчасно сплачено узгоджене податкове зобов'язання по декларації з ПДВ за березень 2009 року від 17.04.09 № 3544 у сумі 882 038, 00 грн. із затримкою на 30 днів.

На підставі вищезазначеного акту перевірки 18.06.2009 р. відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001041312/0/19704/10/15-16-23/3, яким на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»за порушення на 30 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 882 038 грн. за платежем «податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах)»визначено суму штрафних санкцій у розмірі 10%, що становить 88 203,81 грн.

В послідуючому позивач направив скаргу на адресу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку щодо прийняття вище зазначеного повідомлення-рішення, однак позивачу у задоволені скарги було відмовлено, а за результатами розгляду скарги було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001041312/1/22448/10/15-16-23/3 від 16.07.2009 року; за результатами розгляду повторної скарги позивача на податкові повідомлення-рішення № 0001041312/0/19704/10/15-16-23/3 від 18.06.2009 року та № 0001041312/1/22448/10/15-16-23/3 від 16.07.2009 року відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001041312/2/27268/10/15-16-23/3 від 26.08.2009 року.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22.01.2009 року по справі № 2-а-680/09/0570 задоволена заява орендного підприємства «Шахта ім. О.Ф. Засядька»про розстрочення виконання постанови Донецького окружного адміністративного суду від 22.01.2009 р. строком на 120 місяців, якою задоволено позовні вимоги Спеціалізованої державної до позивача щодо стягнення податкового боргу у розмірі 31 520 266,24 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що сплата платежів за договорами розстрочки по рішенню суду не є підставою для висновку про погашення суми податкового боргу з порушенням граничних строків та для нарахування фінансових санкцій за порушення граничних строків узгодженого податкового зобов'язання.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на наступне.

З положень п.п. 17.1.7 п. 17.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»випливає, що розмір штрафу визначається в залежності від кількості прострочених календарних днів та обчислюється від погашеної суми податкового боргу.

Виходячи зі змісту п.п. 4.1.1. п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, та зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації.

Згідно із п.п. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 цього ж Закону узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визначається сумою податкового боргу платника податків.

Пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначена рівність бюджетних інтересів. З цією метою визначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) -у рівних пропорціях.

Утім, у разі недотримання платником податків правила погашення податкового боргу, передбаченого п.п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначена платником податків.

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»були визначені заходи, які могли вживатися контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу, і серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Відповідно ж до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, попередні судові інстанції дійшли вірного висновку про відсутність у податкового органу права змінювати призначення платежу, самостійно визначеного платником податків у платіжних дорученнях та направляти такі суми при веденні оперативного обліку платежів на погашення податкового боргу за інший податковий період.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06.11.2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.11.2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І. В. Приходько Судді: (підпис) І. О. БухтіяроваПомічник судді (підпис) М. І. Костенко З оригіналом згідно Т. В. Давидовська