Ухвала суду № 29487953, 18.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" лютого 2013 р. м. Київ К-26933/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2009

у справі № 7/271-2007

за позовом Закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат»

до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство «Мукачівський лісокомбінат»звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення -рішення № 3297/23-01/00274157/24722 від 22.10.2007.

Постановою Господарського суду Закарпатської області від 04.04.2007 у задоволені позову відмовлено повністю.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2009 постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову, якою позов Закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат»задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції № 3297/23-01/00274157/24722 від 22.10.2007 про зменшення бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2007 на суму 11 727,00 грн.

Мукачівська об'єднана державна податкова інспекція подала касаційну скаргу, у відповідності до якої, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального, просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2009 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- Мукачівською об'єднаною державною податковою інспекцією було проведено виїзну позапланову перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість шляхом перерахування на розрахунковий рахунок за липень 2007, в ході якої було встановлено порушення Закритим акціонерним товариством «Мукачівський лісокомбінат»п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.10 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», та за результатами якої складено Акт перевірки № 733/23-01/00274157 від 19.10.2007;

- на підставі вказаного акту перевірки Мукачівською об'єднаною державною податковою інспекцією було прийнято податкове повідомлення-рішення № 3297/23-01/00274157/24722 від 22.10.2007, у відповідності до якого позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2007 року на 11 727,00 грн.;

- за висновками перевірки, вказані порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість»полягали у відсутності права на отримання бюджетного відшкодування в сумі 11 727,00 грн. у зв'язку з несплатою контрагентом позивача (СПДФО ОСОБА_4) цього податку до бюджету.

Суд першої інстанції, відмовляючи в позові, виходив з того, що відсутня основна умова для відшкодування позивачу ПДВ, а саме - надмірна сплата цього податку до бюджету та реальне надходження сум цього податку до бюджету.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи постанову суду першої інстанції та задовольняючи позов, визнав необґрунтованими висновки податкового органу про порушення позивачем п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.10 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», з чим погоджується суд касаційної інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п.1.8. ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного на момент спірних правовідносин) бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до Державного бюджету або відшкодуванню з Державного бюджету (бюджетне відшкодування) та строки проведення розрахунків передбачено у п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Таким чином, визначення суми бюджетного відшкодування залежить від правильності визначення платником податку сум податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 названого Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до податкового кредиту, згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 зазначеного Закону, суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як правильно встановлено судом апеляційної інстанції, контрагент позивача (СПД ОСОБА_4) зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому порядку, отримав свідоцтво платника ПДВ та мав право на складання податкових накладних, виданих позивачу, проте, із запізненням подав податкову звітність за спірний період.

Підпунктом 7.7.4 п.7.7 ст.7 3акону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

У відповідності до пп.7.7.10 п.7.7 ст.7 названого Закону джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі бюджетного боргу) є загальні доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов правильного та не спростованого доводами касаційної скарги висновку щодо необґрунтованості доводів податкового органу про порушення позивачем п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.10 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»та щодо того, що позивачем надані всі необхідні докази, які підтверджують його право на бюджетне відшкодування ПДВ у розмірі 11 727,00 грн. за липень 2007 року.

Якщо контрагент позивача (продавець товару, у складі вартості якого позивач сплатив ПДВ) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то ця обставина тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на бюджетне відшкодування, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має усі документальні підтвердження розміру суми бюджетного відшкодування.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення судом апеляційної інстанції були порушені норми матеріального чи процесуального права, у зв'язку з чим передбачених законом підстав для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції не вбачається.

Відповідно до п.3 ст.2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення -без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2009 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко

Судді В.В. Кошіль

О.А. Моторний