Ухвала суду № 29487624, 13.02.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2013 р.Справа № 2а-1670/4078/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.

суддів - Подобайло З.Г., Григорова А.М.

за участю секретаря судового засідання - Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2012 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат» до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення, -

В с т а н о в и л а:

У червні 2012 року позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - ТОВ «Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат») звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача - Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби (далі - Кременчуцька ОДПІ) № 0000282302/79 від 19.05.2011, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за 1 міс. 2011 року в розмірі 3.847.403,00 грн., посилаючись на хибність висновків відповідача щодо наявності порушень підприємством податкового законодавства, викладених в акті перевірки від 20.04.2012 року № 2421/23-309/35713283.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2012 року адміністративний позов «Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат» задоволено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, в апеляційній скарзі Кременчуцька ОДПІ, посилаючись на неналежну правову оцінку судом першої інстанції обставин справи та порушення норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ «Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат» відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Кременчуцької ОДПІ задоволенню не підлягає, а судове рішення слід залишити без змін, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що в період з 29.03.2012 по 11.04.2011 працівниками Кременчуцької ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Єристівський гірничо - збагачувальний комбінат» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за січень 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в листопаді, грудні 2010 року, за результатами якої складено акт від 20.04.2011 № 2421/23-309/35713283 «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Єристівський гірничо - збагачувальний комбінат» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за січень 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в листопаді, грудні 2010 року (далі по тексту Акт перевірки, а.с. 20-32).

Відповідно до Акту перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та ст. 200.5 ПК України, що призвело до завищення заявленої суми бюджетного відшкодування за січень 2011 року на суму 3.847.403,00 грн.

Перевіркою встановлено, що ТОВ «Єристівський гірничо - збагачувальний комбінат», основним видом діяльності якого є добування залізних руд, в січні 2011 року здійснювало роботи по розробці Єристівського кар'єру та вивезення пустої породи на промислову площу на відвал, добування залізних руд, відтак підприємством не здійснювалося та позивач не отримував доходів від ведення фінансово-господарської діяльності, про що свідчить податкова звітність підприємства та збитковість за результатами діяльності в 2010 році. Крім того у ТОВ «Єристівський гірничо - збагачувальний комбінат» обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування, що свідчить про те, що підприємством порушено ст. 200.5 ПК України.

Причиною виникнення від'ємного значення по ПДВ є придбання ТОВ «Єристівський гірничо - збагачувальний комбінат» основних фонді, а також отримання незначних доходів від ведення фінансово-господарської діяльності, що безпосередньо впливає на обсяг оподатковуваних операцій по податку на додану вартість.

Враховуючи наведене, Кременчуцькою ОДПІ зроблено висновок про те, що ТОВ «Єристівський гірничо - збагачувальний комбінат», заключаючи угоди на придбання основних фондів, товарів, робіт, послуг, при цьому завідомо не використовуючи їх для отримання прибутків, а для ведення позиційно збиткової діяльності порушує публічний порядок, а отже є нікчемними та ніяких зобов'язань бюджету не породжують в плані бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

На підставі Акту перевірки Кременчуцької ОДПІ винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000282302/79 від 19.05.2011 (а.с. 33).

Погоджуючись з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог ТОВ «Єристівський гірничо - збагачувальний комбінат», колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з приписами пп. 14.1.181 п. 14.1 ст.14, п.п. 198.3, 198.6. ст.198 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду в тому числі у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 якого право на віднесення сум податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких актив як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, надані президентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачанні яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітної періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) і послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України).

Згідно п. 138.1 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 статті 138;

- інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5 статті, 138.10 - 138.12 статті 138, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 статті 138 та у статті 139 Кодексу.

Пунктом 138.2 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Кодексу.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Положеннями ст. 1 Закону України від 16.07.1999 року N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що наявність належним чином оформлених податкових накладних виписаних на реально придбаний товар та надані послуги сторонами не оспорюється.

Відповідач в акті перевірки посилається на те, що підставою виникнення від'ємного значення по податку на додану вартість є придбання позивачем основних фондів, а також отримання незначних доходів від ведення фінансово-господарської діяльності, що безпосередньо впливає на обсяг оподатковуваних операцій по податку на додану вартість.

Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно чинного законодавства підприємства створюється з метою одержання прибутку.

Як встановлено судом першої інстанції та не спростовано відповідачем при апеляційному перегляді справи, ТОВ «Єристівський гірничо - збагачувальний комбінат» має спеціальний дозвіл на користування надрами № 2768 від 27.08.2002, згідно якого позивачу дозволено видобування сировини, придатної для виробництва залізорудних концентратів, а супутніх копалин - для виробництва щебеню для будівельних робіт на Єристівському родовищі.

З пояснень представника позивача встановлено, що 2009 році на базі Єристівського родовища залізничних кварцитів розпочато будівництво кар'єру, яке має бути завершено протягом 5 років у тому числі 6 місяців підготовчого періоду. У середині 2012 року родовище було розкрито: підготовлені до видобутку промислові запаси руди, зроблені необхідні роботи щодо розкриття ділянки родовища, проводиться нарізання уступів і формування робочих майданчиків для подальшого розвитку кар'єра.

Відповідно до пункту 200.5 ст. 200 ПК України не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Для здійснення будівництва кар'єру з метою подальшого видобування залізної руди позивачем було придбано основні фонди, товари, отримано роботи та послуг для спорудження (будівництва) основних фондів, отже норми вказаної статті на позивача не поширюються.

Аналізуючи вищезазначене в його сукупності, з урахуванням положень ч. 2 ст. 71 КАС України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем протиправно зроблено висновок про нікчемність договорів по придбанню основних фондів, товарів, робіт та послуг для спорудження основних фондів та приходить до висновку про необхідність відмови в задоволені апеляційної скарги Кременчуцької ОДПІ і залишення оскаржуваного судового рішення, відповідно до положень ст. 200 КАС України, без змін.

Інші доводи апеляційної скарги на висновки колегії суддів не впливають.

Керуючись ст.ст. 108, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби залишити без задоволення, постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2012 року - без змін.

Ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя - (підпис) Л.В. Мельнікова

Судді (підпис) З.Г. Подобайло

(підпис) А.М. Григоров

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 18 лютого 2013 року

Згідно з оригіналом Л.В. Мельнікова