Рішення № 29478687, 19.02.2013, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер 422/11489/12

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 2/205/315/13

422/11489/12

19 лютого 2013 року м. Дніпропетровськ

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Залімської Н.В.,

при секретарі Кравцову С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Дніпропетровська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа автогаражний кооператив «Автолюбитель-9» про визнання права власності на 1/2 частину квартири та гаражу, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач 06 грудня 2012 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа ГБК «Автолюбитель-9», про визнання права власності на 1/2 частину квартири та гаражу. В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 з 27 липня 1990 року по 16 грудня 2009 року. В період сумісного шлюбу ними за спільні грошові кошти були придбані квартира АДРЕСА_1 та гараж АДРЕСА_2. Тобто, позивач має право на 1/2 частину зазначеного нерухомого майна.

Уточнивши позовні вимоги, позивач просила суд розділити між нею та ОСОБА_2 спільне сумісне майно подружжя - квартиру АДРЕСА_1 та гараж АДРЕСА_2; визнати за нею право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1; визнати за нею право власності на гараж АДРЕСА_2; стягнути з позивача на користь ОСОБА_2 1/2 частину вартості гаражу в розмірі 12500 грн.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі та просив відмовити в їх задоволенні.

Представник ГБК «Автолюбитель-9» в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Згідно ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши добуті та представлені докази, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що 27 липня 1990 року Кіровським відділом ЗАГС м. Дніпропетровська було зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с. 5).

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 квітня 2008 року, яке набрало чинності 22 квітня 2008 року, шлюб між ними було розірвано (а.с. 60 оберт).

16 грудня 2009 року Кіровським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції видано свідоцтво про розірвання шлюбу НОМЕР_1 (а.с. 60).

Відповідно до договору купівлі-продажу від 04 березня 1998 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрованого в реєстрі за № 1093, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, останній є власником гаражу АДРЕСА_2 (а.с. 11).

Згідно договору купівлі-продажу квартири від 01 жовтня 2002 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрованого в реєстрі за № 3463, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_2, останній є власником квартири АДРЕСА_1 (а.с. 7). Зазначена квартира складається з: 1 - коридор, 2 - кладова, 3 - ванна, 4 - туалет, 5 - кухня, 6, 7 - житлові кімнати, 8 - лоджа, житлова площа квартири 27,3 кв.м., загальна площа 45,1 кв.м., в т.ч. лоджа - 2,1 кв.м. (а.с 8-10).

Таким чином, правовідносин сторін урегульовані Цивільним кодексом УРСР в редакції 1963 року та Кодексом про шлюб та сім'ю УРСР в редакції 1969 року.

Згідно ст. 227 ЦК УРСР в редакції 1963 року договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).

Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.

З матеріалів справи вбачається, що договори купівлі-продажу квартири та гаражу були посвідчені у встановленому законом нотаріальному порядку, проте не були зареєстровані в КП «ДМБТІ».

Тобто, чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство не пов'язувало момент набуття права власності на майно з його державною реєстрацією. Форма договору була сторонами дотримана.

Договір купівлі-продажу спірних квартири та гаражу у встановленому законом порядку не визнавався недійсним.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у своїй постанові від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», розглядаючи позови, пов'язані з спільною власністю громадян, суди повинні виходити з того, що розмір часток у спільній сумісній власності подружжя визначається за нормами КпШС УРСР.

Статтею 22 КпШС УРСР визначено, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 КпШС УРСР, якщо між подружжям не досягнуто згоди про спосіб поділу спільного майна, то за позовом подружжя або одного з них суд може постановити рішення: про поділ майна в натурі, якщо це можливо без шкоди для його господарського призначення; про розподіл речей між подружжям з урахуванням їх вартості та частки кожного з подружжя в спільному майні; про присудження майна в натурі одному з подружжя, з покладенням на нього обов'язку компенсувати другому з подружжя його частку грішми. При цьому суд також бере до уваги інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу.

Таким чином, договори купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 та гаражу АДРЕСА_2, укладено під час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі, а тому згідно вимог сімейного законодавства, зазначені квартира та гараж є спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1, нажитою за час шлюбу.

Згідно довідки Агентства нерухомості «Інфосервіс» середня вартість гаражів у кооперативах, розташованих в районі знаходження гаражу АДРЕСА_2 складає від 24000 грн. до 27000 грн. (а.с. 61).

Зважаючи на викладене, розглядаючи даний спір в межах заявлених вимог, оцінюючи здобуті по справі докази щодо їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності та взаємності зв'язку у сукупності, суд першої інстанції дійшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 законні, обґрунтовані, повністю доведені, а тому підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», ст. 227 ЦК УРСР в редакції 1963 року, ст. ст. 22, 29 КпШС УРСР в редакції 1969 року, ст. ст. 10-11, 59-60, 88, 209, 212, 214-215, 218 Цивільно-процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Розділити між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спільне сумісне майно подружжя квартиру АДРЕСА_1 та гараж АДРЕСА_2.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, яка складається з: коридор, кладова, ванна, туалет, кухня, житлові кімнати, лоджа, житлова площа квартири 27,3 кв.м., загальна площа 45,1 кв.м., в т.ч. лоджа 2,1 кв.м.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на гараж АДРЕСА_2, виділивши гараж в її користування.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь відповідача ОСОБА_2 1/2 частину вартості гаражу у розмірі 12500 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя Н.В. Залімська