Рішення № 29478652, 30.01.2013, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер 422/8626/12

Справа №2/205/539/2013

422/8626/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2013 року м. Дніпропетровськ

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючої судді Шавули В.С.

при секретарі Давиденко Я.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «КРАЇНА» до ОСОБА_1 про стягнення збитків в порядку регресу, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач 17 серпня 2012 року звернувся до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_1 про стягнення збитків в порядку регресу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 02 березня 2010 року між сторонами було укладено договір (поліс) цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/2663853, забезпеченим транспортним засобом за даним договором є автомобіль ВАЗ, д/н НОМЕР_5.

24 травня 2010 року відповідач, керуючи автомобілем ВАЗ, д/н НОМЕР_5, порушив вимоги Правил дорожнього руху України, внаслідок чого скоїв наїзд на автомобіль ВАЗ 21703 д/н НОМЕР_3, власником якого є ОСОБА_2. Постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 червня 2010 року обставини дорожньо-транспортної пригоди підтверджуються.

Автомобіль ВАЗ 21703 д/н НОМЕР_3, який є другим учасником ДТП, було застраховано у ПрАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» за договором добровільного майнового страхування № 633-а/10дп(г) від 09 квітня 2010 року, на підставі якого ОСОБА_2 було виплачено страхове відшкодування у розмірі 5 221,00 грн.

Позивач, виконуючи договірні зобов'язання за договором (полісом) цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/2663853, відшкодував в порядку регресу заподіяний відповідачем збиток та перерахував ПрАТ «Страхова компанія «АХА Страхування», за регресною вимогою страхове відшкодування у розмірі 4 711,31 грн..

ОСОБА_1 не повідомив позивача про настання ДТП у встановлений законом строк, на надіслану претензію позивача не відреагував, заборгованість не сплатив, у зв'язку із чим, позивач вимушений був звернутися до суду та просив стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_4, на свою користь збитки у розмірі 4 711,31 грн., а також, судові витрати по справі.

Позивач, в особі свого представника, діючого на підставі довіреності, в судове засідання не з'явився. Про день, час та місце судового засідання повідомлявся у встановленому законом порядку. До суду надав письмову заяву, в якій просив справу розглядати без своєї присутності. Позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити, не заперечував проти ухвалення заочного рішення по справі (а. с. 38-39).

Відповідач в судове засідання не з'явився. Про день, час та місце судового засідання повідомлявся у встановленому законом порядку. До суду надав письмову заяву, в якій просив справу розглядати без своєї присутності. Позовні вимоги не визнав. Проти задоволення позовних вимог заперечував.

Відповідно до ч.2 ст. 197 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

За ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених позовних ними вимог та на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.59 ЦПК України, обставини справи, які законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу.

Підставою звернення позивача до суду є захист права сторони за майновим правовідношенням, що виникло в силу укладеного договору страхування, на вимогу відшкодування шкоди в порядку регресу.

Суд, з'ясувавши обставини справи, перевіривши їх наданими доказами, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

За змістом ст.14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Поряд із засобами заохочення, виконання цивільних обов'язків забезпечується відповідальністю, яка встановлена договором або актом цивільного законодавства. Будь-яка особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

В ході розгляду справи встановлено, що 02 березня 2010 року між ПАТ «Страхова компанія «КРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/2663853, зі строком дії з 03 березня 2010 року по 02 березня 2011 року (а. с. 6).

Постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 червня 2010 року, звільнено ОСОБА_1 від відповідальності за ст.124 КУпАП, визнавши скоєне правопорушення малозначним, обмежившись винесенням в його адресу усного попередження (а.с.4).

За вищевказаною постановою, 24 травня 2010 року о 22:30 год. ОСОБА_1 керуючи заднім ходом автомобіля ВАЗ д/н НОМЕР_5, на перехресті вул. Кірова та Леніна в сел. Таромське, не переконавшись у безпеці свого маневру, в результаті чого скоїв зіткнення з автомобілем, що рухався по вул. Кірова, ВАЗ д/н НОМЕР_3, яким керував ОСОБА_2, у зв'язку із чим, автомобілю останнього були завдані незначні механічні ушкодження.

Згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості матеріальної шкоди, у зв'язку з аварійними ушкодженнями, завданими автомобілю ВАЗ-21703 д/н НОМЕР_3, загальна вартість матеріальної шкоди, завданої власнику вищевказаного автомобіля, складає 5 392,04 грн. (а. с. 13).

Відповідно до договору № 633-а/10дп(г) від 09 квітня 2010 року добровільного страхування наземного транспорту, укладеного між ОСОБА_2 та Приватним акціонерними товариством «Страхова компанія «АХА Страхування», автомобіль ВАЗ-21703 д/н НОМЕР_3 є застрахованим наперіод з 09 квітня 2010 року по 09 квітня 2011 року (а.с.9,10).

ОСОБА_2 звернувся до ПрАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» щодо виплати страхового відшкодування, що має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування наземного транспорту. Згідно страхового акту № 633-а(10дп(г)-01 від 29 червня 2010, сума страхового відшкодування становить 5 221,31 грн., що було виплачено ОСОБА_2 в повному обсязі, про що свідчать платіжні доручення №2541, 2542 від 01 липня 2010 року (а.с.16,17,18).

21 липня 2011 року ПрАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» звернулась до позивача із претензією щодо страхового відшкодування в порядку регресу сплаченої суми страхового відшкодування ОСОБА_2 у розмірі 5 221,31 грн. (а.с.7-8).

Позивач, виконуючи свої договірні зобов'язання за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/2663853 від 02.03.2010 року, перерахував ПрАТ «Страхова компанія «АХА Страхування», в порядку регресу, страхове відшкодування у сумі 4 711,31, про що свідчить платіжне доручення № 47 від 19 січня 2012 року (а.с. 5,25).

За змістом статті 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-ІV від 01.07.2004 року, страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Згідно ст. 1166 Цивільного Кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному розмірі особою, яка її завдала.

Згідно частини 2 статті 1187 Цивільного Кодексу України, шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі.

У відповідності до ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-ІV від 01.07.2004 року, у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування

цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також

відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати

зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

Відповідно п. 1 ч. 1 статті 1188 Цивільного Кодексу України, шкода завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України 27 березня 1992 року № 6 із змінами «власником джерела підвищеної небезпеки вважається юридична особа або громадянин, який здійснює експлуатацію джерела підвищеної небезпеки, на підставі права власності, повного господарчого володіння, оперативного управління, або у зв'язку з іншими підставами (договору оренди, довіреності)».

Згідно частини 1 статті 1191 Цивільного Кодексу України, особа яка відшкодувала шкоду, заподіяну іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом.

За статтею 27 Закону України «Про страхування» №85/96 ВР від 07.03.1996 року, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-ІV від 01.07.2004 року, страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов, до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у ст. 33 цього Закону.

Відповідно до статті 993 Цивільного Кодексу України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Таким чином, аналізуючи в сукупності наявні по справі докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованим, в повному обсязі доведеними з його боку та підлягають задоволенню, внаслідок чого слід стягнути із ОСОБА_1 на користь позивача суму відшкодування збитків у розмірі 4 711,31 грн. (Чотири тисячі сімсот одинадцять гривень 31 копійка).

Крім того, згідно статті 88 ЦПК України, оскільки позивачем при подачі позовної заяви було сплачено судовий збір і його вимоги задоволені, з відповідача належить стягнути на користь позивача витрати по оплаті судового збору на суму 214,60 гривень.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про страхування» №85/96 ВР від 07.03.1996 року, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-ІV від 01.07.2004 року, ст.ст. 1166, 1187, 1188, 1191 ЦК України, п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України 27 березня 1992 року № 6 із змінами, ст.ст.10,11, 60, 79, 88, 197, 209, 212, 213-215, 222 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «КРАЇНА» до ОСОБА_1 про стягнення збитків в порядку регресу, - задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН - НОМЕР_4, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, на користь Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «КРАЇНА» (ЄДРПОУ 20842474) збитки у розмірі 4 711,31 грн. (Чотири тисячі сімсот одинадцять гривень 31 копійка).

Стягнути із ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН - НОМЕР_4, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, на користь Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «КРАЇНА» (ЄДРПОУ 20842474), судовий збір в розмірі 214,60 грн. (Двісті чотирнадцять гривень 60 копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо скаргу про апеляційне оскарження не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: В.С. Шавула