Ухвала суду № 29470587, 21.02.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/149/13 21.02.2013 21.02.2013 21.02.2013

Провадження №22ц-784/525/13 Головуючий першої інстанції Бібік М.В.

Категорія 27 Суддя-доповідач апеляційного суду Козаченко В.І.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Козаченка В.І.,

суддів: Мурлигіної О.Я., Царюк Л.М.,

при секретарі судового засідання Дубовій К.В.,

з участю представника відповідача Довгополого О.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Новобузького районного суду Миколаївської області від 20 листопада 2012 року за позовом ОСОБА_3 до приватно-орендного підприємства ,,Надія" (далі - ПОП ,,Надія") про припинення договору оренди землі,

В С Т А Н О В И Л А :

15 жовтня 2012 року ОСОБА_3 подав у суд позов до ПОП ,,Надія" про припинення укладеного між ними договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, за державним актом від 10 квітня 2002 року серія РЗ № 539857 (далі - Перший Державний акт) йому належить земельна ділянка сільськогосподарського призначення, площею 9,34 га, в межах Кам'янської сільської ради Новобузького району. 15 жовтня 2010 року він уклав з відповідачем договір оренди указаної земельної ділянки строком на 10 років, який зареєстровано Новобузьким районним відділом Держкомзему.

17 серпня 2012 року позивач отримав новий державний акт серії ЯК № 024340 (далі - Другий державний акт) про право власності на ту ж земельну ділянку, у якому, на відміну від попереднього, вказано кадастровий номер спірної земельної ділянки і встановлені її межі.

Вважаючи, що за вказаних умов змінився предмет договору оренди, що є підставою для переукладення договору оренди, позивач просив суд припинити дію спірного правочину, оскільки він бажає обробляти землю самостійно.

Рішенням Новобузького районного суду Миколаївської області від 20 листопада 2012 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права і неповне з'ясування обставин справи, просив указане рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог.

Вислухавши суддю - доповідача, оцінивши надані докази та перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Суд першої інстанції, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, повно та всебічно з'ясував обставини справи, належно оцінив надані докази і дійшов вірного висновку, що підстави для припинення спірного договору оренди відсутні.

Так, відповідно до п. 17 розділу Х ,,Перехідних положень" ЗК України, розділу ІХ ,,Перехідних положень" Закону України від 6 жовтня 1998 року ,,Про оренду землі" та п. 2.3 Типового договору оренди земельної частки (паю), затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 17 січня 2000 року і зареєстрованого Міністерством юстиції України 23 лютого 2000 року, сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.

Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право приватної власності на землю.

Після виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок в натурі (на місцевості) та отримання ними державних актів на право власності на землю дія договорів оренди земельних часток (паїв) припиняється, якщо сторони не переуклали нові договори оренди відповідно до державних актів.

Якщо орендар не повертає орендодавцю земельну ділянку, то право власника цієї ділянки на землю підлягає захисту в загальному порядку.

Таким чином, з часу отримання державного акту на право приватної власності на землю, особа набуває статусу власника земельної ділянки, у зв'язку з чим змінюється предмет оренди та статус орендодавця, що тягне за собою припинення договору оренди земельної частки (паю).

З матеріалів справи вбачається, що 10 квітня 2002 року повивач, взамін сертифікату на право на земельну частку (пай), отримав Перший Державний акт на право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 9,34 га, в межах Кам'янської сільської ради Новобузького району, в якому визначені її межі.

15 жовтня 2010 року на підставі Першого Державного акту уклав з відповідачем договір оренди указаної земельної ділянки строком на 10 років, який зареєстровано Новобузьким районним відділом Держкомзему. Строк дії цього договору ще не сплинув.

З виданої 24 листопада 2010 року технічної документації про нормативну грошову оцінку спірної земельної вбачається, що вона належить ОСОБА_3 згідно Першого державного акту. Її площа становить 9,34 га. Призначена вона для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Розташована на території Кам'янської сільської ради Новобузького району Миколаївської області. Має кадастровий номер 4824581500:02:000:0021 та кадастровий план з описом її меж виділених на місцевості (в натурі).

Зазначений кадастровий номер спірної земельної ділянки не змінювався і при виготовлені Другого (нового зразка) державного акту.

Указана земельна ділянка була передана в оренду ПОП ,,Надія" за спірним договором, що підтверджено підписаним сторонами акту приймання-передачі від 25 жовтня 2010 року.

Отже, вимоги позивача про визнання вказаного договору оренди земельної частки (паю) припиненим та повернення земельної ділянки задоволенню не підлягають, оскільки предмет оренди та статус орендодавця не змінились.

Правильно встановивши вказані обставини справи, та надавши їм вірну правову оцінку, місцевий суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.

Посилання апелянта на інші процесуальні недоліки розгляду справи місцевим судом не вплинули на правильність ухвалення судового рішення, а тому не можуть бути прийняті до уваги.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують указаних висновків місцевого суду, а тому не можуть бути підставою для скасування правильного по суті судового рішення.

Керуючись статтями 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Новобузького районного суду Миколаївської області від 20 листопада 2012 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців.

Головуючий:

Судді: