Ухвала суду № 29460643, 14.02.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/291/13 14.02.2013 14.02.2013 14.02.2013

Провадження № 22ц-784/622/13 Головуючий у першій інстанції-Разумовська О.Г.

Категорія 5 Доповідач апеляційної інстанції-Данилова О.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого - Данилової О.О.

суддів - Лівінського І.В., Шаманської Н.О.

при секретарі - Суслик Є.В.

за участю представника позивачів - ОСОБА_1

відповідачки - ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

ОСОБА_2

на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 19 грудня 2012 року у цивільній справі за позовом

ОСОБА_4

ОСОБА_5

до ОСОБА_2

про припинення права власності на частку у спільному майні

У С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2011 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулися з позовом до ОСОБА_2 про припинення права власності у спільному майні.

Позивачі зазначали, що на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом кожному зі сторін належить по 1/3 частині двохкімнатної квартири АДРЕСА_1. Посилались на те, що частка ОСОБА_2 не може бути виділена в натурі, майно є неподільним, спільне користування неможливо, а відповідачка має інше житло, позивачі просили припинити право ОСОБА_2 на частку у спільному майні з виплатою їй грошової компенсації та визнати за ними право власності на Ѕ частину квартири за кожним. На депозитний рахунок позивачі внесли 88 537 грн. як вартість 1/3 частини спірного майна.

Відповідачка ОСОБА_2 позов не визнала, посилаючись на безпідставність позбавлення її частки у спільному майні та місця проживання.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 19 грудня 2012 року позов задоволено, припинено право власності ОСОБА_2 на частку у спільному майні та стягнуто на її користь з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 по 44 268,5 грн. з кожного. За останніми визнано право власності по Ѕ частині квартири АДРЕСА_1.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просила рішення скасувати та у задоволенні позову відмовити. Апелянт посилалась на те, що протягом тривалого часу проживала в квартирі та утримувала житло, а визначена судом грошова компенсація не дозволить їй придбати окрему квартиру.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстави для її задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

За положеннями статті 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що припинення права особи на частку в спільному майні поза її волею за рішенням суду на підставі позову інших співвласників (співвласника) можливий за наявності хоча б однієї з чотирьох умов передбачених ч. 1 ст. 365 ЦК України, проте таке припинення в усякому випадку не повинно завдати істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї, і за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику та членам його сім'ї, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об'єкта, який є спільним майном.

З матеріалів справи вбачається, що квартира АДРЕСА_3 належала ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу від 21 липня 2005 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер. Спадкоємцями за законом померлого є його діти - ОСОБА_5 та ОСОБА_4

Рішенням Заводського районного суду м.Миколаєва від 4 травня 2007 року встановлено факт проживання ОСОБА_2 однією сім'єю з ОСОБА_6 з 1991 року та визнано право на спадкування майна, в тому числі і спірної квартири, разом зі спадкоємцями першої черги ( а.с.17).

14 серпня 2007 року свідоцтва про право на спадщину за законом по 1/3 частині квартири отримали ОСОБА_5 та ОСОБА_4, а 3 грудня 2008 року - ОСОБА_2 (а.с.7-9).

З липня 2008 року в квартирі зареєстрований ОСОБА_5, а з травня 2011 року - ОСОБА_2 ( а.с.10).

Квартира АДРЕСА_4 має загальну площу 51,6 кв.м, житлову - 30,9 кв.м та складається з двох кімнат - 19,1 кв.м та 11,8 кв.м (а.с.99).

Дійсна ринкова вартість квартири з урахуванням технічного стану складає 265 611 грн., а вартість 1/3 частини - 88 537 грн. (а.с.88-98).

5 грудня 2012 року на депозитний рахунок ТУДСА позивачами внесено 88 537 грн. (а.с.126-127).

Судом першої інстанції також встановлено, що з 2007 року між ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 виникли неприязні відносини щодо користування спадковим майном. Спори між спадкоємцями розглядались судом ( а.с.17-19,151).

В квартирі проживає ОСОБА_2, яка у жовтні 2012 року також зареєструвала в квартирі свою матір - ОСОБА_7.(а.с.148). Позивачі обмежені в праві користування спадковим майном, з приводу чого звертались до правоохоронних органів ( а.с.12-14, 15,16).

Разом з тим, відповідачці ОСОБА_2 на праві власності також належить 2/3 частини трьохкімнатної квартири АДРЕСА_5 (а.с.133-134). В квартирі зареєстрований і проживає син відповідачки -ОСОБА_8

Відповідачка ОСОБА_2 не згодна на жоден варіант поділу спадкового майна.

Встановивши ці обставини, суд першої інстанції вважав доведеними ті факти, що спірна квартира є неподільною, частка відповідачки ( 1/3) не може бути виділена в натурі, спільне володіння і користування майном є неможливим, а припинення права на частку з виплатою грошової компенсації за дійсною вартістю майна не завдасть ОСОБА_2 істотної шкоди, оскільки вона на праві власності володіє іншим житлом.

Висновки суду відповідають обставинам справи, вимогам статті 365 ЦК України та судовій практиці.

Посилання апелянта на те, що вона з 2007 року сама проживає в квартирі та утримує житло не можуть бути підставою відмови в позові про припинення права на частку, оскільки закон не пов'язує з цими обставинами можливість застосування правил статті 365 ЦК України. За цих же обставин не має правового значення і факт проживання позивачів, які є громадянами України ( а.с.61,66), в іншій державі.

Посилання ОСОБА_2 на можливість спільного користування спадковим майном спростовується вищеназваними доказами. Факт неприязних стосунків з позивачами вона не заперечує.

Не відповідає матеріалам справи і твердження апелянта про те, що після припинення її права вона залишається взагалі без житла. Право власності на 2/3 частини трьохкімнатної квартири АДРЕСА_5 ОСОБА_2 не заперечує (а.с.133-134).

Оскільки апеляційна скарга не містить доводів, які б спростовували висновки суду чи доводили відсутність умов припинення права на частку майна, передбачені статтею 365 ЦК України, колегія суддів не вбачає підстав для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 19 грудня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий судді