Рішення № 29469696, 18.02.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-75/18115-2012 18.02.13

За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах"

до Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "ОРАНТА"

про стягнення 6983,38 грн.

Суддя Васильченко Т.В.

в присутності представників сторін:

від позивача - Мігачова Л.В., довіреність №Э.37.7.00/Д-330 від 05.10.2011.

від відповідача - не з'явилися.

Суть спору: Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Інгосстрах" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "ОРАНТА" про відшкодування шкоди в сумі 6983,38 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі договору страхування наземного транспорту № К3R4АЕ00000018 від 05.03.2008 внаслідок настання страхової події -дорожньо-транспортної пригоди (надалі -ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки «Peugeot 206 CC», реєстраційний номер АА 9610 НА, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, якою є відповідач у справі.

Ухвалами господарського суду міста Києва від 14.01.2013 та 28.01.2013 розгляд справи відкладався.

18.02.2013 відповідач через відділ діловодства суду подав клопотання про витребування доказів, а саме: копію листа вигодонабувача за договором страхування № К3R4АЕ00000018 від 05.03.2008 ПАТ КБ «ПриватБанк» щодо порядку виплати страхового відшкодування у зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою, яка мала місце 14.12.2009.

Відповідно до ст. 38 Господарського процесуального кодексу України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.

У клопотанні повинно бути зазначено:

1) який доказ витребовується;

2) обставини, що перешкоджають його наданню;

3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація;

4) обставини, які може підтвердити цей доказ.

Розглянувши подане відповідачем клопотання, суд відмовляє в його задоволенні, з огляду на його необґрунтованість, оскільки відповідачем не вказано обставин, які може підтвердити цей доказ.

В судовому засіданні 18.02.2013 представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та подав клопотання про продовження процесуального строку розгляду справи на 15 днів.

Дослідивши матеріали справи та клопотання представника позивача про продовження процесуального строку розгляду справи на 15 днів, суд відмовляє в його задоволенні у зв'язку з тим, що наявні в матеріалах справи докази достатні для прийняття рішення у справі.

Представник відповідача в судові засідання не з'являвся, хоча про час і місце судових засідань повідомлявся своєчасно та належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення рекомендованого поштового відправлення, з відмітками про отримання.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що відповідач в процесі розгляду справи не скористався правами, передбаченими ст.22 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті.

В судовому засіданні 18.02.2013 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, який приймав участь під час розгляду справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

05.03.2008 між ЗАТ «СК «Інгосстрах», правонаступником якого є позивач, та Ремізовою Ларисою Євгенівною, як страхувальником укладено договір страхування наземного транспорту № К3R4АЕ00000018 (надалі - договір), предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням, розпорядженням транспортним засобам - автомобілем «Peugeot 206 CC», реєстраційний номер АА 9610 НА.

Згідно договору, до страхових ризиків відноситься ДТП та вигодонабувачем є ПАТ «ПриватБанк».

Строк дії договору з 05.03.2008 по 04.03.2009 включно. При бажанні страхувальника застрахувати транспортний засіб на строк, більший за 12 місяців та у разі сплати страхового платежу, зазначеного в п. 8 цього договору, договір вважається щорічно продовженим на відповідний строк, за який здійснена сплата страхового платежу.

04.03.2009 страхувальником сплачено страховий платіж в сумі 3982,94 грн. за пролонгацію договору № К3R4АЕ00000018 від 05.03.2008 до 04.03.2010.

14.12.2009 о 09 год. 40 хв. в м. Києві на перехресті проспектів Московського та Оболонського трапилась дорожньо-транспортна пригода за участі застрахованого автомобіля «Peugeot 206 CC» та автомобіля «МАЗ», а саме: Степанушко А.В., керуючи автомобілем «МАЗ», реєстраційний номер АА 7561 СХ при зміні напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, у зв'язку з чим здійснив зіткнення з автомобілем «Peugeot 206 CC», реєстраційний номер АА 9610 НА, в результаті чого автомобілі отримали механічні ушкодження.

ДТП сталася в результаті порушення водієм Степанушко Анатолієм Вікторовичем вимог пункту 10.1 Правил дорожнього руху України, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказах.

Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 06.01.2010 у справі № 3-361 встановлено порушення Степанушко Анатолієм Вікторовичем п. 10.1 Правил дорожнього руху України, Степанушка Анатолія Вікторовича визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

Степанушко А.В., як водій ТОВ «Енесайбуд», на момент ДТП на законних підставах керував автомобілем «МАЗ», реєстраційний номер АА 7561 СХ, що встановлено постановою Оболонського районного суду м. Києва від 06.01.2010 та не спростовано відповідачем під час розгляду справи.

Відповідно до звіту № 2068/12/09-К (34063096) про оцінку автомобіля «Peugeot 206 CC», держномер АА 9610 НА від 29.12.2009, складеного оцінювачем Бендеровичем О.І. (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача МФ № 6218 від 19.07.2008) вартість матеріального збитку, завданого автомобілю «Peugeot 206 CC», реєстраційний номер АА 9610 НА в результаті його пошкодження при ДТП складає 7362,13 грн.

15.12.2009 власник застрахованого транспортного засобу - автомобіля «Peugeot 206 CC» звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування.

Позивачем 30.12.2009 був складений та підписаний страховий акт № И-15098, згідно з яким пошкодження транспортного засобу автомобіля «Peugeot 206 CC», реєстраційний номер АА 9610 НА, внаслідок ДТП визнано страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 6983,38 грн.

За умовами п. 4.2 договору страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхове відшкодування страхувальнику або вигодонабувачу.

Відповідно до ч. 36.4 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна.

На підставі складеного страхового акту № И-15098 ПАТ «СК «Інгосстрах», виконуючи свої зобов'язання за договором страхування наземного транспорту № К3R4АЕ00000018 від 05.03.2008, сплатило за договором суму страхового відшкодування в розмірі 6983,38 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 251 від 14.01.2010, яка зарахована в рахунок погашення заборгованості по кредиту виданому «Приватбанком» страхувальнику.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до ПАТ «СК «Інгосстрах» перейшло в межах виплаченої суми право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

З матеріалів справи вбачається, що транспортний засіб -автомобіль «МАЗ», реєстраційний номер АА 7561 СХ, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю «Peugeot 206 CC», реєстраційний номер АА 9610 НА, належить ТОВ «Енесайбуд» та знаходився під керуванням водія Степанушка А.В., який станом на момент ДТП перебував у трудових відносинах з ТОВ «Енесайбуд», що підтверджується постановою Оболонського районного суду м. Києва від 06.01.2010 у справі № 3-361 та не спростовано відповідачем під час розгляду даної справи.

За умовами ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових обов'язків.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем «МАЗ», реєстраційний номер АА 7561 СХ встановлена в судовому порядку та повинна бути відшкодована ТОВ «Енесайбуд», як роботодавцем винної у вчиненні ДТП особи.

Цивільно-правова відповідальність ТОВ «Енесайбуд», як власника автомобіля «МАЗ», реєстраційний номер АА 7561 СХ, застрахована ВАТ НАСК «Оранта» згідно із полісом № ВВ/8831436, що підтверджено відповіддю МТСБУ, яка надійшла на запит суду..

Договір обов'язкового страхування власників наземних транспортних засобів (поліс № ВВ/8831436) віднесено до 3 типу (п. 15.3 Закону, в редакції чинній на момент укладення договору), а тому застрахована відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, особи вказаної в договорі страхування або однієї з осіб зазначених у договорі.

Відповідно до полісу № ВВ/8831436 іншою особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована за цим полісом є Степанушко Анатолій Вікторович, а відтак відповідальність за шкоду, заподіяну майну внаслідок експлуатації Степанушко Анатолієм Вікторовичем автомобіля «МАЗ», реєстраційний номер АА 7561 СХ була застрахована ВАТ НАСК «Оранта».

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

При цьому, за умовами п. 12.1 ст. 12 вказаного Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до інформації з єдиної централізованої бази даних МТСБУ вказаним договором (поліс № ВВ/8831436) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 35 000,00 грн., франшиза - 0,00 грн.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Матеріалами справи підтверджено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля «Peugeot 206 CC», реєстраційний номер АА 9610 НА, з урахуванням зносу становить 7362,13 грн., а до позивача перейшло право зворотної вимоги в межах виплаченої суми, оскільки відповідно до частини 1 статті 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 15.01.2013 у справі № 5011-72/9778-2012.

Позивач претензією № 22-10/02-01 звернувся до відповідача з проханням відшкодувати у порядку регресу шкоду, заподіяну в результаті ДТП у розмірі 6983,38 грн., з огляду на встановлені полісом ліміти відповідальності та франшизу.

Однак, відповідач у встановлений законом строк відшкодування не здійснив.

За таких обставин, враховуючи розмір права зворотної вимоги, яке перейшло до позивача, визначені полісом № ВВ/8831436 розміри лімітів відповідальності та франшизи (0,00), суд дійшов висновку, що відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу фактичні витрати в розмірі 6983,38 грн., які підтверджені матеріалами справи.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, як і не надав доказів часткової або повної сплати заявленої до стягнення суми.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача в сумі 1609,50 грн.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75, ідентифікаційний код 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 32, ідентифікаційний код 33248430) суму страхового відшкодування у розмірі 6983 (шість тисяч дев'ятсот вісімдесят три) грн. 38 коп. та 1609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору, видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.02.2013.

Суддя Т.В.Васильченко