Ухвала суду № 29464790, 07.02.2013, Апеляційний суд Хмельницької області

копія

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 2214/3692/2012

Провадження № 22-ц/792/455/13

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2013 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі :головуючого - судді Баса О.Г.,

суддів : Карпусь С.А., Матковської Л.О.

при секретарі Щербань А.В.

з участю : представника ПАТ КБ „Приватбанк"

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Славутського міськрайонного суду від 25 грудня 2012 року за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заслухавши доповідача, пояснення учасника процесу, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів

в с т а н о в и л а :

В жовтні 2012 року ПАТ КБ „Приватбанк" (далі Банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що між Банком та відповідачем 30.03.2004 року укладено договір №SAMDN3000000625691, відповідно до умов якого останній отримав кредит в сумі 2500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 36% річних за користування коштами на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. За час користування кредитними коштами ОСОБА_1 неодноразово збільшувався кредитний ліміт, який станом на 26.09.2008 року становив 10040 грн., проте у зв'язку з неналежним виконанням умов кредитного договору кредитний ліміт було знижено станом на 04.08.2009 року до 7960 грн..

Посилаючись на те, що з січня 2012 року ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань по погашенню кредиту належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 31.08.2012 року утворилась заборгованість в сумі 19963 грн. 97 коп., з яких 7956,32 грн. заборгованість по кредиту, 12007 грн. 65 коп. заборгованість по відсоткам, тому Банк просив стягнути з відповідача на його користь зазначену суму заборгованості та понесені судові витрати.

Рішенням Славутського міськрайонного суду від 25 грудня 2012 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 19963 грн. 97 коп. (дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот шістдесят три гривні дев'яносто сім копійок) заборгованості за кредитним договором № SAMDN3000000625691 про відкриття картрахунку і обслуговування платіжної картки від 30 березня 2004 року. Вирішено питання про судові витрати.

_______________

Головуючий у першій інстанції - Зеленська В.І. Провадження № 22-ц/792/455/13

Доповідач - Карпусь С.А. Категорія №19, 27

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 з рішенням суду не погоджується, просить його скасувати та провадження у справі закрити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема положень ч.1 ст. 218, ст. 257, ч.2 ст. 549 ЦК України, ч.8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Зазначає, що Банк безпідставно збільшував ліміт на кредитну карту, чим порушив умови встановлені договором, оскільки положення п. 5.2 договору надають право кредитору лише на зменшення кредитної лінії. Суд не врахував, що збільшення кредитного ліміту здійснено Банком з порушенням вимог ч.3 ст. 203 ЦК України, оскільки погодження на зміну кредитного ліміту він не надавав та про таку зміну кредитором не повідомлявся, крім того 30.03.2006 року закінчився термін дії платіжної картки, а нова йому не надавалась. Висновки суду про те, що здійснення приходної операції свідчать про визнання позичальником свого боргу не заслуговують на увагу, так як кредитну картку 29.12.2011 року він не отримував та жодних оплат по такій не здійснював. Крім того, суд необґрунтовано відмовив у задоволенні заяви про застосування строку позовної давності, чим порушив вимоги ст. 257 ЦК України.

ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, подавши письмове клопотання про розгляд справи у його відсутності.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції встановив та правильно виходив з того, що 30 березня 2004 року між ЗАТ КБ „Приватбанк"( з 20.04.2009 року змінено назву на ПАТ КБ „Приватбанк") та ОСОБА_1 укладений договір № SAMDN3000000625691 про відкриття картрахунку і обслуговування платіжної картки для виконання операцій з платіжною карткою як засобу для безготівкових розрахунків за товари (послуги), для перерахування коштів з картрахунку на рахунки інших осіб, а також як засобу для отримання готівки в касах банків, фінустанов, через банкомати і здійснення інших операцій, передбачених угодою сторін. На виконання цієї домовленості Банк відкрив ОСОБА_1 картковий рахунок та видав платіжну картку Visa Classic Credit, термін дії якої два роки. Кредитний ліміт на момент видачі картки встановлений у 2500 грн.. Базова процентна ставка по кредитному ліміту на момент підписання договору становила 3,0% на місяць з розрахунку 360 днів в році (36,00 % на рік). Термін дії кредитного ліміту відповідав терміну дії картки. Сторонами було обумовлено, що погашення заборгованості по кредитному ліміту здійснюється щомісячними платежами в розмірі 7% від залишку заборгованості по кредитному ліміту на кінець звітного місяця, з яких 3,0% - процента ставка на місяць, а 4,0% - тіло кредиту. Забезпечення зобов'язань ОСОБА_1 перебачено дорученням на списання заборгованості з картки № НОМЕР_1. Зобов'язання за договором Банк виконав, відкривши відповідачу картковий рахунок та видавши платіжну картку. ОСОБА_1 ознайомився з тарифами Банку, правилами, які зобов'язався виконувати.

Порядком погашення кредиту та відповідно до тарифів сторони обумовили, що у разі несвоєчасного виконання кредитних зобов'язань боржник сплачує проценту ставку в розмірі 6,0% на місяць, що становить на рік 72% (а.с.80).

Як встановлено судом, відповідач кредитних зобов'язань не виконав, що підтверджується розрахунком заборгованості та випискою з особового рахунку, у зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 19963, 97 грн., з яких 7956,32 грн. заборгованість за кредитом, 12007, 65 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом (43,12 грн. несплачені проценти на поточну заборгованість та 1964,53 грн. несплачені проценти на прострочену заборгованість).

До спірних правовідносин суд правильно застосував норми матеріального права, зокрема, ст. 526 ЦК України, відповідно до якої зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, ст.ст. 625, 1054 ЦК України.

Давши належну оцінку наданим сторонами доказам в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач не виконував зобов'язань за кредитним договором, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, і тому позов Банку про стягнення кредиторської заборгованості підлягає задоволенню.

Доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази, які б спростовували висновки суду першої інстанції.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що Банк не мав права в односторонньому порядку збільшувати розмір кредитного ліміту, спростовуються матеріалами справи. Пунктом 5.2 Договору сторони передбачили, що Банк має право в односторонньому порядку без попереднього повідомлення клієнта встановлювати на платіжну картку кредитний ліміт у валюті картки з наступною зміною його розміру у відповідності до кредитної історії. Як встановлено судом, в період з 05.05.2005 року по 26.09.2008 року включно Банк збільшував ліміт кредитної картки ОСОБА_1, який погоджувався з таким, будь-яких заперечень Банку щодо збільшення кредитного ліміту в односторонньому порядку останній не висловлював.

Не ґрунтуються на матеріалах справи також посилання апелянта на пропуск позовної давності.

Як вбачається зі змісту п.9.2 договору, такий діє необмежений період часу з моменту внесення клієнтом коштів на картрахунок за виключенням, вказаним в п. 9.4 Договору, який в даному випадку не застосовується. Випискою з особового рахунку ОСОБА_1 підтверджується, що 29.12.2011 року він здійснив приходну операцію за даною кредитною карткою. Тому суд правомірно не знайшов підстав для застосування позовної давності.

Не спростовують висновків суду першої інстанції й інші доводи апеляційної скарги, в тому числі й посилання на те, що відповідач не отримував іншої платіжної картки після закінчення дії попередньої 30.03.2006 року. Як пояснила в судовому засіданні представник позивача, в разі припинення дії попередньої платіжної картки і не отримання клієнтом іншої платіжної картки, останній не зміг би користуватись картковим рахунком для власних потреб. Однак як вбачається з виписки особового рахунку відповідача, останній після березня 2006 року продовжував користуватися кредитним рахунком, що свідчить про отримання ним іншої платіжної картки.

Рішення суду ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Славутського міськрайонного суду від 25 грудня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий /підпис/

Судді /підписи/

Згідно оригіналу: суддя апеляційного суду С.А. Карпусь