Ухвала суду № 29463784, 12.02.2013, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 2506/7863/2012 Провадження № 22-ц/795/136/2013 Головуючий у I інстанції -Рахманкулова І. П. Доповідач - Тагієв С. Р.Категорія -цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2013 року АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіТагієва С.Р.,суддів:Бечка Є.М., Євстафіїва О.К.,при секретарі:Примачок Ю.О.,за участю:представника позивача ОСОБА_5,

розглянувши цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 жовтня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, які діють у своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_10, про усунення перешкод у здійсненні права власності, зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_8 звернулась до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом виселення відповідачів з будинку АДРЕСА_1, зобов"язання надати ключі від житла. Свої вимоги обґрунтувала тим, що вона є власником будинку за вказаною адресою, однак відповідачі самовільно без будь-яких правових підстав вселились у будинок, добровільно виселятись не бажають, чим створюють перешкоди у здійсненні нею права власності, а саме продажу зазначеного будинку.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 жовтня 2012 року позов задоволено частково, виселено відповідачів з вказаного будинку, в задоволенні інших вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Апелянти просять скасувати дане рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Посилаються на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального права. Апелянти зазначають, що будинок належав бабусі відповідача ОСОБА_6 та матері позивача - ОСОБА_11, вони доглядали за нею в той час як позивачка проживала в США та приїздила рідко. За доводами апелянтів, у 2005 році ОСОБА_11 склала заповіт, яким заповідала майно батьку відповідача ОСОБА_6 та позивачці. Однак, у 2006 році батько помер, після чого ОСОБА_11 склала новий заповіт, яким заповіла все своє майно позивачці. Апелянти наголошують, що користуються будинком за домовленістю з позивачкою, власного житла не мають.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що спірний будинок належить на праві власності позивачу, а відповідачі проживають у ньому без достатніх на те правових підстав, при цьому вони зберігають за собою право на користування іншим житлом.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог чи заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

З матеріалів справи (свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом та витягу про державну реєстрацію права власності) вбачається, що власником будинку АДРЕСА_1 є позивач ОСОБА_8 (а. с. 13-14).

Сторонами не заперечується та встановлено з матеріалів справи, що відповідачі проживають за вказаною адресою, хоча ОСОБА_6 зареєстрований в АДРЕСА_2, а ОСОБА_7. зареєстрована в АДРЕСА_3 (згідно відомостей адресно-довідкового відділу УПРФО УМВС України в Чернігівській області, а.с.18), тобто відповідачі зберігають за собою право на проживання та користування іншим житлом. З копії домової книги (а.с.48-50) вбачається, що відповідачі ніколи не були зареєстровані у спірному будинку.

Апелянтами не доведено існування належно укладеної угоди з позивачем, яка б давала їм право на користування спірним будинком, а також про наміри викупу будинку в майбутньому. Ними також не надано суду жодних доказів на підтвердження інших своїх доводів. Тому апеляційний суд погоджується з висновком Деснянського районного суду м. Чернігова про відсутність у відповідачів правових підстав для проживання у спірному будинку, самоправне зайняття жилого приміщення, що створює перешкоди власнику реалізовувати своє право власності, та про необхідність задоволення вимог позивача про їх виселення.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Частиною 3 ст. 116 ЖК України передбачено, що осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.

Апеляційний суд також вважає правомірною відмову суду у задоволенні позову в частині зобов'язання надати ключі від вхідних дверей, оскільки рішення суду є обов'язковим для виконання та передбачає можливість добровільного або примусового його виконання відповідно до Закону України „Про виконавче провадження". Відповідно до ст.З ЦПК України суд здійснює захист порушених прав, а не тих, які можуть бути порушені у майбутньому.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції обставини справи з'ясовані в обсязі, необхідному для правильного вирішення спору, відповідно до встановлених обставин, правильно визначено суть і характер правовідносин сторін та норми матеріального права, що їх регулюють. Рішення Деснянського районного суду даній справі є таким, що ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст.308 ЦПК України, якщо апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, він відхиляє апеляційну скаргу та залишає рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги ОСОБА_6, ОСОБА_7 - відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 жовтня 2012 року - залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: