Рішення № 29463813, 14.02.2013, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 2514/6140/2012 Провадження № 22-ц/795/508/2013 Головуючий у I інстанції -Кобилецький І.Ф. Доповідач - Мамонова О. Є.Категорія -цивільна

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2013 року АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіМамонової О.Є.,суддів:Губар В.С., Позігуна М.І.,при секретарі:Летуті Ю.М.,за участю:представників відповідачів Журби С.В., Клєц С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою Закритого акціонерного товариства «Виробничо-торгова фірма «Радосинь» на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 27 грудня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_7 до Закритого акціонерного товариства «Виробничо - торгова фірма «Радосинь» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,-

в с т а н о в и в:

У лютому 2011 року ОСОБА_7 звернувся до суду з позовом до ЗАТ «ВТФ «Радосинь» про стягнення з відповідача на його користь заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні; зобов'язання відповідача повернути належно оформлену трудову книжку; стягнення з ЗАТ «ВТФ «Радосинь» на користь ОСОБА_7 500 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди. Позовні вимоги обґрунтовував тим, що з 12.12.2006 року по 14.03.2010 року він перебував у трудових відносинах з ЗАТ «ВТФ «Радосинь», при звільненні з підприємства відповідач не провів з ним повний розрахунок.

Заочним рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 25 жовтня 2011 року стягнуто з ЗАТ «ВТФ «Радосинь» на користь ОСОБА_7 7272 грн. заборгованості по заробітній плати та 46056 грн. середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні; стягнуто з ЗАТ «ВТФ «Радосинь» 1700 грн. судового збору на користь місцевого бюджету м. Ніжина та 120 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи на користь держбюджету.

Ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 25 липня 2012 року заочне рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 25 жовтня 2011 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 листопада 2012 року задоволено частково касаційну скаргу ЗАТ «ВТФ «Радосинь»; заочне рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 25 жовтня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 25 липня 2012 року скасовано в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, справу в цій частині передано на новий судовий розгляд до суду першої інстанції; у решті - рішення залишене без змін.

Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 27 грудня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_7 задоволено частково; стягнуто з ЗАТ «ВТФ «Радосинь» на його користь 50697,36 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 квітня 2010 року по 25 жовтня 2011 року та 506,97 грн. судового збору.

В апеляційній скарзі ЗАТ «ВТФ «Радосинь» просить рішення суду першої інстанції скасувати, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції було допущено порушення порядку розрахунків при визначенні розміру середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, оскільки суд помилково обраховував таку суму за весь період прострочення виходячи лише із розміру середньоденного заробітку позивача та не брав до уваги середньомісячний заробіток ОСОБА_7 Крім того, суму середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні слід обраховувати з кількості робочих днів, за які відбулась затримка такого розрахунку, а не з кількості календарних днів, які були взяті судом за основу при визначенні суми середнього заробітку.

Апелянт наголошує на тому, що починаючи з 16.01.2008 року відносно ЗАТ «ВТФ «Радосинь» порушено провадження у справі про банкрутство та введено процедуру санації та мораторій, а тому у відповідності до вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» така санкція, як виплата працівникові середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, не може бути застосована до відповідача під час дії мораторію.

Апелянт зазначає, що судом не було прийнято до уваги обставину того, що ОСОБА_7 тривалий час не звертався до суду з приводу стягнення заробітної плати, чим навмисно сприяв збільшенню суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, таким чином, сума, нарахована судом є неспівмірною з розміром заборгованості по заробітній платі.

У письмових запереченнях ОСОБА_7 просить апеляційну скаргу ЗАТ «ВТФ «Радосинь» відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Вислухавши суддю-доповідача, заслухавши пояснення представників відповідача, які просили задовольнити апеляційну скаргу, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що після звільнення позивача 14 березня 2010 року з ним не було проведено розрахунку по заробітній платі, яка була стягнута на його користь заочним рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 25 жовтня 2011 року, та дійшов висновку про необхідність стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 1 квітня 2010 року по 25 жовтня 2011 року в розмірі 50697 грн. 36 коп.

Однак повністю погодитись з таким висновком районного суду не може апеляційний суд через невідповідність висновків суду обставинам справи і як наслідок порушення норм матеріального права, у зв'язку з чим рішення суду підлягає зміні.

Судом по справі встановлено, що ОСОБА_7 в період з 12.12.2006 року по 14.03.2010 року працював в ЗАТ «ВТФ «Радосинь» на посаді начальника МТС (а.с.4,82).

З довідки ЗАТ ВТФ "Радосинь" № 33 від 27.01.2011 року вбачається, що заробітна плата ОСОБА_7 за січень 2010 року становила 1638,80 грн., лютий 2010 року - 1638,80 грн., березень 2010 року - 3994,40 грн., а всього 7272 грн. (а.с. 77 т. 1).

Заочним рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 25 жовтня 2011 року стягнуто з ЗАТ «ВТФ «Радосинь» на користь ОСОБА_7 7272 грн. заборгованості по заробітній плати. Вказане заочне рішення було залишено без змін в частині стягнення заборгованості по заробітній платі ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 25 липня 2012 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 листопада 2012 року.

Згідно з ч.1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При не проведенні розрахунку по день розгляду справи в суді, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні стягується по день ухвалення рішення суду.

Зважаючи на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо наявності законних підстав для стягнення на користь ОСОБА_7 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні позивача, однак місцевим судом було допущено помилки при визначенні розміру середнього заробітку та періоду, за який він підлягає стягненню.

Згідно абзацу 1 пункту 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

З довідки ЗАТ ВТФ "Радосинь" (а.с. 77) вбачається, що заробітна плата ОСОБА_7 за останні 2 календарні місяці роботи, що передують місяцю звільнення (березень) становить: січень -1638,80 грн., лютий -1638,80 грн.

Таким чином, середньоденна заробітна плата ОСОБА_7, обчислена відповідно до абзацу 1 пункту 8 вищезазначеного Порядку становить 84 грн. 04 коп. (1638,80 грн. +1638,80 грн. = 3277,60 грн. : 39 робочих днів = 84,04 грн.), а не 134 грн.12 коп., як було помилково обраховано судом першої інстанції.

Щодо періоду прострочення ЗАТ ВТФ "Радосинь" виплати ОСОБА_7 належних сум при звільненні, то він має бути обрахований з 15 березня 2010 року - наступного дня після звільнення позивача до 25 жовтня 2012 року - дня постановлення судового рішення про стягнення заробітної плати, яке набрало законної сили.

Згідно листа Міністерства праці та соціальної політики України від 25.08.2009 року № 9681/0/14-07/13 кількість робочих днів за період з 15 березня 2010 року по 31 грудня 2010 року становить 203 дня.

Відповідно до листа Міністерства праці та соціальної політики України від 25.08.2010 року №9111/0/14-10/13 кількість робочих днів за період з 01 січня 2011 року по 25 жовтня 2011 року становить 202 дня.

Таким чином, період прострочки виплати ОСОБА_7 заборгованості з заробітної плати становить 405 робочих днів.

Відтак, сума заборгованості ЗАТ ВТФ "Радосинь" з виплати ОСОБА_7 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні має становити 34036,20 грн. (84,04 грн. середньоденного заробітку х 405 робочих днів = 34036 грн. 20 коп.).

Виходячи з вищевикладеного, на підставі пп. 3,4 ч.1 ст. 309 ЦПК, рішення суду першої інстанції підлягає зміні, в частині розміру, стягнутої суми середньоденного заробітку за час затримки розрахунку при звільненні шляхом зменшення суми стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 50697 грн. 36 коп. до 34036 грн. 20 коп.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що при обрахунку суми невиплаченого ОСОБА_7 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні необхідно виходити не лише із середньоденного заробітку позивача, але й враховувати середньомісячний заробіток позивача, не заслуговують на увагу, оскільки у відповідності до положень абзацу 1 пункту 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні місяці роботи, провадяться шляхом множення саме середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин.

Посилання апелянта на поширення дії мораторію на вимоги про виплату ЗАТ «ВТФ «Радосинь» середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є такими, що ґрунтуються на невірному тлумаченні норм матеріального права, враховуючи наступне.

Частиною 6 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначено, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, на невикористані та своєчасно не повернуті кошти Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Отже, оскільки між сторонами виник спір із приводу порушення підприємством законодавства про оплату праці з підстав, передбачених ст.ст. 116, 117 КЗпП України, дія положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» щодо мораторію на ці правовідносини не поширюються.

Доводи апелянта про те, що судом не було прийнято до уваги того, що заборгованість з виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні виникла саме з вини ОСОБА_7 і така заборгованість значно перевищує розмір заборгованості по заробітній платі перед ОСОБА_7 також не заслуговують на увагу, оскільки виплата заробітної плати працівнику є виключним обов'язком роботодавця, а не працівника, в зв'язку з чим доказування відсутності вини у виплаті заробітної плати ОСОБА_7 покладається саме на ЗАТ «ВТФ «Радосинь».

Посилання апелянта на неспівмірність суми заборгованості по заробітній платі з розміром середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не можуть бути підставою для скасування або зміни судового рішення, оскільки чинне трудове законодавство не передбачає можливості зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку відповідно до розміру заборгованості по заробітній платі.

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Згідно до пп. 1, п. 1, ч. 2 ст.4 Закону України „Про судовий збір" - за подання до суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить: 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати.

Таким чином, рішення суду також підлягає зміні в частині визначення суми судового збору, шляхом зменшення суми до стягнення з 506 грн. 97 коп. до 340 грн. 36 коп.

Керуючись ст. 117 КЗпП України, ст. ст. 303, 307, 309 ч.1 п.п. 3, 4, 313 - 314, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд,-

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Виробничо-торгова фірма «Радосинь» - задовольнити частково.

Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 27 грудня 2012 року - змінити в частині розміру, стягнутої суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та судового збору, зменшивши суму стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 50697 грн. 36 коп. до 34036 грн. 20 коп. та суму судового збору з 506 грн. 97 коп. до 340 грн. 36 коп.

В іншій частині рішення суду - залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:Судді: