Ухвала суду № 29459304, 14.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" лютого 2013 р. м. Київ К/9991/34701/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Степашка О.І., Федорова М.О.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 25 січня 2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ариол" до Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим, Державної податкової адміністрації України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ариол" (далі -ТОВ "Ариол") звернулось до суду з позовом до Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим (далі -Феодосійська МДПІ) та Державної податкової адміністрації України (далі -ДПА України) в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 25 січня 2011 року позов ТОВ "Ариол" задоволено.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2011 року апеляційну скаргу ДПА України - задоволено частково. Пункт 3 постанови Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 25 січня 2011 року щодо визнання протиправним та скасування рішення ДПА України "Про результати розгляду повторної скарги" №11263/6/25-0125 від 27.10.2010 - скасувано. В частині вимог про визнання протиправним та скасування рішення ДПА України "Про результати розгляду повторної скарги" №11263/6/25-0215 від 27.10.2010 - провадження по справі закрито. В іншій частині постанову залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції Феодосійська МДПІ подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 25 січня 2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ "Ариол" у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ у м. Феодосії 30.04.2010 року проведено невиїзну документальну перевірку Товариства «Ариол»з питань дотримання вимог податкового законодавства по орендній платі за земельні ділянки державної і комунальної власності за період з 01.01.2010 року по 31.03.2010 року. За результатами перевірки складено акт № 770/15-3/31338910 від 30.04.2010 року

Актом перевірки виявлені порушення статті 21 Закону України «Про оренду землі», а саме занижено податкове зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності на суму 11365, 92 грн.: у тому числі за січень 2010 на 3788,64 грн., за лютий 2010 на 3788,64 грн., за березень 2010 року на 3788,64 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Феодосії прийнято податкове повідомлення-рішення №00003611503/0 від 19.06.2010 про сплату 14396,83 грн. орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності: у т.ч. за основним платежем 11365, 92 грн., за штрафними санкціями 3030,91 грн.

Вказане рішення було оскаржено позивачем у адміністративному порядку до ДПІ у м. Феодосії, ДПА в АР Крим та ДПА України.

За результатами розгляду скарг рішенням залишено без змін рішення Феодосійської МДПІ від 26.07.2010 року №873/10/25-010 про застосування штрафних (фінансових) санкцій з урахуванням рішення ДПА в АР Крим від 26.08.2010 року №1988/10/25-023, прийнятого за розглядом повторної скарги ТОВ «Ариол», скаргу залишено без задоволення, податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Феодосії № 00003611503/0 від 19.06.2010, Феодосійської МДПІ рішення №00003611503/1 від 29.07.2010 року, №00003611503/2 від 03.09.2010 року, №00003611503/3 від 05.11.2010 року залишено без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія судців Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, ТОВ «Ариол»26.01.2010 року надало до ДПІ в м. Феодосії податкову декларацію орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2010 рік. Відповідно до декларації сума податкового зобов'язання з орендної плати за 2010 рік склала 170531, 58 грн., за січень листопад 2010 по 14210,96 грн. щомісяця, за грудень 2010 -14211, 02 грн.

Пунктом 2.2.1 Рішення Феодосійської міської ради 45 сесії 5 скликання №1981 від 30.01.2009 площа користування підприємства позивача земельною ділянкою за адресою: АР Крим, місто Феодосія, Керченський проїзд, 2 була змінена з «1,3475 га»на «1,0637 га». Право користування позивача на 0,2838 га земельної ділянки було припинено. Вказаній ділянці місцевою радою була присвоєна нова адреса: АР Крим, місто Феодосія, Керченський проїзд, 2-а та присвоєно кадастровий номер 01116000000101 20 38. Підставою рішення Феодосійської міської ради є перехід права власності у зв'язку з відчуженням об'єкта нерухомості модуля складу ТОВ «Арсенал»та отриманої добровільної відмови ТОВ «Ариол»від права користування на частину земельної ділянки у розмірі 0,2838 га.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Арсенал» є фактичним землекористувачем та самостійно вносить плату за користування земельною ділянкою площею 0,2838 га.

Законом України "Про оренду землі" визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно статті 141 Земельного кодексу України право користування на земельну ділянку припиняється у разі: добровільної відмови від права користування земельною ділянкою; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Пунктом 4 статті 142 Земельного кодексу України встановлено, що власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації. При цьому право користування припиняється з моменту прийняття рішення про припинення права користування.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про плату за землю" передбачено, що використання землі в Україні є платним. Даний Закон визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку.

Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

Згідно ч. 2 ст. 15 Закону України "Про плату за землю", у разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою податок, а також орендна платня за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Пункт 2 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» передбачає, що розмір, форма та строки внесення орендної плати за землю встановлюється за згодою сторін в договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються Законом України «Про плату за землю». Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Ариол»з 01.01.2010 року до 01.04.2010 року була нарахована орендна плата за земельну ділянку, яка перебувала в користуванні позивача фактично з урахуванням індексації. ТОВ «Ариол»вносило орендну плату за фактичне використання земельної ділянки, а не з моменту виникнення права на оренду.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що на земельну ділянку відділом Держкомзему м. Феодосії була надана довідка про нормативно грошову оцінку земельної ділянки за №1233/03-08 від 09.02.2009 року ТОВ «Арсенал». ТОВ «Арсенал»є фактичним землекористувачем та самостійно вносить плату за користування земельною ділянкою площею 0,2838 га.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій , що пункти 2, 3 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» не були порушені підприємством позивача, оскільки вказане підприємство вносило орендну плату за землю за фактичне використання земельної ділянки.

Щодо визнання протиправними та скасування рішення ДПА України «Про результати розгляду повторної скарги»№11263/6/25-0215 від 27.10.2010 року, суд апеляційної інстанції зазначив наступне.

Згідно п.п 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України " Про порядок погашення платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" остаточне рішення вищого (центрального) органу контролюючого органу за заявою платника податків не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене у судовому порядку.

Відповідно до п.п 5.2.4. п. 5.2 ст. 5 Закону України " Про порядок погашення платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Згідно ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 17 цього Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що рішення про результати розгляду повторної скарги не є рішенням (нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії) в розумінні п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України, а тому не може бути скасованим.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що рішення ДПА України за результатами розгляду повторної скарги не породжує для ТОВ «Ариол»настання будь-яких юридичних наслідків, не впливає на його права та обов'язки, а також не є обов'язковим для виконання. Таким чином, вимога позивача стосовно скасування рішення ДПА України за результатами розгляду повторної скарги не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства та згідно п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України у цій частині провадження по справі підлягає закриттю.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 25 січня 2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М.О. Федоров