Ухвала суду № 29459300, 14.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" лютого 2013 р. м. Київ К/9991/35796/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Степашка О.І., Федорова М.О.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2011 року у справі за позовом Закритого акціонерного товариства "Диаман" до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА

Закрите акціонерне товариство "Диаман" (далі -ЗАТ "Диаман") звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва (далі -ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва) в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 червня 2011 року у задоволенні позову ЗАТ "Диаман" відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2011 року апеляційну скаргу ЗАТ "Диаман" задоволено, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 червня 2011 року -скасовано. Позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду апеляційної інстанції ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2011 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ЗАТ "Диаман".

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

В період з 21.09.2009 року по 16.10.2009 року ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва проведено планову виїзну перевірку підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.06.2009 року. За результатами перевірки складено акт від 30.10.2009 року №1430/23-600/20860153.

В акті перевірки відповідач зробив висновки про порушення абз. 2 п.п 7.2.6 п. 7.2, п.п 7.3.1, п. 7.3, п.п 7.4.1 п. 7.4, п.п 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР в результаті чого був занижений податок на додану вартість на загальну суму 169063 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.11.2009 року №0033422360/0 яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі основного платежу 169063 грн. та застосував штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 84532 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія судців Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно п.п 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до п.п 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Судом апеляційної інстанції вірно встановлено, що зазначена норма Закону передбачає право, а не обов'язок платника податків на подання скарги на постачальника товарів у разі відмови надати податкову накладну.

Крім того, судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що Закон України «Про податок на додану вартість» не передбачає заборони щодо врахування в податковому кредиті звітного періоду податкових накладних минулих періодів по строках.

Згідно наказу ДПА України від 30.05.1997 року №166 у розділі 2 Додатку №5 до декларації за поточний період вказується, що в ній відображаються податкові накладні, виписані в будь-які податкові періоди в межах, встановлених Законом строків давності, тобто трьох років.

Підпунктом 7.2.3 п. 7.2 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Також судом апеляційної інстанції встановлено, що податкова накладна, яка була надана позивачем, не була визнана недійсною.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що податкове повідомлення-рішення від 10.11.2009 року №0033422360/0 підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду апеляційної інстанції постановлене з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва залишити без задоволення, постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М.О. Федоров