Ухвала суду № 29459201, 18.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2013 року м. Київ К-7810/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі Автономної Республіки Крим

на ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.04.2008

та постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.02.2008

по справі № 2-16/8888-2007А

за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Більшовик»

до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі Автономної Республіки Крим

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Сільськогосподарський виробничий кооператив «Більшовик»звернувся до суду з позовом, з урахуванням уточнення позовних вимог, про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі Автономної Республіки Крим від 22.01.2007 № 0001011500/0 на суму 8 315,21 грн. в частині сплати 6 980,76 грн., № 0001001500/0 на суму 12 022,96 грн. в частині сплати 10 142,96 грн. та № 0000991500/0 на суму 27 835,54 грн. в частині сплати 23 486,54 грн., визнання безнадійною заборгованості по сплаті штрафних санкцій, нарахованих у зв'язку з невчасною сплатою фіксованого сільськогосподарського податку в сумі 40 613,26 грн.

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.02.2008, яка залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.04.2008, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Сількогосподарський виробничий кооператив «Більшовик»є сільськогосподарським товаровиробником та є платником фіксованого сільськогосподарського податку.

10.01.2007 податковим органом проведено документальну невиїзну перевірку з питань своєчасності сплати фіксованого сільськогосподарського податку позивача за період з 01.07.2003 по 10.01.2007, за результатами якої складено акт № 7/15-03/00853990 від 10.01.2007, в якому зафіксовано порушення вимог пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами», а саме: порушено граничні терміни сплати податкових зобов'язань.

На підставі результатів вказаної перевірки, податковою інспекцією були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001011500/0 від 22.01.2007 на суму 8 315,21 грн.., № 0001001500/0 від 22.01.2007 на суму 12 022,96 грн. та № 0000991500/0 від 22.01.2007 на суму 27 835,54 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що нарахування штрафних санкцій позивачу в оспорюваній частині згідно спірних податкових повідомлень-рішень здійснено з пропуском строку, встановленого пп. 15.1.1. п. 15.1 ст. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»; безнадійна заборгованість по сплаті штрафних санкцій, нарахованих у зв'язку з несвоєчасністю сплати фіксованого сільського господарського податку у сумі 40 613,26 грн. виникла внаслідок форс-мажорних обставин.

Суд касаційної інстанції погоджується з зазначеним висновком судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2.2 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України № 110 від 17.03.2001 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.03.2001 за № 268/545 податкове зобов'язання -це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів (податків, зборів, обов'язкових платежів, неподаткових доходів, штрафних (фінансових) санкцій, у т. ч. пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності) у порядку та у строки, визначені чинним законодавством України.

До позивача застосовані штрафні санкції на підставі пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами».

Згідно з п. 17.3 ст. 17 цього Закону сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

Відповідно до пп. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Аналіз наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку, що сума штрафних санкцій за змістом Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»є складовою податкового зобов'язання, а відтак на штрафні санкції поширюється строк давності, встановлений пп. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 вказаного Закону.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків, що у відповідача не було правових підстав для прийняття податкових повідомлень-рішень в оспорюваній частині, оскільки строк давності у 1 095 днів сплинув.

Щодо позовних вимог про визнання безнадійною заборгованості по сплаті штрафних санкцій слід зазначити наступне.

Відповідно до п. «г»пп. 18.2.1 п. 18.2 ст. 18 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами»безнадійний податковий борг, у тому числі пеня, нарахована на такий податковий борг, а також штрафні санкції підлягають списанню; під терміном «безнадійний»слід розуміти податковий борг юридичних або фізичних осіб, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Згідно з пп. 3.4 п. 3 Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого наказом ДПА України від 14.03.2001 № 103 під терміном «безнадійний»податковий борг»слід розуміти податковий борг юридичних або фізичних осіб, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорні обставини, наприклад стихія, дія суспільного ворога, оголошена та неоголошена війна, загроза війни, терористичний акт, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, громадська демонстрація, блискавка, пожежа, буря, повінь, землетрус, нагромадження снігу або ожеледь, вибух тощо), тобто не з вини платника податків, які неможливо попередити своїми заходами за умови, що дані обставини безпосередньо вплинули на своєчасне виконання податкових зобов'язань. Такий факт непереборної сили підтверджується, зокрема, Торгово-промисловою палатою України - щодо настання обставин непереборної сили чи стихійного лиха на території України.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, з підтвердженням матеріалів справи, заборгованість по штрафних санкціях, нарахованих у зв'язку з невчасною сплатою фіксованого сільськогосподарського податку в сумі 40 613,26 грн., виникла у позивача внаслідок дії форс-мажорних обставин, що підтверджується висновками Торгово-промислової палати України.

Відповідно до п. 4.5 зазначеного Порядку списанню підлягає податковий борг з фіксованого сільськогосподарського податку, плати (податку) за землю, комунального податку, податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що виникає у зв'язку з непогашенням податкових зобов'язань за період після дня настання обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) і до закінчення термінів його сплати за бюджетний рік, в якому такі обставини виникли.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

За вказаних обставин, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі Автономної Республіки Крим відхилити.

Ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.04.2008 та постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.02.2008 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)В.В. Кошіль Судді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)О.А. Моторний