Ухвала суду № 29459190, 19.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2013 року м. Київ К-31912/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Суддя-доповідач:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекцією у Галицькому районі м. Львова

на постанову господарського суду Львівської області від 29.01.2008 р.

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2009 р.

у справі № 3/352А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські цінні папери»

до Державної податкової інспекцією у Галицькому районі м. Львова

про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівські цінні папери»(далі -позивач, ТОВ «Львівські цінні папери») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекцією у Галицькому районі м. Львова (далі -відповідач, ДПІ у Галицькому районі м. Львова) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою господарського суду Львівської області від 29.01.2008 р. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова № 0000692351/0 від 08.10.2007 р. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова № 0000532351/1 від 08.10.2007 р.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2009 р. постанову господарського суду Львівської області від 29.01.2008 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі ДПІ у Галицькому районі м. Львова, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову господарського суду Львівської області від 29.01.2008 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2009 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача не надав.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ у Галицькому районі м. Львова проводилась планова виїзна перевірка ТОВ «Львівські цінні папери»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005 року по 31.03.2007 року, за результатами якої складено акт від 17.07.2007 р. № 1591/22-0/20770421.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке полягало у заниженні податку на прибуток в І кварталі 2007 року на суму 164 23,00 грн., п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке полягало у заниженні податку на прибуток в І кварталі 2005 року на суму 15 750,00 грн.

Крім того, як вбачається з акта перевірки, у позивача в 1 кварталі 2004 року виникла кредиторська заборгованість на суму 65 692,00 грн. щодо якої минув термін позовної давності, а відтак вона трансформується в безповоротну фінансову допомогу і підлягає включенню до складу валових доходів.

В 2 кварталі 2005 року при придбанні автомобіля «Шкода -Феліція»включено до складу валових витрат суму податку на додану вартість (17 300,00 грн.) сплачену при придбанні легкового автомобіля, який ввійшов до складу основних фондів підприємства, що є порушенням пп. 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 вищевказаного Закону. В 3 кварталі 2005 року ТОВ «Львівські цінні папери»включило до складу валового доходу (рядок декларації 02.2 «самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів»суму податку на додану вартість (17 300 грн.).

Також ТОВ «Львівські цінні папери»в 1 кварталі 2005 року включено до складу скоригованих валових витрат суму самостійно виявлених помилок за результатами минулих податкових періодів на суму 63 000,00 грн., які не підтверджені документально (порушення пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

На підставі акта перевірки та за результатами адміністративного оскарження, ДПІ у Галицькому районі м. Львова прийняла податкові повідомлення-рішення № 0000532351/1 від 08.10.2007 р., яким позивачу визначено зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 43 332,60 грн., у т.ч. 32 173,00 грн. - основного платежу та 11 159,60 грн. - штрафних санкцій, та № 0000692351/0 від 08.10.2007 р., яким позивачу визначено зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 7 089,40 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для включення вартості цінних паперів, придбаних у громадян ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на суму 65 550,00 грн. до складу резерву сумнівних боргів слугували наступні документи: лист №653 від 22.10.1997 року від ЗАТ «Депозитарно-клірингова компанія «Український реєстратор», яким позивача було повідомлено про неможливість реєстрації придбаних акцій через те, що вказані громадяни не є зареєстрованими особами (не є власниками акцій); лист-повідомлення Галицького РВ ЛМУ УМВСУ у Львівській області №67/3609 від 11.03.1998 року про порушення кримінальної справи №141-3609 за фактом шахрайства відносно позивача та призупинення розслідування вказаної кримінальної справи до встановлення особи, яка скоїла злочин, оскільки особу злочинця не встановлено по даний час. Сюди ж входив залишок заборгованості ТзОВ «Тік ЛТД"»перед позивачем у сумі 142,00 грн.

Згідно п. 1.25 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»безнадійна заборгованість - заборгованість, яка відповідає будь-якій з наведених нижче ознак: заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності; прострочена заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора, направлені на примусове стягнення майна позичальника, не призвели до повного погашення заборгованості; заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна: фізичної особи, на яке відповідно до закону може бути спрямовано стягнення; фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності або юридичної особи, оголошених банкрутами у порядку,встановленому законом, або при їх ліквідації (зняття з реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності); заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних від продажу на відкритих аукціонах (публічних торгах) майна позичальника, переданого у заставу як забезпечення зазначеної заборгованості, за умови, що інші юридичні дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника не призвели до повного покриття заборгованості; заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажору), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством; прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також визнаних у судовому порядку безвісно відсутніми, померлими або недієздатними, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.

У відповідності до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої Наказом Мінфіну України №291 від 30.11.1999 року (із змінами та доповненнями): «На рахунку 38 «Резерв сумнівних боргів»ведеться облік резервів за сумнівною дебіторською заборгованістю, щодо якої є ризик неповернення».

Проте, відповідно до абз .4 п. 1.22.1 вищезазначеного Закону, на який посилається відповідач, йдеться про кредиторську заборгованість: «сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності».

Разом з тим, в бухгалтерському обліку на рахунку 38 «Резерв сумнівних боргів»позивачем відображено дебіторську заборгованість.

Отже, вимога відповідача про необхідність включення вищевказаної суми до валового доходу з посиланням на п.п. 1.22.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», визначаючи її, як безповоротну фінансову допомогу, є безпідставною.

Крім того, згідно Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА №327 від 10.08.2005 року, за кожним відображенням в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно, зокрема, зазначати первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, а у разі відсутності первинних документів або не надання їх для перевірки, зазначити перелік цих документів та пояснення посадових осіб щодо відсутності документів (п.п.2.3.2 Порядку).

Відтак, є необґрунтованими доводи відповідача щодо відсутності документів підтверджуючих коригування валових витрат в 1 кварталі 2005 року на суму 63 000,00 грн. шляхом самостійного виправлення помилок, так як це спростовується первинними документами, які при попередніх перевірках не були взяті до уваги перевіряючими.

Що стосується визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0000692351/0 від 08 жовтня 2007 року, колегія суддів зазначає наступне.

З акта перевірки вбачається, що позивачем зроблено помилку, оскільки суму ПДВ (17 300,00 грн.) за придбаний легковий автомобіль в 2-му кварталі 2005 року віднесено до складу валових витрат, а в 3-му кварталі 2005 року включено до складу валового доходу в якості самостійно виявленої помилки (рядок 02.2 Декларації про прибуток за 3-й квартал 2005 року).

Відповідно до пп.7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат сума податку, сплачена платником податку під час придбання легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів.

Підпунктом 5.3.3 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що не включаються до складу валових витрат витрати на сплату податку на додану вартість, включеного до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання.

Отже, Закон України «Про податок на додану вартість»та Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»припускають неоднозначне, множинне трактування порядку формування валових витрат під час здійснення господарських операцій з придбання легкового автомобіля та можливості віднесення сплачених сум податку на додану вартість за цими операціями до валових витрат.

Підпунктом 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняті податковим органом спірні податкові повідомлення-рішення є неправомірними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постановагосподарського суду Львівської області від 29.01.2008 р. та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2009 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекцією у Галицькому районі м. Львова відхилити.

2. Постанову господарського суду Львівської області від 29.01.2008 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2009 р. залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов