Ухвала суду № 29459186, 19.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2013 року м. Київ К-20106/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Суддя-доповідач:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя

на постанову господарського суду м. Севастополя від 10.11.2008 р.

та постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2009 р.

у справі № 5020-4/158-12/402

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СевБелЕнерго»

до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя

про визнання недійсними податкових повідомлень -рішень,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «СевБелЕнерго»(далі -позивач, ТОВ «СевБелЕнерго») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя (далі -відповідач, ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя) про визнання недійсними податкових повідомлень -рішень.

Постановою господарського суду м. Севастополя від 10.11.2008 р. позов задоволено. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя № 000072622/1 від 29.06.2005 р. та № 000072622/2 від 26.08.2005 р. про визначення ТОВ «СевБелЕнерго» податкового зобов'язання у сумі 8 391,63 грн. та застосування штрафних санкції у розмірі 16 783,26 грн.

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2009 р. постанову господарського суду м. Севастополя від 10.11.2008 р. скасовано. Прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя № 0000072622/1 від 29.06.2005 та № 0000072622/2 від 26.08.2005 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 20 141,55 грн., у тому числі 6 713,85 - основний платіж, 13 427,70 грн. -штрафна (фінансова) санкція.

У касаційній скарзі ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову господарського суду м. Севастополя від 10.11.2008 р. та постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2009 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача не надав.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПА у м. Севастополі з 22.04.2005 по 05.05.2005 проведена позапланова перевірка ТОВ «СевБелЕнерго»з питань взаємовідносин з ТОВ «Інвестиційна корпорація «Альянс»(Росія) за період з 01.07.2003 р. по 31.12.2004 р., за результатами якої складено акт № 700/10/35-004/31934848 від 05.05.2005 р.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем п.п.13.1 «г», п.13.2 ст.13, п.18.1 ст. 18 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на доходи нерезидента у сумі 8 391,63 грн.

Також, як вбачається з акта перевірки, довідки щодо резиденства контрагентів позивача по відношенню до Російської Федерації оформлені згідно із законодавством цієї держави, але не легалізовані.

На підставі акта перевірки та за результатами адміністративного оскарження, ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя прийняла податкові повідомлення-рішення № 000072622/1 від 29.06.2005 р. та № 000072622/2 від 26.08.2005 р., якими позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 25 174,89 грн., у тому числі основний платіж -8391,63 грн., штрафна (фінансова) санкція -16783,26 грн.

Суд апеляційної інстанції визнав частково необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання контракту надання послуг від 10.09.2003 р., укладеного між позивачем та ТОВ «Інвестиційною корпорацією «Альянс»(Росія), згідно рахунку №31 від 16.12.2003 на валютний рахунок ТОВ «СевБелЕнерго»надійшло 148 474,00 рос. руб., що в еквіваленті складає 27 043,06 грн. за курсом НБУ.

За договором доручення №1 від 15.12.2003 р. між тими ж сторонами відповідно до рахунку №2 від 11.03.2004 р. та акта виконаних робот від 18.03.2004 р. на валютний рахунок позивача надійшло 44 000,00 рос. руб, що в еквіваленті складає 8 224,48 грн. за курсом НБУ.

За договором підряду від 03.11.2004 р. між тими ж сторонами відповідно до рахунку № 15 від 21.03.2005 р. та акта виконаних робот від 26.01.2005 р. на валютний рахунок ТОВ «СевБелЕнерго»надійшло 155 100,00 рос. руб., що еквівалентно 29 507,78 грн. за курсом НБУ.

За договором б/н від 13.09.2004 ТОВ «СевБелЕнерго»продало, а ТОВ «Інвестиційна корпорація «Альянс»(Росія) придбало будівлю вартістю 107 000,00 грн. В рахунок сплати на валютний рахунок позивача надійшло 589 142,16 рос. руб, що в еквіваленті складає 107 013,59 грн. (за курсом НБУ).

На виконання умов договору оренди оздоровчого комплексу «Енергомаш»від 26.07.2003 р. та додаткової угоди до договору від 10.03.2004 р. позивачем були здійснені ремонтні роботи, сплата за які надійшла на рахунок позивача (банківські виписки від 17.11.2003, 25.02.2004, 03.03.2004, 30.03.2004, 09.04.2004, 01.12.2004, 21.12.2004) в розмірі 720 953,00 рос. руб, що в еквіваленті складає 134 658,8 грн. за курсом НБУ. Також на виконання умов договору оренди на розрахунковий рахунок ТОВ «Інвестиційна корпорація «Альянс»(Росія) позивачем була перерахована за платіжними дорученнями №1 від 26.12.2003, №2 від 04.03.2004, №1 від 20.07.2004, №2 від 02.08.2004, №4 від 22.12.2004 сума -334 000,00 рос. руб., що в еквіваленті складає 62 142,4 грн. за курсом НБУ.

Згідно з п. 13.1 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміють, зокрема, лізингову (орендну) плату, що сплачується (нараховується) резидентами або постійними представництвами на користь нерезидента-лізингодавця (орендодавця).

Відповідно до п. 13.2 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3 - 13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Пунктом 18.1 ст. 18 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що якщо міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що факт поширення в 2004 р. на ТОВ «Інвестиційна корпорація «Альянс»статусу особи з постійним місцеперебуванням у Російській Федерації з метою застосування Угоди між Урядом Російської Федерації та Урядом України про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків від 08.02.95 р. підтверджується довідками Міністерства Російської Федерації з податків і зборів від 03.05.2005 р., 25.10.2004 р., які за підтверджуваною ними інформацією відповідають пункту 4 Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування.

Згідно ст. 1 Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, підписаною Урядами держав - учасниць СНД, в тому числі Урядом Російської Федерації та Урядом України, 20 березня 1992 року, ратифікованої та набравшої чинності для України 19 грудня 1992 року, ця Угода регулює питання вирішення справ, що випливають із договірних та інших цивільно-правових відносин між господарюючими суб'єктами, з їх відносин з державними органами, а також виконання рішень щодо них.

Статтею 6 цієї Угоди встановлено, що документи, видані або засвідчені установою чи спеціально уповноваженою особою в межах їх компетенції за встановленою формою і скріплені офіційною печаткою на території однієї з держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав, приймаються на території інших держав - учасниць Співдружності без будь-якого спеціального посвідчення. Документи, які на території однієї з держав - учасниць Співдружності розглядаються як офіційні документи, мають на території інших держав - учасниць Співдружності доказову силу офіційних документів.

Відповідно до пункту 1 ст. 17 Закону України «Про міжнародні договори України»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) до 29.06.2004, укладені і належним чином ратифіковані міжнародні договори України становлять невід'ємну частину національного законодавства України і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України»чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, довідка від 25.10.2004 Міністерства Російської Федерації з податків і зборів, яка видана ТОВ «Інвестиційною корпорацією «Альянс»засвідчена підписом начальника Управління міжнародних податкових стосунків. У супровідному листі зазначено, що відповідно до ст. 311 Податкового Кодексу Російської Федерації доходи, які отримані російською організацією із джерел за межами Російської Федерації, враховуються при визначені її податкової бази, у зв'язку з чим доход, отриманий ТОВ «Інвестиційною корпорацією «Альянс»за межами Російської Федерації, повинен бути включений до його бухгалтерської та податкової звітності відповідно до діючого законодавства Російської Федерації.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суд апеляційної інстанції вірно застосував норми матеріального права, отже, прийняті податковим органом спірні податкові повідомлення-рішення № 0000072622/1 від 29.06.2005 р. та № 0000072622/2 від 26.08.2005 р. в частині визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 20 141,55 грн., у тому числі 6 713,85 - основний платіж, 13 427,70 грн. -штрафна (фінансова) санкція, є неправомірними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Ірпінського міського суду Київської області від 19.06.2008 р. та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2009 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя відхилити.

2.Постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2009 р. залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов