Ухвала суду № 29459183, 19.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2013 року м. Київ К-16296/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Суддя-доповідач:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі міста Львова

на постанову господарського суду Львівської області від 27 лютого 2008 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2009 року

у справі № 19/388А

за позовом Українського державного підприємства "Укрінтеравтосервіс" в особі Львівської філії "Укрінтеравтосервіс-Львів"

до Державної податкової інспекції у Франківському районі міста Львова

про скасування податкового повідомлення -рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Українське державне підприємство "Укрінтеравтосервіс" в особі Львівської філії "Укрінтеравтосервіс-Львів" (далі по тексту -позивач, Львівська філія "Укрінтеравтосервіс-Львів") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі міста Львова (далі по тексту -відповідач, ДПІ) про скасування податкового повідомлення -рішення.

Постановою господарського суду Львівської області від 27 лютого 2008 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2009 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

У касаційній скарзі ДПІ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову господарського суду Львівської області від 27 лютого 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2009 року.

У запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу ДПІ залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ проведено виїзну планову перевірку Львівської філії "Укрінтеравтосервіс-Львів" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2004 року по 30.09.2006 року, за результатами якої складено акт від 07.02.2007 року № 287/23-0/23967041.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР із внесеними змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 89545,00 грн., п. 1, п. 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 06.07.1995 року № 265/95-ВР, а саме -проведення розрахункових операцій без застосування реєстратора розрахункових операцій на суму 290,06 грн., не забезпечено відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів зазначеній в денному звіті реєстратора розрахункових операцій на суму 20,00 грн.; п. 2.3 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління НБУ № 72 від 19.02.2001 року, п. 3.1 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління НБУ № 637 від 15.12.2004 року, а саме -до авансових звітів не додано оформлені належним чином розрахункові документи які б підтверджували факт продажу товарів, надання послуг Підприємству за готівкові кошти на загальну суму 382,11 грн., п. 1.6 ст. 1, пп. 4.2.15 п. 4.2 ст. 4, п. 3.4 ст. 3, п. 7.1 ст. 7, пп. 9.10.1, пп. 9.10.2, пп. 9.10.3 п. 9.10 ст. 9, ст. 17, ст. 19, ст. 20, п. 22.2, п.22.3 ст.22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»№ 889-IV від 22.05.2003 року, в результаті чого встановлено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету за 2004-2006 роки на суму 77,00 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.02.2007 року № 3572/10/23-0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) у розмірі 134317,50 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" у разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відноситься до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов'язані з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем не проводилось жодної із вище вказаних операцій. Факт здійснення передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання не підтверджений матеріалами справи, позивачем не передавалось у межах його балансу з головної організації на користь Львівській філії чи з філії на користь головної організації товарно-матеріальні цінності, а використання їх проводилось виключно в господарських цілях, що стверджується актами списання.

Суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість матеріалами справи не підтверджено.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняті податковим органом спірні рішення є неправомірними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова господарського суду Львівської області від 27 лютого 2008 року та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2009 року залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі міста Львова відхилити.

2. Постанову господарського суду Львівської області від 27 лютого 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2009 року залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов