Ухвала суду № 29457918, 13.02.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2013 р. Справа № 49311/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Дяковича В.П.,

суддів: Носа С.П., Рибачука А.І.,

з участю секретаря судового засідання: Сідельник Г.М.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Івано-Франківськ на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2011 року у справі за позовом Державної податкової інспекції в м.Івано-Франківську до Публічного акціонерного товариства «Концерн Галнафтогаз», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - Прокуратура Івано-Франківської області та Товариство з обмеженою відповідальністю «Лео Стар», про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

12.08.2005 року представник Державної податкової інспекції в м.Івано-Франківську звернувся до суду з адміністративним позовом до Публічного акціонерного товариства «Концерн Галнафтогаз», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - Прокуратура Івано-Франківської області та Товариство з обмеженою відповідальністю «Лео Стар», про стягнення коштів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що підставою для звернення до суду стало встановлення порушень у фінансово-господарських взаємовідносинах ДП «Івано-Франківськнафтопродукт» із ЗАТ «Терра Петролеум» (м. Тернопіль). Зокрема, між вказаними суб'єктами підприємницької діяльності було укладено договір купівлі-продажу об'єкту нерухомості №25/06-Т від 25.12.2003 року. Згідно укладеного договору передбачалося, що ЗАТ «Терра Петролеум», як Продавець передає у власність ДП «Івано-Франківськнафтопродукт», як Покупцю, а покупець приймає та оплачує комплекс автозаправної станції в м. Жовкві Львівської області, по вул. Сагайдачного, 1а. Однак в ході перевірки та відповідно до наданих документів встановлено, що виконання умов договору ЗАТ «Терра Петролеум» не відбулось, а отже виконання умов договору не проведено. Таким чином, позивач дійшов до висновку, що дії ДП «Івано-Франківськнафтопродукт» та ЗАТ «Терра Петролеум» (правонаступником якого є ПАТ «Концерн Галнафтогаз») є такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків для сторін. Враховуючи викладене, позивач просив суд стягнути з ПАТ «Концерн Галнафтогаз» в дохід держави кошти одержані за нікчемним правочином в сумі 3600 тис. грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2011 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Представник Державної податкової інспекції в м.Івано-Франківська постанову суду першої інстанції оскаржив, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, не відповідає фактичним обставинам справи, просить її скасувати та прийняти нову, якою позов задоволити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає те, що між ЗАТ «Терра Петролеум» та ДП «Івано-Франківськнафтопродукт» укладено договір купівлі-продажу з метою незаконного відшкодування сум ПДВ із державного бюджету в розмірі 600 000,00 грн., а отже, ЗАТ «Терра Петролеум» не маючи на меті передачі нерухомого майна згідно даного договору та договору комісії №22/06-Т від 22.12.2003р. та несплачуючи за цією господарською операцією зобов'язання з податку на додану вартість керувалися метою, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства. Таким чином, укладаючи такий договір купівлі-продажу № 25/06-Т від 25.12.2003р. ДП "Івано-Франківськнафтопродукт" мало на меті безпідставне зменшення власних податкових зобов'язань з ПДВ на суму податкового кредиту в розмірі 600 000,0 грн., та ЗАТ «Терра Петролеум» в свою чергу, умисно не сплачуючи податкове зобов'язання по договору в розмірі 600 000,00 грн. спричинили державі значні збитки. Однак, зважаючи на такі вагомі обставини справи, судом не надано належної оцінки доводам представника податкової інспекції, не зважено також на судову практику, з приводу спірної ситуації, зокрема, позицію ВС України, яка викладена в постанові від 09.02.2010р. № 21- 1547 та є солідарною із позицією ДПІ в м. Івано-Франківськ. В такий спосіб судом допущено порушення норм матеріального права, на яких ґрунтується позиція ОДПС та норм процесуального права, визначених ст. 202 КАС України. Дії ДП «Івано-Франківськнафтопродукт» та ЗАТ «Терра Петролеум» (ПАТ Концерн Галнафтогаз) є такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків для сторін. Відповідно до частини п'ятої ст.203 ЦКУ правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені цим правочином. Недодержання на момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину, як передбачає частина перша ст. 215 ЦКУ.

В судовому засіданні прокурор підтримав доводи апеляційної скарги, а представник публічного акціонерного товариства «Концерн Галнафтогаз» заперечив проти них.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з ч.4 ст. 196 КАС України.

Суд, дослідивши матеріали цієї справи, перевіривши доводи апелянта у їх сукупності, приходить до переконання, що апеляційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу чи постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається те, що актом перевірки від 03.02.2005 року №72/26-2-31524413 «Про результати планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ДП «Івано-Франківськнафтопродукт» ВАТ «Концерн Галнафтогаз» за період з 01.01.2004 року по 30.09.2004 року встановлено, що 25.12.2003 року ЗАТ «Терра Петроліум» (правонаступником якого є ПАТ «Концерн Галнафтогаз»), як Продавець та ДП «Івано-Франківськнафтопродукт», як Покупець, укладено договір купівлі-продажу об'єкта нерухомості № 25/06-Т, згідно якого Продавець на виконання укладеного Договору комісії №22/06-Т від 22.12.2003р. з ТзОВ «Лео-Стар» передає у власність покупцю комплекс автозаправної станції, розташований у м. Жовква, вул. Сагайдачного,1а, а Покупець приймає та оплачує кошти за дану АЗС, загальною вартістю 3800000,00 грн. (в тому числі податок на додану вартість).

У відповідності до п.4.2 Договору №25/06-Т Покупець сплачує Продавцю повну вартість придбаного об'єкта протягом дев'яти календарних місяців від дати підписання цього Договору. Передача об'єкту нерухомості та підписання акту про його прийом-передачу здійснюється протягом тридцяти календарних днів від дати здійснення передоплати згідно цього Договору.

На виконання умов Договору, 30.06.2004 року ДП «Івано-Франківськнафтопродукт» платіжним дорученням №53 перерахувало на користь ЗАТ «Терра Петроліум» 3600000,00 грн., в тому числі 600000,00 грн. податку на додану вартість. ЗАТ «Терра-Петроліум» виписало Покупцю податкову накладну №1701 від 30.06.2004 року на суму одержаних від нього коштів.

Суд першої інстанції вірно виходив з того, що відповідно до п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. У відповідності до п.4.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції, в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, у випадку, коли платник податку здійснює діяльність з поставки товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку (далі комісіонера) здійснювати поставку товарів від імені та за дорученням іншої особи (далі комітента) без передання права власності на такі товари, базою оподаткування є продажна вартість цих товарів, визначена у порядку, встановленому цим Законом. Датою збільшення податкових зобов'язань комісіонера є дата, визначена за правилами п.7.3 цього Закону, яким визначено, що зокрема, датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно поданої до матеріалів справи копії Декларації з податку на додану вартість за червень 2004 року Товариство задекларувало до сплати 732 320 грн., з яких 600000,00 грн. зобов'язання зі сплати податку на додану вартість за Договором купівлі-продажу об'єкту нерухомості №25/06-Т.

Крім того, в матеріалах справи наявна Довідка №26-02/18-31010679 від 17.11.2004 року «Про результати позапланової перевірки ЗАТ «Терра-Петроліум» з питань взаємовідносин з ДП «Івано-Франківськнафтопродукт» за період з 01.03.2003 року по 17.11.2004 року», якою підтверджено ведення Товариством податкової звітності у відповідності з правилами ведення і складання податкових декларацій, а також книг обліку продажу та придбання товарно-матеріальних цінностей та включення податку на додану вартість по виданій податковій накладній №1701 від 30.06.2004 року до податкового зобов'язання відповідного звітного періоду (червень 2004 року), що відображено в книзі обліку продажу товарів (робіт, послуг) та відповідає даним податкової декларації з ПДВ.

Згідно Довідки №62784/7/19-022 від 21.09.2005 року Тернопільської ОДПІ, станом на 01.07.2004 року по ЗАТ «Терра Петроліум» переплата по податку на додану вартість становить 874 399,87 грн., станом на 01.08.2004 року становить 2079,87 грн.

Зазначені докази спростовують висновок позивача про те, що ЗАТ «Терра Петроліум» не сплачуючи за Договором купівлі-продажу об'єкту нерухомості №25/06-Т зобов'язання з податку на додану вартість, керувалось метою завідомо суперечною інтересам держави та суспільства.

В свою чергу, ДП «Івано-Франківськнафтопродукт» на підставі одержаної зазначеної вище податкової накладної, у відповідності до вимог п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» правомірно включило суму податку на додану вартість в розмірі 600000,00 грн. до складу податкового кредиту Декларації з податку на додану вартість за червень 2004 року та відобразило її у Книзі придбання товарів (робіт, послуг).

Листом від 23.03.2006 року №12885/10/19-116 ДПІ у м. Івано-Франківську підтверджено, що податкові декларації по податку на додану вартість за червень 2004 року ДП «Івано-Франківськнафтопродукт» подані податковому органу без порушень вимог чинного законодавства.

При цьому, актом перевірки від 03.02.2005 року №72/26-2-31524413 «Про результати планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ДП «Івано-Франківськнафтопродукт» ВАТ «Концерн Галнафтогаз» за період з 01.01.2004 року по 30.09.2004 року ДПІ у м. Івано-Франківську підтверджено, що у періоді, що перевірявся, Підприємство не заявляло до відшкодування з бюджету податок на додану вартість (арк.5 акту перевірки) та протягом вказаного періоду відшкодування ПДВ з бюджету у вигляді повернення коштів на рахунок або проведення взаємозаліків не проводилось (арк. 10 акту перевірки).

10.12.2004 року ЗАТ «Терра Петроліум» було повернуто на рахунок ДП «Івано-Франківськнафтопродукт» 3600000,00 грн. попередньої оплати за Договором №25/06-Т від 25.12.2003 року. та одночасно Сторонами, на підставі п.п. 4.5. ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» проведено коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Зі змісту ст.203, 228 Цивільного кодексу України, ст.228 Господарського кодексу України випливає, що необхідними умовами для визнання господарського зобов'язання недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та застосування наслідків відповідно до ст. 208 Господарського кодексу України, є укладання його з метою, що завідомо суперечна інтересам держави і суспільства та наявність наміру хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідні наслідків, а також укладання зобов'язання з порушенням господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Належних та допустимих доказів щодо наявності умислу (наміру) хоча б у одного з контрагентів спірної угоди на момент її укладання та мети укладення, яка завідомо суперечна інтересам держави і суспільства та настання відповідних наслідків, а саме: вироку суду про притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб відповідача або відповідачів за відповідну злочинну дію, в матеріалах справи не вбачається.

Натомість, згідно листа ДПА у Івано-Франківській області від 26.12.2006р. №158/7/09-015 кримінальна справа, порушена постановою начальника СВПМ ДПІ у м. Івано-Франківську від 28.10.2004 р. за фактом умисного ухилення службових осіб ДП «Івано-Франківськнафтопродукт» від сплати податків за ст.212 ч.3 КК України, закрита на підставі п.2 ст.6 КПК України в зв'язку з відсутністю складу злочину.

Враховуючи наведене, позивачем не доведено, що спірна угода посягає на суспільні, економічні та соціальні основи держави, порушує основні принципи існуючого суспільного ладу та у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди і хто з її учасників мав умисел на досягнення цієї мети.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади, до яких належать органи державної податкової служби та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дір бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, суд приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що відсутні правові підстави для застосування до ПАТ «Концерн Галнафтогаз» передбачених ст.208 Господарського кодексу України санкцій у вигляді стягнення в дохід держави коштів, одержаних за нікчемним правочином в сумі 3600000,00 грн. та задоволення позову.

Суд вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст.160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Івано-Франківськ - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2011 року у справі № 2а-8802/10/1370 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 18.02.2013 року.

Головуючий суддя В.П. Дякович

Судді С.П. Нос

А.І. Рибачук