Ухвала суду № 29457878, 13.02.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2013 р. Справа № 68500/11/9104

Суд в складі колегії суддів Львівського апеляційного адміністративного суду:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Пліша М.А. та Гуляка В.В.

за участі секретаря судового засідання Ливак М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13.07.2011 року у справі за позовом Сокальського міського комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства (далі-Сокальське МКП ВКГ) до Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

08.09.2010р. позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.07.2010р. № 0006041601/0, прийняте Державною податковою інспекцією в Сокальському районі (далі -ДПІ) за платежем - податок на додану вартість, яким визначено податкове зобов'язання в розмірі 20700,54 грн..

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідачем безпідставно змінено призначення платежів, здійснених позивачем, як сплата податку на додану вартість згідно декларації від 19.02.2009р. № 4422 в розмірі 41401,00 грн.. Відтак, сплачені кошти відповідачем позивачем протиправно зараховувались для погашення існуючої заборгованості в порядку календарної черговості. Позивач вважає такі дії ДПІ в Сокальському районі Львівської області неправомірними, оскільки вони суперечать вимогам законодавства, що діяло на момент сплати ПДВ за січень 2009 року.

Оскаржуваною постановою позов задоволено повністю. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 14.07.2010р. № 0006041601/0, прийняте ДПІ у Сокальському районі Львівської області. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Сокальського міського комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства (80000, Львівська обл., м. Сокаль, вул. Героїв УПА, 23, код ЄДРПОУ 20845840) 3 грн. 40 коп. судового збору.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Зокрема, звертає увагу на те, що проведеною ДПІ в Сокальському районі Львівської області перевіркою встановлено порушення Сокальським МКП ВКГ строків сплати податку на додану вартість за січень 2009 року у термін більше як 90 календарних днів, в зв'язку з чим прийнято спірне податкове повідомлення-рішення яким застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції в розмірі 50% від суми зобов'язання, сплаченого з простроченням, на суму 41401,00 грн.. Оскільки у Сокальського МКП ВКГ на момент подання декларації від 19.02.2009р. існувала поточна заборгованість з податку на додану вартість, кошти, які сплачувались позивачем в рахунок податкових зобов'язань у січні 2009 році (згідно задекларованої суми податку на додану вартість) були зараховані на погашення цього боргу у відповідності до п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», тобто на погашення боргу в календарній черговості його виникнення. Відтак, ДПІ в Сокальському районі Львівської області правомірно винесло спірне податкове повідомлення-рішення, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Сторони в судове засідання апеляційного суду не з'явились, що не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності. В силу вимог ч.1 ст.41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. При цьому колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалами справи, ДПІ в Сокальському районі Львівської області проведено перевірку дотримання позивачем вимог п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за період з 02.03.2009 року по 24.06.2010 року, за результатами якої складено акт № 596/160/20845840 від 07.07.2010 року.

На основі вказаного акту перевірки, відповідачем встановлено несвоєчасну сплату позивачем узгодженої суми податкового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість, чим порушено п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-111 (далі - Закону) від 21.12.2000р., з наступними змінами та доповненнями, та ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування», а саме: сплата узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 41401,00 грн. із затримкою, що є більшою ніж 90 календарних днів. Вказана сума, відповідно до акту перевірки, є самостійно задекларованим, узгодженим податковим зобов'язанням, згідно декларації № 4422 від 19.02.2009 року (граничний термін сплати 02.03.2009р.).

У результаті виявленого порушення та на підставі акту перевірки відповідачем виставлено податкове повідомлення-рішення № 0006041601/0 від 14.07.2010р., відповідно до якого за порушення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 41401,00 грн. на строк більше 90 календарних днів позивача зобов'язано сплатити штрафні (фінансові) санкції у розмірі 50% від вказаної суми, що становить 20700,54 грн..

Судом першої інстанції встановлено, що узгоджене податкове зобов'язання з ПДВ в сумі 41401,00 грн. (згідно декларації № 4422 від 19.02.2009 року) сплачено позивачем в межах граничного терміну сплати частково, доказом чого є платіжні доручення на загальну суму 17000,00 грн., у яких призначенням платежу вказано відповідно «ПДВ за січень 2009 року».

Правове регулювання питання погашення податкового боргу врегульовано Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до п. 7.7 ст.7 Закону, податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Відповідно до п. 4.1.1 ст.4 Закону, платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації. Згідно п.5.1 ст.5 Закону податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Підпунктом 5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4. статті 4 цього Закону для подання податкової декларації. Згідно п.4.1.4 ст.4 цього Закону, податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до п.п.4.1.5 п.4.1. ст.4 Закону, якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається наступний за вихідним або святковим операційні (банківський) день.

Разом з тим, пунктом 7.7 статті 7 Закону визначений принцип рівності бюджетних інтересів.

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону передбачено, що джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України від 20.05.99 № 679-Х1У «Про Національний банк України» Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

З врахуванням наведеного, право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

При цьому, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового борг та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Як було встановлено судом першої інстанції, позивачем дійсно було порушено граничні строки сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з ПДВ за січень 2009 року більше як на 90 календарних днів, однак, лише в частині 24401,00 грн. (41401,00 - 17000,00 =24401,00).

Згідно п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці, що є більшого 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

З урахуванням висновків суду щодо неправомірності дій ДПІ в Сокальському районі самостійно змінювати призначення платежу, визначеного платником податків при його сплаті, зокрема, з метою погашення податкового боргу, розмір застосованих до Сокальського МКП штрафних (фінансових) санкцій податковим органом визначено не вірно.

Так, обчислювати суму штрафних (фінансових) санкцій слід було не з загального розміру задекларованого податкового зобов'язання (41401,00 грн.), а з розміру, що залишився не сплаченим вчасно - 24401.00 грн.

Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що штрафні (фінансові) санкції за порушення позивачем граничних строків сплати ПДВ за січень 2009 року ДПІ в Сокальському районі були розраховані не вірно, що тягне за собою скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційні скарги на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись, ст. 160, ст.ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13.07.2011 року у справі № 2а-8061/10/1370 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Н.М. Судова-Хомюк

Судді М.А.Пліш

В.В. Гуляк