Рішення № 29453878, 13.02.2013, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22-ц/790/377/13

Справа№ 2001/1488/2012 Головуючий І-ої інстанції: Носов Г.С.

Категорія: відшкодування шкоди Доповідач: Коростійова В.І.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 лютого 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Коростійової В.І.,

суддів: - Ізмайлової Г.Н., Івах А.П.,

за участю секретаря - Огар І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 14 листопада 2012 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, Української інноваційної страхової компанії "Інвестсервіс" про відшкодування майнової та моральної шкоди, -

в с т а н о в и л а:

У березні 2012 року ОСОБА_4 звернулася до суду з вказаним позовом.

Вона зазначала, що 31 жовтня 2010 року ОСОБА_3, керуючи автомобілем VOLKSWAGEN модель PASSAT, реєстраційний номер НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння, порушив п.п. 1.3, 1.5, 2.9-а, 16.11 Правил дорожнього руху України і допустив зіткнення з належним і керованим нею автомобілем CHEVROLET моделі NIVA 2130, реєстраційний номер НОМЕР_2, в якому в якості пасажира їхала її малолітня донька ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася виключно з вини ОСОБА_3, її донька отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження, з приводу яких проходила лікування.

На придбання ліків для лікування дитини вона витратила 1098,70 грн.

Крім того, вона орендувала автомобіль для доставки доньки у медичні заклади міст Балаклія та Харкова і на придбання бензину витратила 1181,50 грн.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди її автомобіль отримав механічні ушкодження, а їй спричинена майнова шкода у сумі 35046,57 грн., що підтверджується відповідним висновком оцінювача про вартість ремонту транспортного засобу. За проведення вказаної оцінки вона сплатила 320 грн.

З вини ОСОБА_3 їй спричинена моральна шкода: під час дорожньо-транспортної пригоди вона отримала стрес; внаслідок ушкодження здоров'я донька зазнавала фізичного болю, а вона - душевних страждань. Змінився її звичайний спосіб життя. Вона змушена була витрачати час на лікування дитини. При цьому була позбавлена транспортного засобу для транспортування дитини у медичні заклади.

Посилаючись на вказані обставини, просила стягнути з ОСОБА_3 на її користь на відшкодування майнової і моральної шкоди 37646,77 грн. і 50000 грн. - відповідно та витрати по сплаті судового збору.

За клопотанням відповідача ОСОБА_3 до участі у справі в якості співвідповідача притягнута Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс».

Відповідач ОСОБА_3 позов про відшкодування майнової шкоди не визнав. Позов про відшкодування моральної шкоди визнав у сумі 1000 грн.

Справа розглянута за відсутності Української інноваційної компанії «Інвестсервіс»

Рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 14 листопада 2012 року позов задоволено частково.

Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 на відшкодування: майнової шкоди 34620,46 грн., моральної - 40000 грн., витрат по сплаті судового збору 107,30 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просе рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким ОСОБА_4 у позові про відшкодування майнової шкоди - відмовити, а позов про відшкодування моральної шкоди задовольнити у сумі 3000 грн. При цьому посилається на: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального і процесуального права.

Інші особи, які брали участь у справі, рішення суду не оскаржили, письмових заперечень на апеляційну скаргу не подали.

Перевіряючи законність і обґрунтованість судового рішення відповідно до вимог ч.1 ст.303 ЦПК України - у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія знаходить, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні з підстав, передбачених п.п.3, 4 ч.1 ст.309 ЦПК України.

Судом першої інстанції встановлено, що вироком Балаклійського районного суду Харківської області від 18 серпня 2011 року ОСОБА_3 визнано винним та засуджено за те, що він 31 жовтня 2010 року близько 22 год. 30 хвил., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем «Фольксваген Пассат», рухаючись по Савинському шосе у напрямку с.Вербівка Балаклійського району Харківської області, порушив вимоги п.п.1, 3, 1.5, 2.9(а) 16.11 та п.2.2 додатку Правил дорожнього руху України, не уступив дорогу автомобілю ВАЗ-21230 CHEVROLET NIVA, реєстраційний № НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4 допустив зіткнення з вказаним автомобілем, в результаті чого пасажир автомобіля ВАЗ-21230 ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 22 листопада 2011 року, залишеної без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 3 липня 2012 року, визнано вирок суду першої інстанції щодо доведеності вини ОСОБА_3 у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, законним і обґрунтованим. У зв'язку з поданою ОСОБА_3 заявою про застосування до нього амністії апеляційний суд Харківської області на підставі п. (в) ст.1, ст.6 Закону України «Про амністію у 2011 році» від 8 липня 2011 року був звільнений від кримінальної відповідальності, вирок щодо нього скасовано з закриттям провадження по справі.

Задовольняючи частково позов про відшкодування майнової шкоди, суд першої інстанції виходив із того, що обов'язок по її відшкодуванню у повному обсязі лежить на ОСОБА_3

Такого висновку суд дійшов з порушенням норм матеріального права.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961 - IV від 1 липня 2004 року (далі - Закон № 1961 - IV) обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та (або) майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнового інтересу страхувальника.

При настанні страхового випадку страховик відповідно до страхових сум відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи (п 22.1 ст. 22 Закону № 1961 - IV).

Матеріалами справи встановлено, що автомобіль марки VOLKSWAGEN, модель PASSAT, тип легковий седан В, реєстраційний № НОМЕР_3 належить громадянину ОСОБА_6.

Встановлено також, що в момент дорожньо-транспортної пригоди цим автомобілем керував ОСОБА_3 на підставі нотаріально посвідченої довіреності, виданої ОСОБА_3 ОСОБА_6 1 квітня 2010 року строком до 1 квітня 2020 року (а.с. 89).

Згідно полісу № ВЕ/4447102 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, який посвідчує укладення договору страхування, ОСОБА_6 застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Договір укладено між ОСОБА_6 і Українською інноваційною страховою компанією «Інвестсервіс» 27 серпня 2010 року строком до 26 серпня 2011 року.

Договір є договором I типу (а.с.257).

Відповідно до п. 15.1 ст. 15 Закону № 1961 - IV, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності можуть укладатися на умовах страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров»ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах (договір I типу).

ОСОБА_3, в момент дорожньо-транспортної пригоди, експлуатував визначений у вказаному договорі страхування цивільно-правової відповідальності транспортних засобів автомобіль на законній підставі - нотаріально-посвідченій довіреності, а отже його цивільно-правова відповідальність була застрахована.

Дорожньо-транспортна пригода сталася під час дії договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за яким ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю (на одного потерпілого) становить 51 000 грн., за шкоду заподіяну майну (на одного потерпілого) 25 500 грн., яка зменшується на 510 грн. - на суму франшизи.

При вирішенні справи суд першої інстанції не врахував, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється як з метою забезпечення відшкодування шкоди життю, здоров'ю або майну потерпілих, спричиненої унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, так і захисту майнових інтересів страхувальника.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Питання про відшкодування майнової шкоди особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої неї згоди на таке відшкодування та з урахуванням положень ст. 1194 ЦК України.

Задовольняючи позов ОСОБА_4 про відшкодування витрат на лікування малолітньої ОСОБА_5 (придбання ліків та транспортування до медичних закладів) у сумі 1 625 грн. 85 коп., суд першої інстанції не врахував, що ліміт відповідальності страхової компанії за шкоду, заподіяну життю і здоров»ю становить 51 000 грн.

ОСОБА_3 не давав своєї згоди на відшкодування майнової шкоди, яка знаходиться в межах ліміту відповідальності страхової компанії.

Суд першої інстанції за клопотанням ОСОБА_3 залучив до участі у справі Українську інноваційну страхову компанію «Інвестсервіс».

Проте ОСОБА_4 позову до страхової компанії у порядку, встановленому цивільно-процесуальним Кодексом України, не заявила.

Можливість звернення до страхової компанії ОСОБА_4 не втратила (а.с.170, 198).

За таких обставин, судова колегія скасовує рішення суду першої інстанції у частині відшкодування витрат, пов'язаних з лікуванням ОСОБА_5 у сумі 1 625 грн. 85 коп. і ОСОБА_4 у позові в цій частині відмовляє.

Відповідно до висновку судової автотоварознавчої експертизи, проведеної 26 жовтня 2012 року Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз імені заслуженого професора ОСОБА_7 майнова шкода, спричинена ОСОБА_4 пошкодженням з вини ОСОБА_3 її автомобіля CHEVROLET моделі NIVA, реєстраційний № НОМЕР_2, складає 32 679 грн. 61 коп. (а.с. 119-126)

За визначення вартості ремонту пошкодженого транспортного засобу ОСОБА_4 сплатила суб'єкту оціночної діяльності ОСОБА_8 320 грн. (а.с. 37)

Таким чином шкода, спричинена майну ОСОБА_4 складає 32 999 грн. 61 коп. (32 679 грн. 61 коп. + 320 грн.)

Ліміт відповідальності страхової компанії за шкоду, заподіяну майну потерпілої складає 25 500 грн., яка зменшується на суму франшизи - 510 грн. Страхова сума складає 24 990 грн.

Оскільки сума страхового відшкодування менше ніж шкода, завдана майну ОСОБА_4, різницю повинен сплатити ОСОБА_3

Різниця складає 8 009 грн. 61 коп. ( 32 999 грн. 61 коп. - 24 990 грн.)

З огляду на це, судова колегія змінює рішення суду у частині задоволення позову про відшкодування шкоди, спричиненої пошкодженням автомобіля ОСОБА_4 і зменшує розмір цього відшкодування за рахунок ОСОБА_3 з 34 620 грн. 46 коп. до 8 009 грн. 61 коп.

ОСОБА_4 не позбавлена можливості звернутися до страхової компанії про виплату страхового відшкодування у частині невідшкодованої шкоди у зв'язку з пошкодженням автомобіля.

Відповідно до ст. ст. 36.1 Закону № 1961 - IV рішення про здійснення страхового відшкодування або відмову у здійсненні страхового відшкодування приймає страховик, шляхом винесення вмотивованого рішення.

В разі відмови страхової компанії сплатити страхове відшкодування у межах ліміту відповідальності, ОСОБА_4 має право звернутися з позовом до винної особи.

Суд стягнув з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 на відшкодування моральної шкоди 40 000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167ЦК України , моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно ч. 1 ст. 1168ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншими ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або здійснення щомісячних платежів.

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала

моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами п. 22.3 ст. 22 Закону 1961-IV потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог статті 23 Цивільного кодексу України. При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у пункті 9.3 статті 9 цього Закону. Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

ОСОБА_4 обґрунтовує свої позовні вимоги, посилається на підстави, передбачені у п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 23 ЦК України.

ОСОБА_3 дав часткову згоду на відшкодування моральної шкоди.

Враховуючи згоду ОСОБА_3 на часткове відшкодування моральної шкоди та те що заявлена моральна шкода більше ліміту відповідальності страховика, суд першої інстанції обґрунтовано поклав обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди на ОСОБА_3

Проте, судова колегія не погоджується з розміром відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до висновку судово-медичного експерта відділу судово-медичної експертизи потерпілих, звинувачених і інших осіб від 14 грудня 2010 року № 5785 - ол/10 вбачається, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_5 отримала: легкі тілесні ушкодження у вигляді численних ссаднин, крововиливів і гематом; та середньої тяжкості тілесні ушкодження у вигляді травми шийного відділу хребта.

Внаслідок отриманої травми дитина зазнавала фізичних і душевних, а мати - душевних страждань.

Змінився звичайний спосіб життя ОСОБА_4

Вона змушена була приймати заходи щодо лікування дитини.

При цьому була позбавлена особистого транспорту, що створювало для неї додаткові незручності.

ОСОБА_4 зазнала душевних страждань і у зв'язку з пошкодженням її автомобіля.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції не врахував, що: шкода спричинена необережними діями ОСОБА_3; ОСОБА_5 спричинені середньої тяжкості тілесні ушкодження з приводу яких вона знаходилась на стаціонарному лікуванні з 31 жовтня по 15 листопада 2010 року; можливість отримання відшкодування моральної шкоди у межах 5% ліміту страхового відшкодування за шкоду, заподіяну здоров'ю ОСОБА_5

Виходячи з наведеного, принципу розумності та справедливості, судова колегія вважає за необхідне зменшити розмір відшкодування моральної шкоди з 40 000 грн. до 20 000 грн.

Керуючись ч. 1 ст. 303, ст. 304, п. 3 ч. 1 ст. 307, п. п. 3, 4, ч. 1 ст. 309, ст.. 313, ч. 2 ст. 314, ст. ст. 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія ,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 14 листопада 2012 року змінити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 на відшкодування майнової шкоди, спричиненої пошкодженням автомобіля у сумі 8009 (вісім тисяч дев'ять) тисяч гривень 61 копійку.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 20000(двадцять тисяч) гривень на відшкодування моральної шкоди.

В іншій частині позову відмовити.

У частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судового збору у сумі 107 (сто сім) гривень 30 копійок рішення залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у сумі 102 (сто сімдесят сім) гривень 80 копійок.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий -

Судді: