Ухвала суду № 29449912, 12.02.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-1749/12/2770

12.02.13 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дугаренко О.В.,

суддів Дадінської Т.В. ,

Мунтян О.І.

секретар судового засідання Смачна І.А.

за участю сторін:

представник позивача-Приватного підприємства "Сізаль"- Іванов Володимир Іванович, парпорт серія НОМЕР_3, виданий Ленінським РВУМВС України в м.Севастополі,

представник відповідача- Державної податкової інспекції в Ленінському районі м.Севастополя Державної податкової служби- Летюча Діана Геннадіївна, довіреність № 30/9/10-039 від 14.03.13,

перевіривши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Сізаль" на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Кириленко О.О. ) від 04.10.12 у справі № 2а-1749/12/2770

за позовом Приватного підприємства "Сізаль" (вул. Шварца, буд.5,Севастополь,99003)

до Державної податкової інспекції в Ленінському районі м.Севастополя Державної податкової служби (вул. Кулакова 37,Севастополь,99011)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 04.10.2012, у задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства "Сізаль" до Державної податкової інспекції в Ленінському районі м.Севастополя Державної податкової служби - відмовлено.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 04.10.2012, прийняти нове рішення по справі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу з підстав, що викладені в ній.

Представник відповідача на задоволенні апеляційної скарги та скасуванні постанови суду першої інстанції наполягав.

З матеріалів справи вбачається, що працівниками державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя Державної податкової служби у період з 06 липня 2012 року по 10 липня 2012 року проведено позапланову невиїзну документальну перевірку позивача .

За результатами перевірки складено акт від 10 липня 2012 року № 54/22-1/35687496, у якому зафіксовано порушення платником податків у періодах: січень, березень 2010 року норм частин першої, п'ятої статті 203, статті 215, частини першої статті 216, статті 228 Цивільного кодексу України та порушення норм підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в частині завищення податкового кредиту з податку на додану вартість всього в сумі 2 180 гривень 00 копійок, у тому числі за звітний період січень 2010 року -на 1280 гривень 00 копійок, за звітний період березень 2010 року в сумі 900 гривень 00 копійок, що привело до заниження податку на додану вартість до сплати всього в сумі 2 180 гривень 00 копійок, у тому числі за звітний період січень 2010 року -на 1280 гривень 00 копійок, за звітний період березень 2010 року в сумі 900 гривень 00 копійок.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000450221 про збільшення приватному підприємству "Сізаль" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2 725 гривень 00 копійок, у тому числі зі штрафних санкцій - 545 гривень 00 копійок.

Відповідно до вимог пункту 86.9 статті 86 Кодексу, у разі, якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Перевірку приватного підприємства "Сізаль" було проведено на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Кодексу, згідно з постановою слідчого, винесеної у межах кримінальної справи про злочин, передбачений статтями 205, 336 Кримінального кодексу України відносно директора приватного підприємства "Лія-Трейд" ОСОБА_4 та громадянки ОСОБА_5 Оскільки перевірку було призначено не у межах кримінальної справи, порушеної відносно посадових осіб позивача за фактом ухилення від сплати податків, що підлягало б кваліфікації за статтею 212 Кримінального кодексу України, обмежень щодо винесення податкового повідомлення-рішення, за наявності порушень, до набрання законної сили рішенням у кримінальній справі не має.

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість", об'єктом оподаткування є операції платників податків з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Згідно з підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, даті виникнення податкового обов'язку у продавця відповідає дата виникнення права на податковий кредит в податковому обліку покупця.

Судом першої інстанції встановлено, що у січні та березні 2010 року приватним підприємством "Сізаль" у деклараціях з податку на додану вартість було відображено суми податкового кредиту у розмірах 1280 гривень 00 копійок та 900 гривень 00 копійок відповідно за проведеними господарськими операціями з контрагентом-приватним підприємством "Лія-Трейд".

На адресу державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя Державної податкової служби направлено акт перевірки приватного підприємства "Лія-Трейд" від 29 травня 2012 року № 53/22-030/НОМЕР_2 від державної податкової інспекції в Балаклавському районі міста Севастополя Державної податкової служби.

Згідно з актом державною податковою інспекцією в Балаклавському районі міста Севастополя Державної податкової служби за юридичною адресою підприємства неодноразово було направлено запити про надання документів для проведення перевірки, проте листи було повернуто з відміткою поштового відділення -"за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на дату складання акту відносно приватного підприємства "Лія-Трейд" було внесено запис про відсутність за місцезнаходженням.

Відповідно до розрахунку комунального податку середньомісячна чисельність працюючих на підприємстві за період: з 29 травня 2009 року по 31 грудня 2010 року становила 1 особа -директор. Також перевіркою було встановлено відсутність у приватного підприємства "Лія-Трейд" власних чи орендованих складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, устаткування, яке необхідно для здійснення господарської діяльності у задекларованих обсягах.

Внаслідок повернення до державної податкової інспекції в Балаклавському районі міста Севастополя Державної податкової служби запитів про надання документів для проведення перевірки, управлінням податкової міліції Державної податкової адміністрації у місті Севастополі було проведено комплекс оперативно-розшукових заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження підприємства та його посадових осіб.

Постановою слідчого слідчого відділу податкової міліції Державної податкової служби у місті Севастополі від 03 вересня 2011 року було порушено кримінальну справу № 415009 за ознаками злочинів, передбачених частиною другою статті 205, частиною другою статті 366 Кримінального кодексу України у відношенні директора приватного підприємства "Лія-Трейд" ОСОБА_6 та громадянки ОСОБА_5 Постановою від 29 лютого 2011 року кримінальну справу у відношенні осіб припинено, порушено кримінальну справу за фактом здійснення невстановленими особами в період часу: 2009-2010 роках з використанням приватного підприємства "Лія-Трейд" цих злочинів.

Згідно з протоколом виїмки від 15 лютого 2012 року на підставі постанови Ленінського районного суду міста Севастополя від 08 лютого 2012 року у приватного підприємства "Сізаль" з відома та за згодою директора Іванова В.І. слідчим слідчого відділу податкової міліції Державної податкової служби у місті Севастополі було здійснено виїмку усіх первинних документів, які були складені за наслідками господарських операцій з приватним підприємством "Лія-Трейд".

Для проведення перевірки приватного підприємства "Сізаль" слідчим слідчого відділу податкової міліції Державної податкової служби у місті Севастополі до державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя Державної податкової служби було надано вилучені документи: податкові накладні від 31 жовтня 2010 року № 3, від 31 березня 2010 року № 20; акти здачі-приймання робіт (надання послуг) за січень та березень 2010 року; рахунки-фактури від 28 січня 2010 року № СФ-5 та від 31 березня 2010 року № СФ-23, та виписки банку.

Предметом аналогічних за змістом договорів від 11 січня 2010 року № 1-01/10 та від 06 березня 2010 року № 4-03/10 було виконання приватним підприємством "Лія-Трейд" в адресу приватного підприємства "Сізаль" посередницьких послуг (з супроводження вантажу). Умовами договору від 21 січня 2010 року було передбачено здійснення посередницьких послуг з супроводження стальних канатів з міста Одеса, умовами договору від 06 березня 2010 року -стальних канатів з міста Одеса та лакофарбувальної продукції з міста Павлоград.

Згідно з підпунктом 3.2 пункту 3 договорів заявка на супровід товару може здійснюватися Замовником за телефоном або факсимільним зв'язком.

Підпунктами 3.3 пунктів 3 договорів передбачено, що приймання-передача товару здійснюється Замовником та Виконавцем у місті Севастополі шляхом підписання уповноваженими представниками сторін відповідних накладних, актів виконаних робіт.

Отже, зі змісту положень договорів слідує, що сторони дійшли згоди щодо способу виконання предмету -доставки товару виконавцем та подальшої передачі його замовнику.

У договорах відсутня конкретизація товару, супроводження якого зобов'язано було здійснити приватне підприємство "Лія-Трейд", з огляду на що неможливо встановити, про які обсяги послуг домовилися сторони.

При цьому, у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 договору від 11 січня 2010 року чітко зазначено ціну - 7 680 гривень 00 копійок, у тому ж підпункті договору від 06 березня 2010 року - 5400 гривень 00 копійок (з податком на додану вартість).

Підпунктами 4.2, 4.3 пункту 4 договорів передбачено, що сплата здійснюється Замовником на умовах сплати 100 відсотків від суми, зазначеної у рахунку-фактурі, виставленій Виконавцем для сплати вартості послуг. Рахунок-фактура виписується Постачальником після супроводження товару та повинен бути сплачений Замовником впродовж 10 банківських днів.

Судом вивчено додані до договорів про надання послуг накладні на прийом продукції, відповідно до яких приватним підприємством "Лія-Трейд" та приватним підприємством "Сізаль" було здійснено приймання продукції за видатковими накладними від постачальників товару.

Аналіз договорів та накладних, складених сторонами господарських операцій, дає підстави для висновку про відображення наслідків доставки товару приватним підприємством "Лія-Трейд" в адресу приватного підприємства "Сізаль". Тобто за даними податкового обліку позивача контрагентом на його користь було здійснено саме послуги з доставки товару.

Відомості, зазначені у податкових накладних, видаткових накладних, рахунках-фактурах, свідчать про передачу приватним підприємством "Лія-Трейд" в адресу приватного підприємства "Сізаль" значних обсягів стальних канатів та лакофарбувальної продукції.

Вказане тягне за собою необхідність для виконання сторонами договорів залучення до транспортування та зберігання товару власних чи орендованих транспортних засобів, людських ресурсів.

Відповідно до Закону України "Про автомобільний транспорт" та Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року № 363, доставка товару вантажним автомобілем підтверджується товарно-транспортною накладною, яка складається у чотирьох екземплярах та є єдиним документом для всіх учасників транспортного процесу.

Судова колегія зазначає, що позивачем не було надано належних доказів: товарно-транспортних накладних, доручень на отримання товару - на підтвердження руху активів при здійсненні господарських зобов'язань з постачальниками продукції - СП у формі закритого акціонерного товариства "Софрахім", товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріально-метизна спілка" за допомогою сил та транспортних засобів працівників приватного підприємства "Лія-Трейд".

У накладній № 1 на прийом продукції до договору від 11 січня 2010 року № 1-01/10 та накладній № 2 у графах "найменування" зазначено про приймання стальних канатів у кількості 220,00 м за видатковою накладною від 19 січня 2010 року № 69 та у кількості 1220,00 м за видатковою накладною від 21 січня 2010 року № 122.

Накладні, підписані від імені приватного підприємства "Сізаль" та приватного підприємства "Лія-Трейд", засвідчують приймання продукції. У документах відсутні дати складання. Актом приймання-здачі від 31 січня 2010 року № ОУ-0000001 сторони засвідчили надання послуг за рахунком від 28 січня 2010 року № СФ-0000005.

Накладні від 19 січня 2010 року № 69 та від 21 січня 2010 року №122, складені від імені товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріально-метизна спілка" на відвантаження готової продукції в адресу приватного підприємства "Сізаль", суперечать за змістом відомостям у накладних на прийом продукції за договором від 11 січня 2010 року № 1-01/10. Зокрема, з накладних № 69 та № 122 вбачається, що приймання готової продукції здійснювалося Івановим В.І. -директором приватного підприємства "Сізаль", а не працівниками приватного підприємства "Лія-Трейд". У накладній № 1 кількість стальних канатів не відповідає кількості, зазначеній у накладній № 69.

Враховуючи надання послуг приватним підприємством "Лія-Трейд" згідно з актом здачі-приймання робіт 31 січня 2010 року, товар, що перейшов у власність приватного підприємства "Сізаль", повинен був зберігатися на складі з 19 січня 2010 року та 21 січня 2010 року. Докази цього у матеріалах справи відсутні.

Також позивачем не надано доказів зберігання товару, отриманого за допомогою приватного підприємства "Лія-Трейд" в межах виконання договору про надання послуг від 06 березня 2010 року № 4-03/10. Актом приймання-здачі від 31 березня 2010 року № ОУ-0000008 сторони засвідчили надання послуг за рахунком від 31 березня 2010 року № СФ-00000023, проте прийняв у власність товар від постачальників особисто директор приватного підприємства "Сізаль" згідно з видатковими накладними від 26 лютого 2010 року, 24 березня 2010 року.

Умовами договору про надання послуг від 06 березня 2010 року № 4-03/10 передбачалося здійснення супроводження вантажу -стальних канатів з міста Одеса та лакофарбувальної продукції з міста Павлоград.

З інформації у накладних №№ 3,4,5 про прийом продукції вбачається, що приватним підприємством "Лія-Трейд" передано приватному підприємству "Сізаль" стальні канати: у кількості 620,00 м за видатковою накладною від 26 лютого 2010 року № 646, у кількості 554,00 кг за видатковою накладною від 24 березня 2010 року № СХ-1216, у кількості 599,70 кг за видатковою накладною від 24 березня 2010 року № СХ-12-. Кількість стальних канатів у останніх двох накладних вимірюється у одиницях -кг, що не відповідає дійсності.

Відомості у накладних на прийом продукції суперечать даним видаткових накладних, зазначених у них. Так, накладна № 5 на прийом продукції містить найменування переданого товару -"стальні канати за видаткової накладною від 24 березня 2010 року № СХ-120". При цьому, згідно з видатковою накладною від 24 березня 2010 року № СХ-0000120, наданою позивачем в якості доказу відвантаження товару постачальником на його адресу за допомогою сил приватного підприємства "Лія-Трейд", СП у формі закритого акціонерного товариства "Софрахім" передано Іванову В.І. товари: фарби, ґрунтовку, емаль. Аналогічним чином накладна № 4 на прийом продукції свідчить про передачу приватним підприємством "Лія-Трейд" для приватного підприємства "Сізаль" стальних канатів за видатковою накладної від 24 березня 2010 року № СХ-1216. В якості доказу отримання товару, відвантаження якого здійснювалося приватним підприємством "Лія-Трейд", позивачем надано, для долучення до матеріалів справи, видаткову накладну від 24 березня 2010 року № СХ-0000121. Накладну за № СХ-1216 не надано. Видаткова накладна № СХ-0000121 місить інформацію про передачу СП у формі закритого акціонерного товариства "Софрахім" та приймання приватним підприємством "Сізаль" не стальних канатів, як зазначено у накладній № 4, а засобу софейзації, ґрунтовки, барабану, емалі.

Аналіз умов договору про надання послуг від 06 березня 2010 року № 4-03/10, видаткових накладних, складених від імені товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріально-метизна спілка" (місто Одеса) та СП у формі закритого акціонерного товариства "Софрахім" (місто Павлоград) свідчить про супроводження приватним підприємством "Лія-Трейд" в адресу приватного підприємства "Сізаль" товарів з різних міст. Тобто, про здійснення приватним підприємством "Лія-Трейд" двох дій (господарських операцій) в межах одного договору. Виконання послуг сторони засвідчили одним актом приймання-здачі від 31 березня 2010 року № ОУ-0000008, було складено одну податкову накладну від 31 березня 2010 року № 20 та один рахунок-фактуру.

Будь-яких доказів, якими можливо було б підтвердити здійснення контрагентом послуг з супроводження товару з міста Одеса та міста Павлоград, позивачем не надано. Пояснюючи у судовому засіданні обставини здійснення правочину, директор приватного підприємства "Сізаль" зазначив, що товарно-транспортні накладні сторонами не складалися, а ким з працівників та за допомогою яких ресурсів виконувався договір приватним підприємством "Лія-Трейд", йому невідомо.

Статтею 1,9 Закону України "Про бухгалтерських облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні наслідки для майнового стану платника податків. Для підтвердження даних податкового обліку до уваги можуть братися лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції з певним контрагентом, яким видані або якому видані податкові накладні.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

Встановлення факту недійсності або нікчемності цивільно-правового договору не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення господарською операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів.

Колегія суддів зазначає, що якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим змістом, який відображений у первинних документах платника, це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

При цьому, наслідки порушення податкового законодавства повинні застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні або господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Встановлення факту недійсності або нікчемності цивільно-правового договору не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення господарською операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів.

Аналогічна позиція викладена у довідці Вищого адміністративного суду України про результати та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України "Про податок на додану вартість" та у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11 щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Сізаль" на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 04.10.12 у справі № 2а-1749/12/2770 залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 04.10.12 у справі № 2а-1749/12/2770 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 18 лютого 2013 р.

Головуючий суддя підпис О.В.Дугаренко

Судді підпис Т.В. Дадінська

підпис О.І. Мунтян

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.В.Дугаренко