Рішення № 29446121, 18.02.2013, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2013 року справа № 919/200/13-г

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Харченка І.А., розглянувши матеріали справи №919/200/13-г:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОНУС ПЛЮС"

(вул. Очаковців, 26, кв.1, м. Севастополь, 99011,

ідентифікаційний код 30475947)

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

(АДРЕСА_2

ідентифікаційний код НОМЕР_1),

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк"

(бульвар Тараса Шевченка/вул. Пушкінська, 8/26, м. Київ, 01004,

код ЄДРПОУ 14359319)

про зобов'язання звільнити та повернути приміщення,

за участю представників:

позивача - Зінченко С.І., довіреність № 8 від 25.01.2013;

відповідача - ОСОБА_6, довіреність № 118 від 15.02.2013;

третьої особи - Чеботарьової Н.О., довіреність № 580/11.5.2 від 17.12.2012.

Суть спору: 07.02.2013 товариство з обмеженою відповідальністю "ТОНУС ПЛЮС" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя (далі - суд) із позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) про зобов'язання звільнити та повернути нежитлові приміщення, що належить йому на праві приватної власності.

Ухвалою суду від 08.02.2013 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі. Розгляд справи призначено на 18.02.2013.

Під час судового засідання 18.02.2013 судом у порядку статті 27 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк", про що зазначено у протоколі судового засідання.

Присутній у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд зобов'язати відповідача звільнити нежитлові приміщення № IV-1, № IV-2, №IV-3, №IV-3а першого поверху, з №IV-4 по №IV-9, з №IV-11 по №ІV-34 другого поверху, з №ІV-35 по №IV-66 третього поверху, з №IV-67 по №IV-87 четвертого поверху, загальною площею - 923,00 кв.м, в літ. "А" суспільно-торговельного комплексу обслуговування, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 та повернути їх товариству з обмеженою відповідальністю "ТОНУС ПЛЮС" за актом приймання-передачі.

Представник відповідача надав суду відзив на позов, в якому позовні вимоги не визнав, вважає, що спірні нежитлові приміщення знаходяться у відповідача на законних підставах, а саме відповідно до договору оренди від 29.06.2012. Термін дії даного договору встановлений до 2015 року. За таких обставин просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі (арк.с.42).

Представник третьої особи надав суду письмові пояснення по суті спору, просить суд задовольнити позов у повному обсязі (арк.с.63).

На підставі ст.85 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників учасників судового процесу, суд -

ВСТАНОВИВ:

04.01.2010 між товариством з обмеженою відповідальністю "ТОНУС ПЛЮС" (Орендодавець) і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) був укладений договір оренди комплексу гостевих номерів з приміщеннями обслуговування: № IV-1, № IV-2, №IV-3, №IV-3а на першому поверсі, з №IV-4 по №IV-8, з №IV-18 по №ІV-34 на другому поверсі, з №ІV-35 по №IV-66 на третьому поверсі, з №IV-67 по №IV-87 на четвертому поверсі, загальною площею - 845,80 кв.м, у літ. "А" суспільно-торговельного комплексу обслуговування, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 (далі - Договір-1) та договір оренди приміщень №IV-9, с №ІV-11 по №ІV-17, загальною площею 77,60 кв.м, розташовані на другому поверсі у літ."А" суспільно-торговельного комплексу обслуговування, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 (далі - Договір-2).

Відповідно до відомостей, що містяться у свідоцтві про шлюб від 28.09.2012 НОМЕР_2 та Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 08.02.2013, ОСОБА_1 змінила прізвище на ОСОБА_1 (арк.с.54, 58).

Пунктом 1.1 Договору-1 передбачено, що Орендодавець передає, а Орендар приймає у термінове платне користування комплекс гостевих номерів з приміщеннями обслуговування: № IV-1, № IV-2, №IV-3, №IV-3а на першому поверсі, з №IV-4 по №IV-8, з №IV-18 по №ІV-34 на другому поверсі, з №ІV-35 по №IV-66 на третьому поверсі, з №IV-67 по №IV-87 на четвертому поверсі, загальною площею - 845,80 кв.м, у літ. "А" суспільно-торговельного комплексу обслуговування, розташованого за адресою: АДРЕСА_3, для надання готельних і супутніх послуг.

Предметом Договору-2 є передача в термінове платне користування приміщень №IV-9, с №ІV-11 по №ІV-17, загальною площею 77,60 кв.м, розташовані на другому поверсі у літ."А" суспільно-торговельного комплексу обслуговування, розташованого за адресою: АДРЕСА_3, для курсів іноземних мов (пункт 1.1).

Згідно з пунктом 2.1 зазначених договорів строк оренди встановлюється: з 04.01.2010 по 03.01.2013.

04.01.2010 між сторонами були підписані акти прийому-передачі приміщень, згідно яких Орендодавець передав, а Орендар прийняв приміщення за адресою: АДРЕСА_3 (далі - об'єкт оренди), а також комплекти ключів від вхідних дверей (арк.с.17).

Пунктом 6.3 договорів передбачено, зокрема, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку оренди.

У разі закінчення терміну дії договору, розірвання або припинення договору, орендар зобов'язаний в триденний строк провести остаточний розрахунок по орендній платні та іншим зобов'язанням з Орендодавцем і в цей же термін звільнити приміщення, передавши його за актом приймання-передачі (п.п. 3.3.10, 7.4 Договорів).

Закінчення терміну дії договору стало підставою для звернення позивача до суду із вимогами про зобов'язання звільнити та повернути орендовані приміщення.

Враховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Стаття 509 Цивільного кодексу України та стаття 173 Господарського кодексу України визначають зобов'язання (в тому числі господарське зобов'язання) як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Судом встановлено, що об'єкт оренди належить позивачу на праві приватної власності згідно зі свідоцтвом про право власності від 27.12.2005, виданого на підставі розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від 17.11.2003 №1801-р та наказу начальника Управління з питань майна комунальної власності від 27.12.2005 №1007.

Частиною першою статті 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно із частиною шостою статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (далі - ГК України).

Відповідно до частини другої статті 291 ГК України, договір оренди припиняється у разі закінчення терміну, на який він був укладений.

Відповідно до статті 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Як вбачається із матеріалів справи 24.01.2013 та 25.01.2013 позивачем було надіслане кур'єрською службою доставки на адресу відповідача повідомлення №2 (за Договором -1) та №3 (за Договором-2) щодо припинення договорів оренди від 04.01.2010 у зв'язку із закінченням строку та зобов'язання повернути майно за актами приймання-передачі.

Вказані повідомлення були отримані відповідачем 24.01.2013 та 25.01.2013, про що свідчать акти №3229683, №3229683 від 24.01.2013, акт №4577599 від 25.01.2013 про отримання повідомлень та підпис ОСОБА_1 (арк.с.38-40).

Відповідно до положень частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язанням за договором оренди є оренда майна протягом строку, що визначений у договорі.

У разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (частина перша статті 785 ГК України).

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Факт і дата приймання-передачі майна при поверненні його Орендарем Орендодавцю повинні підтверджуватися документами, що мають юридичну силу.

Відповідно до положень частини другої статті 795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Проте, відповідач не повернув позивачу орендоване ним майно, вважає, що спірні нежитлові приміщення знаходяться у його користуванні на законних підставах.

Надаючи оцінку доводам відповідача, викладеним у відзиві на позов та поясненнях, суд виходить з наступного.

Так, відповідач посилається на те, що спірні нежитлові приміщення знаходяться у його користуванні на законних підставах, а саме відповідно до договору оренди від 29.06.2012 (далі - Договір), який укладено між товариством з обмеженою відповідальністю "ТОНУС ПЛЮС" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (арк.с.43-47).

Відповідно до пункту 1.1 Договору в термінове платне користування орендаря передані нежитлові приміщення під офіси і готельні номери, які розташовані за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею - 845,80 кв.м.

Пунктом 1.3 Договору передбачена ринкова вартість майна - 1 413 700,00 гривен.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору оренди, згідно з приписами частини першої статті 284 ГК України, є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

До даних, що дозволяють безперечно встановити майно, підмет передачі в якості об'єкту оренди, відносяться відомості, що містять ознаки, характеристики, що індивідуалізують (що ідентифікують) об'єкт оренди. Як випливає зі свідоцтва про право власності у будівлі комплексу гостьових номерів з приміщеннями обслуговування і підтверджується інвентарною справою КП "БТІ і ДРОНМ", знаходиться 87 приміщень загальною площею - 923,40 кв.м, чотириповерхової будівлі.

Яких-небудь додатків до договору або акту у вигляді плану, схеми, іншої документації, що містить ознаки, характеристики об'єкту оренди і що дозволяє індивідуалізувати (ідентифікувати) передане за договором майно до договору не додається.

Виходячи з договору оренди від 29.06.2012 неможливо визначити склад переданого в оренду майна.

Також відсутня у Договорі і вартість майна з урахуванням його індексації, у пункті 1.3 вказана лише ринкова вартість майна, без урахування індексації. При цьому немає обґрунтування позначеної договором ринкової вартості майна - 1 413 700, 00 гривен, методу її розрахунку і висновку експерта.

Згідно із довідкою ТОВ "ТОНУС ПЛЮС" від 15.02.2013 №8 балансова вартість комплексу гостевих номерів з приміщеннями обслуговування загальною площею - 923,40 кв.м, в літ. "А" суспільно-торговельного комплексу розташованого за адресою: АДРЕСА_3, станом на 29.06.2012 складала - 1 337 237,65 гривен (арк.с.55).

Відповідно математичного розрахунку, балансова вартість площі приміщень - 845,80 кв.м має бути вказана у договорі - 1 224 859,87 гривен (1 337 237,65 грн./923,40 кв.м) х 845,80 кв.м = 1 224 859,87 грн.).

Оцінка об'єкту оренди здійснюється за відновною вартістю з вказівкою вартості з урахуванням її індексації (ст.284 ГК України).

Таким чином, неможливо безперечно встановити майно, передане в якості об'єкту оренди фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 за договором оренди від 29.06.2012, тому суд дійшов висновку, що договір оренди від 29.06.2012 є неукладеним.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач в даному випадку не представив суду належних доказів користування спірними нежитловими приміщеннями на законних підставах.

Частиною першою статті 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Крім того, у пункті 1.6. договору оренди від 29.06.2012 зазначено, що орендоване приміщення знаходиться в іпотеці у ВАТ "ВТБ Банк". Договір підлягає достроковому розірванню у разі звернення стягнення на об'єкт оренди ВАТ "ВТБ Банк", який є іпотеко держателем об'єкта оренди (арк.с.49).

20.08.2012 постановою Державної виконавчої служби України відкрито виконавче провадження щодо звернення стягнення на комплекс гостевих номерів з приміщеннями обслуговування, а саме: нежитлові приміщення № IV-1, № IV-2, №IV-3, №IV-3а першого поверху, з №IV-4 по №IV-9, з №IV-11 по №ІV-34 другого поверху, з №ІV-35 по №IV-66 третього поверху, з №IV-67 по №IV-87 четвертого поверху, загальною площею - 923,40 кв.м, в літ. "А" суспільно-торговельного комплексу обслуговування, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 (арк.с.35).

Таким чином посилання відповідача на цей договір як діючий є безпідставним.

Враховуючи те, що повернення наданого в оренду майна є одним з основних обов'язків відповідача, належне виконання якого вимагається законом та договором, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо зобов'язання відповідача звільнити та повернути одержане від позивача в оренду майно за актом приймання-передачі.

Відповідно до п.7.4. договорів від 04.01.2010 у разі закінчення терміну дії, розірвання або припинення договору, Орендар зобов'язаний у триденний строк провести остаточний розрахунок по орендній платні та іншим зобов'язанням з Орендодавцем і в цей же термін звільнити приміщення, передавши його за актом приймання-передачі

За приписами статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору при повному задоволенні позову покладаються на відповідача та підлягають стягненню з нього на користь позивача.

Керуючись статтями 43, 49, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Зобов'язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2 ідентифікаційний код НОМЕР_1) у триденний строк з дня набрання рішенням законної сили звільнити комплекс гостевих номерів з приміщеннями обслуговування, а саме: нежитлові приміщення № IV-1, № IV-2, №IV-3, №IV-3а першого поверху, з №IV-4 по №IV-9, з №IV-11 по №ІV-34 другого поверху, з №ІV-35 по №IV-66 третього поверху, з №IV-67 по №IV-87 четвертого поверху, загальною площею - 923,00 кв.м, в літ. "А" суспільно-торговельного комплексу обслуговування, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 та повернути шляхом передачі даного майна за актом приймання-передачі товариству з обмеженою відповідальністю "ТОНУС ПЛЮС" (вул. Очаковців, 26, кв.1, м. Севастополь, 99011, ідентифікаційний код 30475947).

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2 ідентифікаційний код НОМЕР_1, з будь-якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ТОНУС ПЛЮС" (вул. Очаковців, 26, кв.1, м. Севастополь, 99011, ідентифікаційний код 30475947, р/р 26005303743101 в СФ ПАТ "ВТБ Банк", МФО 384997, або на будь-який інший рахунок, виявлений під час виконання судового рішення) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1147,00 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 20.02.2013.

Суддя І.А. Харченко