Постанова № 29443626, 15.02.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2013 р. Справа № 5023/4714/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В. О., суддя Кравець Т.В. , суддя Крестьянінов О.О.,

при секретарі Деркач Ю.О.,

за участю представників сторін:

позивача - Демчука О.В. (дов. №14-17 від 18.01.2013 року),

відповідача - Басарт Л.А. (дов. №457/1 від 29.02.2012 року),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ПАТ "Національна акціонерна компанія НАК "Нафтогаз України" (вх.№113Х/2) та апеляційну скаргу ТОВ "Котельні лікарняного комплексу" (вх.№259Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 24 грудня 2012 року по справі №5023/4714/12 (суддя Ковальчук Л.В.),

за позовом ПАТ "Національна акціонерна компанія НАК "Нафтогаз України",

м. Київ

до ТОВ "Котельні лікарняного комплексу", м. Харків,

про стягнення 4896759,30 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Господарського суду Харківської області із позовною заявою, в якій просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором купівлі-продажу природного газу №14/2603/11 від 30.09.11 р. на суму основного боргу в розмірі 4109745,93 грн., інфляційні у розмірі 43450,06грн., пеню у розмірі 349979,42грн., та три відсотки річних в розмірі 90880,25грн., 7% штрафу у розмірі 302703,64грн., а також віднести на відповідача судовий збір.

Рішенням господарського суду Харківської області від 24 грудня 2012 року по справі №5023/4714/12 (суддя Ковальчук Л.В.) клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій задоволено частково. Зменшено розмір стягнення штрафних санкцій на 50%. Клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення задоволено частково. Відстрочено виконання рішення на шість місяців. Позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу", код ЄДРПОУ 31555944 (61018, м.Харків, вул.Балакірєва,3, р/р 26003833013582 в Філії ХОУ АТ "Ощадбанк", МФО 351823) на користь Публічного акціонерного товариства НАК "Нафтогаз України" м. Київ, код ЄДРПОУ 20077720 (адреса: 01001, м.Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, р/р 260053012609 в ГОУ ПАТ "Промінвестбанк", МФО 300012) 3409745,93 грн. основного боргу, пеню в розмірі 174989,71грн., 7% штрафу у розмірі 151351,82грн.., три відсотки річних в розмірі 90880,25грн., та 64380,00 грн. судового збору. В частині стягнення основної суми боргу в розмірі 300000 грн. провадження у справі припинено за відсутністю предмета спору. Відмовлено в стягненні інфляційних витрат в розмірі 43450,06 грн. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 174989,71 грн. та 7% штрафу у розмірі 151351,82 грн. -відмовлено.

Позивач з рішенням суду не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 24.12.2012 року по справі №5023/4714/12 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат у сумі 43450,06 грн., пені у сумі 174989,71 грн., 7% штрафу у сумі 151351,82 грн. та надання відстрочки на 6 місяців скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" щодо стягнення інфляційних втрат у сумі 43450,06 грн., пені у сумі 174989,71 грн., 7% штрафу у сумі 151351,82 грн., у яких було відмовлено задовольнити в повному обсязі. В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 24.12.2012р. у даній справі залишити без змін. Судові витрати покласти на відповідача. При цьому апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту та без дослідження всіх істотних обставин справи.

Також з рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на те, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового акту не було повно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 24.12.2012 року по справі №5023/4714/12 в частині зменшення розміру стягнення штрафних санкцій на 50%, стягнення пені в розмірі 174989,71 грн., штрафу в розмірі 151351,82 грн. та прийняти нове рішення про зменшення розміру стягнення штрафних санкцій на 90% та стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 34997,94 грн., штрафу в розмірі 30270,36 грн., а в іншій частині по стягненню пені та штрафу в позовних вимогах відмовити. В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 24.12.2012р. у даній справі залишити без змін.

Зважаючи на те, що в провадженні Харківського апеляційного господарського суду знаходяться апеляційні скарги на одне і те ж рішення господарського суду Харківської області від 24 грудня 2012 року по справі №5023/4714/12, колегія суддів вважає за необхідне прийняти їх до спільного розгляду.

У судовому засіданні 12.04.2013р. представник позивача вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що рішення господарського суду Харківської області від 24.12.12 у справі №5023/4714/12 в частині зменшення пені та 7% штрафу та надання відстрочки на 6 місяців винесене з порушенням норм матеріального права, зокрема, ст. 233 Господарського кодексу України, ст., ст. 224, 258, 549-551, 625 Цивільного кодексу України та процесуального права - ст.ст. 43, 83, 121 Господарського процесуального кодексу України.

Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги позивача заперечував з підстав, зазначених у запереченнях (вх.№1179 від 08.02.2013р.) на апеляційну скаргу, в яких, зокрема, зазначає, що всі вказані в статтях 83.121 ГПК України та ст.233 ГК України підстави для надання відстрочення та зменшення пені та штрафу наявні в даному випадку, оскільки ступінь виконання зобов'язань боржником по договору станом на день винесення рішення 24.12.2012р. становив 81,45%. Крім того, питання компенсації різниці між тарифами та собівартості згідно з Законом України «Про житлово-комунальні послуги» вирішується на державному рівні та фінансується не в повному обсязі, внаслідок чого у відповідача відсутні кошти на оплату газу.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційних скаргах доводи сторін, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до ч.2 ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.09.2011р. між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу природного газу №14/2603/11, відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати відповідачеві у IV кварталі 2011 року імпортований природний газ, а відповідач зобов`язався прийняти та оплатити за поставлений природний газ в обсязі, зазначеному в п.1.1. договору.

Господарським судом Харківської області встановлено, що позивач свої зобов'язання за договором виконав повністю та належним чином, протягом жовтня 2011року передав відповідачеві природний газ на загальну суму 3405060,49грн., що підтверджується актами прийому-передачі від 31.10.2011 року (а.с.23-а.с.26, том 1).

Проте відповідач свої зобов'язання за договором виконав не в повному обсязі, а саме: частково розрахувався за поставлений природний газ платіжним дорученням №257 від 21.11.2012 року на суму 400000,00грн.

Як встановлено господарським судом Харківської області, на момент розгляду даної справи в суді першої інстанції, сума основного боргу відповідача перед позивачем за отриманий природний газ складає 3409745,93грн.

За статтею 171 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із закону, господарського договору та інших угод передбачених законом.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, та воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням зазначених вище обставин справи та приписів чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 3409745,93 грн.

Перевіривши правильність нарахування пені та штрафу, суд першої інстанції частково задовольнив клопотання відповідача та зменшив розмір нарахування пені та 7% штрафу на 50%, зокрема, пені - у розмірі 174989,71грн. та штрафу - у розмірі 151351,82 грн.

При цьому, місцевий господарський суд не знайшов підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені та штрафу на 90%.

Однак, колегія суддів апеляційного господарського суду не у повній мірі погоджується з такими висновками господарського суду Харківської області.

Так, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до абз. 1 п. 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 року вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Відповідач в обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що визначена судом першої інстанції сума штрафних санкцій до стягнення з відповідача надмірно велика, що підтверджується бухгалтерською довідкою станом на 01.01.2012р. про наявність у споживачів перед ТОВ «Котельні лікарняного комплексу» за відпущену теплову енергію по районам (а.с.97, том 1), інформацією про структуру споживання теплової енергії абонентам ТОВ «Котельні лікарняного комплексу» різних категорій станом на 01.12.2012р. (а.с.100, том 1), випискою з протоколу №2 від 11 липня 2012 року засідання територіальної комісії Харківської області з погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу (а.с.103-а.с.106, том1), переліком установ бюджетної сфери, які користуються послугами ТОВ «Котельні лікарняного комплексу» (а.с.110-а.с.117, том 1).

Судом першої інстанції не було взято до уваги, зокрема, ті обставини, що відповідач є підприємством, яке надає послуги з теплопостачання населенню - 20% та бюджетним установам -73%.

В ході судового розгляду представник відповідача зазначила, що ТОВ «Котельні лікарняного комплексу» є соціального значимим теплопостачальним підприємством, що забезпечує централізоване теплопостачання бюджетної сфери в дев`яти районах Харківської області та частині лікарень та інших медичних установ м. Харкова, а затверджені тарифи НКРЕ України у 2011р. - 2012р. не покривають всіх витрат, що у свою чергу призводить до виникнення різниці у тарифах на теплову енергію, яка не відшкодовується державою своєчасно, і, відповідно, унеможливлює своєчасний розрахунок за спожитий природний газ та ставить підприємство у тяжкий матеріальний стан.

Так, відповідно до виписки з протоколу №2 від 11 липня 2012 року засідання територіальної комісії Харківської області з погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу узгоджено обсяги заборгованості за 2011-2012 роки з різниці в тарифах на послуги з теплопостачання, надані населенню ТОВ «Котельні лікарняного комплексу», та підлягає відшкодуванню в сумі 11276179,00 грн.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» передбачено виділення субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування (за рахунок джерел, визначених пунктами 1-3 та 6 статті 11 цього Закону).

Таким чином, наявність різниці у тарифах на теплову енергію та її несвоєчасне відшкодування з боку держави є однією із виняткових обставин, які мають значення при прийнятті рішення щодо зменшення неустойки.

Крім того, ступінь виконання зобов'язань відповідача перед позивачем за договором на час звернення позивача до суду першої інстанції дорівнював 81,45%. Залишок основної заборгованості складав саме різницю у тарифах на теплову енергію, яка повинна була компенсуватися за рахунок субвенцій з державного бюджету. Як наголошує відповідач, отримані кошти в максимально можливому розмірі одразу спрямовується на оплату боргу за газ та станом на 09.01.2013р. ступінь виконання зобов'язань по договору складає 86,4%.

Колегія суддів апеляційного господарського суду також враховує, що нараховані штрафні санкції, зокрема, пені - у розмірі 174989,71грн. та штрафу - у розмірі 151351,82 грн. є великими, і матимуть тяжкі наслідки для підприємства, оскільки відповідач не має джерел покриття надмірно великих штрафних санкцій.

Враховуючи викладене, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду приходить до висновку про наявність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача щодо зменшення розміру пені та штрафу на 90%.

Щодо відмови судом першої інстанції в задоволенні нарахування інфляційних, то судова колегія погоджується з таким висновком, виходячи з наступного.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тобто метою такого майнового захисту є компенсація втрат за увесь період користування чужими грошовими коштами, оскільки саме такий період прямо передбачений нормами ст. 625 ЦК України.

Таким чином, якщо кредитор звертається за стягненням суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто, мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується.

Позивачем при розрахунку розміру інфляційних втрат позивачем не враховано дефляційні процеси 2011 року.

Згідно з вимогами чинного законодавства, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення до моменту звернення до суду, а не за окремий обраний ним період.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає позовні вимоги про стягнення 43450,06 грн. інфляційних необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції правомірно зробив висновок по даній справі про те, що стягнення 3 % річних в розмірі 90880,25грн.є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судова колегія також погоджується з висновком суду першої інстанції про надання відстрочки виконання рішення на шість місяців, виходячи з наступного.

Частиною 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідно до статті 121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. (п. 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України").

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Котельні лікарняного комплексу» вживають заходи по погашенню суми основної заборгованості за наявності фінансової можливості. Так, на час винесення оскаржуваного рішення заборгованість складала 3409745,93 грн., на час винесення постанови Харківського апеляційного господарського суду сума основного боргу складає 2509745,93 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що відповідач довів суду першої інстанції факт наявності виняткових випадків та обставини, які ускладнюють чи роблять неможливим виконання прийнятого рішення на підставі чого господарський суд Харківської області правомірно та обґрунтовано відстрочив виконання рішення на шість місяців.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі викладеного, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга позивача залишенню без задоволення, апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Харківської області від 24 грудня 2012 року по справі №5023/4714/12 - зміні.

Керуючись статтями 85, 91, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 24 грудня 2012 року по справі №5023/4714/12 змінити, виклавши абзаци 1, 4, 8 резолютивної частини рішення в наступній редакції:

«Клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій задовольнити. Зменшити розмір стягнення штрафних санкцій на 90%».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу", код ЄДРПОУ 31555944 (61018, м.Харків, вул.Балакірєва,3, р/р 26003833013582 в Філії ХОУ АТ "Ощадбанк", МФО 351823) на користь Публічного акціонерного товариства НАК "Нафтогаз України" м. Київ, код ЄДРПОУ 20077720 (адреса: 01001, м.Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, р/р 260053012609 в ГОУ ПАТ "Промінвестбанк", МФО 300012) 3409745,93 грн. основного боргу, пеню в розмірі 34997,94 грн., 7% штрафу у розмірі 30270,36 грн., три відсотки річних в розмірі 90880,25 грн., та 64380,00 грн. судового збору.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 314981,48 грн. та штрафу у розмірі 272433,28 грн. - відмовити».

В іншій частині рішення залишити без змін.

Повний текст постанови складено 18 лютого 2013 року.

Головуючий суддя Фоміна В. О.

Суддя Кравець Т.В.

Суддя Крестьянінов О.О.