Постанова № 29443579, 14.02.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2013 року Справа №5023/5155/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., судді Гетьман Р.А., Плужник О.В.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача - Григор'єва М.Г.

відповідача - Сізон О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ "Прем'єр плюс", м. Харків (вх. №338Х/3-9) на ухвалу господарського суду Харківської області від 09.01.13 року у справі №5023/5155/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прем'єр Плюс", м. Харків

до Іноземного підприємства "Індра", м. Харків

про стягнення 6533,90 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ "Прем'єр плюс" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просить стягнути з ІП "Індра" (далі - відповідач), з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 18.12.12 р., яка була прийнята судом, 6 214,65 грн. основного боргу, 443,43 грн. пені та витрати по сплаті судового збору у сумі 1 609,50 грн., мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем його зобов'язань з оплати поставленого позивачем товару за договором поставки № 40/02/10П-00000069 від 08.02.10 р.

24.12.12 року відповідач через канцелярію суду надав клопотання про припинення провадження у справі.

Відповідач наполягає на вирішенні спору за договором та зазначає, що в п. 9.2 договору поставки №40/02/10П-00000069 від 08.02.10 року, викладеному у додатковій угоді від 30.12.10 року, сторони домовились, що всі спори за вказаним договором підлягають розгляду та вирішенню в Постійно діючому третейському суді при Асоціації "Всеукраїнський правовий союз підприємців".

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.01.2013 року по справі №5023/5155/12 (суддя Інте Т.В.) провадження у справі припинено.

Ухвала мотивована тим, що договір поставки №40/02/1ОП-00000069 від 08.02.10 року та третейське застереження повністю відповідають вимогам законів. Посилання позивача на не чинність третейського застереження, судом не приймаються, оскільки додатковою угодою від 30.12.2011 року строк дії договору поставки №40/02/1 ОП-00000069 від 08.02.10 року, в тому числі і пункту 9.2 було продовжено до 31.12.2012 року. Тобто, на час звернення позивача з позовом до суду договір та третейське застереження були чинні.

За вказаних обставин, суд першої інстанції визнав заяву відповідача про припинення провадження по даній справі законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, а провадження припиненню, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Позивач, ТОВ "Прем'єр плюс", не погодився з вказаною ухвалою, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, в зв'язку з чим просить ухвалу скасувати та передати справу на новий розгляд, а також відшкодувати суму сплаченого судового збору.

В обґрунтування доводів, викладених в апеляційній скарзі, позивач зазначає, що 08.02.2010 року між ним, як постачальником та відповідачем, як покупцем, був укладений Договір поставки №40/02/10/П-00000069.

Відповідно до п. 1.1 Договору, позивач зобов'язався в порядку та в термін, встановлені Договором передавати у власність відповідачу товар, визначеної кількості та якості за погодженою ціною, а відповідач зобов'язувався приймати товар та сплачувати його вартість відповідно до умов, визначених у договорі.

На виконання умов Договору позивачем було здійснено поставки товару відповідачу на загальну суму 22461,87 грн., що підтверджено наданими до справи видатковими накладними, довіреностями на отримання товару.

Жодних претензій на адресу позивача з боку відповідача щодо кількості чи якості поставленого товару, в порядку, передбаченому розділами 3, 4 Договору, не надходило.

Наявність заборгованості з урахування часткової оплати, також підтверджується актами звірок взаємних розрахунків: від 31.12.11 року та від 31.08.12 року, затвердженими сторонами належним чином.

Таким чином, встановлений п. 5.4. Договору, ст.ст. 193, 265 ГК України, ст. 712 ЦК України, строк виконання зобов'язання відповідача з оплати за поставлений товар настав.

Як зазначає апелянт у своїй скарзі, надіслані вимоги про сплату або повернення отриманого товару були залишені відповідачем без відповіді та задоволення, що спонукало його звернутись до господарського суду Харківської області за захистом своїх порушених прав з відповідним позовом.

На думку апелянта, господарський суд Харківської області безпідставно та в порушення норм матеріального та процесуального права припинив провадження у справі за прийнятим до розгляду позовом, посилаючись на п. 5 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Як зазначає апелянт у своїй скарзі, судом першої інстанції були порушені його права на звернення до суду, що передбачені ст.ст. 55, 64,124 Конституції України, ст.ст. 1, 8, 12 ГПК України, оскільки звернення за вирішенням спору до третейського суду є правом особи, яка самостійно на свій розсуд вибирає способи захисту порушених або оспорюваних інтересів. Третейська угода (третейське застереження) є обов'язковою і головною умовою звернення особи з позовом до третейського суду, проте її наявність не свідчить про обов'язок особи у разі виникнення спору звертатись за його вирішенням лише до третейського суду, не тягне за собою позбавлення права особи на звернення з позовом до господарського суду та не забороняє господарському суду розглядати і вирішувати по суті такий спір.

Відповідач вважає, що ухвала суду першої інстанції про припинення провадження по справі згідно п. 5 ч. 1 ст. 80 ГПК України винесена без порушень норм матеріального та процесуального права, в зв'язку із чим просить залишити ухвалу суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. При цьому, відповідач у своєму відзиві на апеляційну скаргу, жодним чином не заперечує факту щодо отримання від позивача певних послуг (отриманого) товару та суми заборгованості, однак у своєму відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що відповідно до вимог ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

Як зазначає відповідач у своєму відзиві на апеляційну скаргу, апелянт безпідставно посилається на ч. 1 ст. 8 ГПК України, в якій передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

На думку відповідача, апелянт неправомірно використовує вказане положення, оскільки спір між сторонами за договором поставки №40/02/10 від 08.02.2010 року підсудний третейському суду, і лише за погодженням відповідача може бути розглянутий у господарському суді відповідно до підсудності. Але відповідач у господарському суді надав заперечення щодо розгляду справи у загальному порядку та просив припинити провадження через підсудність розгляду зазначеного спору у третейському суді.

Така позиція узгоджена з нормами, викладеними в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", в пункті 4.2.3 якої зазначено, що провадження у справі підлягає припиненню якщо, зокрема, є письмова угода сторін про передачу спору на вирішення третейського суду (пункт 5 частини першої статті 80 ГПК). Таку угоду сторони вправі укласти як до, так і після порушення провадження у справі. В останньому випадку провадження підлягає припиненню з посиланням на зазначену норму ГПК. Якщо ж таку угоду укладено до порушення провадження у справі, то:

- у разі коли відповідач не заперечує проти розгляду справи саме господарським судом, спір підлягає вирішенню останнім;

- у випадку, якщо відповідач з посиланням на згадану угоду, яка є чинною та не визнавалася недійсною, наполягає на вирішенні спору саме третейським судом, господарський суд має припинити провадження у справі на підставі пункту 5 частини першої статті 80 ГПК.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 28.01.2013 року у справі №5023/5155/12 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Пушай В.І., суддя Плужник О.В.) апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження та призначено справу до розгляду на 11.02.2013 року.

Розпорядженням голови Харківського апеляційного господарського суду від 08.02.2013 року, у зв'язку з хворобою судді Пушая В.І., для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Гетьман Р.А., суддя Плужник О.В.

Судова колегія, в межах вимог передбачених ст.101 ГПК України, повторно розглянувши справу та перевіривши повноту, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали господарського суду першої інстанції з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом першої інстанції, між сторонами було укладено договір поставки №40/02/10П-00000069 від 08.02.10 року (т. 1, а.с. 13-19), відповідно до умов якого (п. 1.1), постачальник (позивач) зобов'язався в порядку та в термін, встановлені договором, передавати у власність покупця (відповідача) товар, визначеної кількості та якості за погодженою ціною, а покупець (відповідач) зобов'язався приймати товар та своєчасно його оплачувати на умовах, передбачених договором.

Відповідно до п. 9.2 вказаного договору, у випадку не досягнення узгодженості за результатами взаємних переговорів за всіма розбіжностями, спір підлягає розгляду у відповідному господарському суді в порядку, передбаченому діючим законодавством України.

30.12.10 року сторони уклали додаткову угоду (т. 1, а.с. 21) до договору поставки №40/02/10П-00000069 від 08.02.10 року, в якій домовились внести зміни до п. 9.2 договору та викласти його в наступній редакції: "У випадку недосягнення згоди за результатами взаємних переговорів за всіма неузгодженостями, що можуть виникнути під час дії даного договору, включаючи, але не обмежуючись спорами, що стосуються його виконання, порушення, припинення, розірвання або недійсності, підлягають розгляду та вирішенню в Постійно діючому третейському суді при Асоціації "Всеукраїнський правовий союз підприємців" відповідно до його Регламенту."

30.12.11 року сторони уклали ще одну додаткову угоду (т. 1, а.с. 22) до договору поставки №40/02/10П-00000069 від 08.02.10 року, в якій продовжили строк дії договору (п. 10.1 договору) до 31.12.12 року.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

Згідно вимог ч. 3 ст. 22 Господарського процесуального Кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

На думку судової колегії, суд першої інстанції припиняючи провадження у справі із посиланням на п. 5 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального Кодексу України, не надав належної правової оцінки тому факту, що відповідач подавши заяву про припинення провадження у справі, жодним доказом не підтвердив виконання належним чином зобов'язання умов укладених з позивачем правочинів відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до приписів п. 5 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо, зокрема, сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду.

При цьому, одним із способів реалізації права кожного будь-якими, не забороненими законом засобами, захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань у сфері цивільних та господарських правовідносин є звернення до третейського суду (абзац перший пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі про виконання рішень третейських судів від 24 лютого 2004 року N З-рп/2004).

Відповідно до чинного законодавства, підвідомчий суду загальної юрисдикції спір у сфері цивільних і господарських правовідносин може бути передано його сторонами на вирішення третейського суду, крім випадків, встановлених законом (стаття 17 Цивільного процесуального кодексу України, стаття 12 Господарського процесуального кодексу України, стаття 6 Закону).

Згідно з положеннями частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Суд, здійснюючи правосуддя, забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави (підпункт 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі про призначення судом більш м'якого покарання від 2 листопада 2004 року N 15-рп/2004). Тому, в контексті статті 55 Конституції України, органи судової влади здійснюють функцію захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних або юридичних осіб у сфері цивільних і господарських правовідносин.

Третейський розгляд спорів сторін у сфері цивільних і господарських правовідносин - це вид недержавної юрисдикційної діяльності, яку третейські суди здійснюють на підставі законів України шляхом застосування, зокрема, методів арбітрування. Здійснення третейськими судами функції захисту, передбаченої в абзаці сьомому статті 2, статті З Закону України "Про третейські суди", є здійсненням ними не правосуддя, а третейського розгляду спорів сторін у цивільних і господарських правовідносинах у межах права, визначеного частиною п'ятою статті 55 Конституції України.

Тому, як правомірно зазначає позивач у своїй апеляційні скарзі, звернення за вирішенням спору до третейського суду є правом особи, яка самостійно на свій розсуд вибирає способи захисту порушених або оспорюваних інтересів.

Третейська угода (третейське застереження) є обов'язковою і головною умовою звернення особи з позовом до третейського суду, проте її наявність не свідчить про обов'язок особи у разі виникнення спору звертатись за його вирішенням лише до третейського суду, не тягне за собою позбавлення права особи на звернення з позовом до господарського суду та не забороняє господарському суду розглядати і вирішувати по суті такий спір.

Аналогічна позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України по справі №33/188-09 від 04.02.2010 року; по справі №2/245-10 від 10.05.2011 року; по справі №25/5005/12528/2011 від 11.01.2012 року; по справі №32/14-65/294-2012 від 19.09.2012 року; по справі №17/085-11/4 від 28.08.2012 року; по справі №25/5005/12528/2011 від 11.01.2012 року; по справі №32/14-65/294-2012 від 19.09.2012 року; по справі №17/085-11/4 від 28.08.2012 року.

На підставі вищевикладеного, ухвала господарського суду Харківської області від 09.01.13 року по справі №5023/5155/12 прийнята без урахування фактичних обставин справи та діючого законодавства, тому підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню.

Таким чином, керуючись ст.ст. 55, 124 Конституції України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526, 610, Цивільного Кодексу України, ст.ст. 33, 49, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст.ст. 104 - 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити. Ухвалу господарського суду Харківської області від 09.01.13 року по справі №5023/5155/12 скасувати. Справу передати на розгляд господарському суду Харківської області.

Стягнути з Іноземного підприємства "Індра" (61124, м. Харків, пр. Гагаріна, б.167/1, код ЄДРПОУ 34756148) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Прем'єр плюс" (61001, м. Харків, вул. Юр'ївська, б. 17, код ЄДРПОУ 32674184) 574,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписаний 15.02.2013 року.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

судді Гетьман Р.А.

Плужник О.В.