Рішення № 29437553, 20.02.2013, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/778/960/13 Головуючий у 1-й інстанції Плечищева О. В.

Суддя-доповідач Панкеєв О.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2013 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі головуючого судді Осоцького І.І.,

суддів Панкеєва О.В., Мануйлова Ю.С.

при секретарі Буримі В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 25 грудня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності на 1/8 частку квартири,-

ВСТАНОВИЛА :

У січні 2012 року ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_3 про припинення права на частку у спільному майні та визнання за нею права власності на 1/8 частку квартири.

В обґрунтування позову зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її бабуся ОСОБА_4, яка проживала разом з нею у приватизованій ними у двох трьохкімнатній квартирі АДРЕСА_1, загальною площею 50,1 кв .м., житловою площею 37 кв. м. Після її смерті відкрилася спадщина на належну їй Ѕ частку зазначеної квартири, вартістю 19563 грн. За життя бабуся склала заповіт, яким заповідала їй належну Ѕ частку квартири. Крім неї, спадкоємця за заповітом, право на обов'язкову частку в розмірі по 1/4 у спадщині, відповідно до ст.1241 ЦК України, як непрацездатні особи, мають її діти ОСОБА_5 та ОСОБА_3.

Кожен із спадкоємців у шестимісячний строк звернувся до приватного нотаріуса Оріхівського нотаріального округу Запорізької області із заявою про право на спадщину на Ѕ належної спадкодавцю частки квартири.

Після цього вона запропонувала відповідачу виплатити грошима вартість його частки. При цьому вона виходила з того, що спірна квартира не може бути поділеною в натурі, а частка відповідача в ній є незначною. Крім того, відповідач мас своє житло.

Позивач зазначає, що не має іншого житла, проживає зі своєю сім'єю тимчасово у батьків свого чоловіка. Відповідач має свою сім'ю, а тому спільне володіння і користування квартирою є неможливим, але він не погоджується продати свою частку квартири.

На підставі ст.365 ЦК України просила припинити право ОСОБА_3 на 1/8 частку квартири АДРЕСА_1 та визнати за нею право власності на 1/8 частку квартири, за цією адресою, яка належить ОСОБА_3 та виплатити йому 4890, 75 грн., внесені на депозитний рахунок.

Рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області від 25 грудня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 зазначає, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно ч.1 ст. 309, ч.1 ст.307 ЦПК України, якщо висновки суду не відповідають обставинам справи, або судом допущено порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право його скасувати або змінити.

За вимогами ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої, що згідно довідки БТІ за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 , кожному по 1\2 частці (а.с.8) Квартира АДРЕСА_1 складається із трьох кімнат, загальною площею 50,1 кв .м., житловою площею 37 кв. м.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла.

ОСОБА_3 при житті склала заповіт 19.02.2001 року , в якому заповіла свою частку квартири онучці ОСОБА_2 (а.с.56) Спадкоємцями за заповітом після смерті ОСОБА_3 є ОСОБА_2, та за законом мають право на обов'язкову частку - ОСОБА_3, ОСОБА_5, які втрьох подала заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини. (а.с.56,59)

Свідоцтво про право власності на спадщину після смерті спадкодавця отримали ОСОБА_2 на ј частку та ОСОБА_5 на 1/8 частку квартири, які зареєстрували свої права власності (а.с. 12.13) Відповідач по справі - спадкоємець ОСОБА_3 у встановлений законом шестимісячний строк після смерті спадкодавця звернувся до нотаріальної контори про прийняття спадщини, проте свідоцтво про право власності не отримував та відповідно не зареєстрував своє право власності. (а.с.94)

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції з посиланням на ст. 1299 ЦК України зазначив, що право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації, та оскільки право власності за ОСОБА_3 не отримував свідоцтво про право власності в порядку спадкування, та не зареєстрував право власності на спадкову частку квартири, отже не має підстав для того, щоб припиняти його право власності.

Відповідно ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Статтею 1299 ЦК України визначено, якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, спадкоємець зобов'язаний зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна (стаття 182 цього Кодексу). Право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього майна.

Виходячи зі змісту книги 6 ЦК України спадкоємці до оформлення і відповідної реєстрації своїх прав власності на спадкове майно мають право володіння та право користування спадковим майном, тобто речові права, ані право власності (до отримання свідоцтва та реєстрації права власності не мають право розпорядження).

Висновок суду першої проте, що відповідач ОСОБА_3, який є спадкоємцем померлої ОСОБА_3 , в установленому порядку не отримав свідоцтво про право власності та не здійснив державну реєстрацію спадкового майна, отже у відповідності до ч. 2 ст. 1299 ЦК України не набув на нього право власності, а тому відсутня можливість і застосувати положення ст. 365 ЦК України щодо припинення права власності відповідача на спірне майно відповідає матеріалам справи.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції також зазначив, що що матеріали справи не містять в собі доказів проте, що спадкове майно є неподільним, що частка відповідача не може бути виділена в натурі та є незначною.

За роз'ясненнями п. 19 постанови Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» № 12 від 24.10.2008 року, якщо помилки у рішенні суду першої інстанції стосуються фактичної сторони справи чи правового обґрунтування рішення, то їх усунення необхідно вважати також зміною рішення.

Вищенаведене свідчить, що відповідно до п.3 ч.1 ст.307 ЦПК апеляційний суд має змінити рішення суду першої інстанції.

За висновком експертного будівельно-технічного дослідження за 30/12 від 20.12.2012 року 1/8 частину з трьокімнатної квартири АДРЕСА_1 неможливо виділити внаслідок того, що це складає 6,26 кв.м. загальної площі , що менше на 15,74 кв.м. від вимог, передбачених п. 2.24 ДБН В.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення», згідно яких може бути виділена не менше 22 кв.м. загальної площі, в тому числі 15 кв.м. (а.с.104-111).

Отже, із мотивувальної частини рішення слід виключити посилання «що матеріали справи не містять в собі доказів проте, що спадкове майно є неподільним, та що частка відповідача не може бути виділена в натурі та є незначною». Проте, таке посилання в мотивувальній частині рішення суду не призвело до неправильного вирішення по суті справи, а тому за правилами ч.2 ст. 308 ЦПК України судове рішення не може бути скасоване.

Одночасно колегія судів зазначає, що позивач внесла до ухвалення рішення на депозитний рахунок суду 5 000 гривень для компенсації відповідачу вартості його спадкової частки квартири.

За правилами ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційна інстанція перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У своєму позові ОСОБА_2 просила припинивши право ОСОБА_3 на 1/8 частку квартири АДРЕСА_1 , виплатити йому 4890, 75 грн., внесені на депозитний рахунок.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі. Отже за змістом апеляційної скарги ОСОБА_2 , яка просить задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі, просить припинивши право ОСОБА_3 на 1/8 частку квартири АДРЕСА_1 , виплатити йому 4890, 75 грн., внесені на депозитний рахунок. (Інших вимог у справі не має). Проте за висновком експертизи вартість 1\8 частки квартири АДРЕСА_1 складає 13 641 гривня 75 копійок. (а.с. 111)

Вимагаючи припинити право власності на частку квартири ОСОБА_2 просить сплатити відповідачу не дійсну вартість квартири, яка складає 13 641 гривня 75 копійок. (а.с. 111) , що не відповідає вимогам ст. 365 ЦК України.

Керуючись ст.ст.307, 308, 313, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 25 грудня 2012 року у цій справі змінити. Виключити з мотивувальної частині рішення суду посилання «що матеріали справи не містять в собі доказів проте, що спадкове майно є неподільним, та що частка відповідача не може бути виділена в натурі та є незначною».

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий суддя

Судді: