Ухвала суду № 29432573, 29.01.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2013 р.Справа № 2а-11953/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Катунова В.В.

Суддів: Ральченка І.М. , Рєзнікової С.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2012р. по справі № 2а-11953/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНТАКТЕНЕРГО"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач -ТОВ «КОНТАКТЕНЕРГО», звернувся до суду з позовом до державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС, в якому просив:

-скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.03.2012 року №0002822305 , яким підприємству донараховано податку на прибуток в розмірі 116404,0 грн.;

-скасувати податкове повідомлення -рішення від 20.03.2012 року № 0002832305, яким підприємству донараховано податку на додану вартість в розмірі 101221,0 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 25305,25 грн.

Свій позов позивач обґрунтував тим, що відповідачем проводилась позапланова документальна виїзна перевірка позивача щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Спарта -10»код ЄДРПОУ 37365247, їх реальності та повноти відображення в обліку за липень -серпень 2011 року, за результатами якої складено акт № 2/2305/34014744 від 03.03.2012 р. В ході проведеної перевірки було зроблено висновок про порушення товариством п.138.1.1 п. 138.1, п.138.2, п.п. 138.5.1 п.138.5 ст.138,п.139.1 ст.139 , п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п.201.1, 201.4 ст.201 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість в сумі 101221,0 грн. та заниження податку на прибуток в розмірі 116404,0 грн. 20.03.2012 року відповідачем на підставі вказаного акту, винесені податкові повідомлення-рішення №0002822305 та №0002832305. Позивач вважає зазначені податкові повідомлення-рішення неправомірними, необґрунтованими, безпідставними через відсутність доказів порушення товариством податкового законодавства, а тому просить скасувати їх в повному обсязі.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2012 року адміністративний позов задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби №0002822305 та №0002832305 від 20.03.2012 р.

Стягнуто з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНТАКТЕНЕРГО» понесені ним судові витрати в розмірі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. 00 коп.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: п.138.1.1 п. 138.1, п.138.2, п.п. 138.5.1 п.138.5 ст.138,п.139.1 ст.139 , п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п.201.1, 201.4 ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до неправильного вирішення справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.197 КАС, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів у разі відсутності клопотань усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова проведено позапланову документальну виїзну перевірка позивача щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Спарта -10»код ЄДРПОУ 37365247, їх реальності та повноти відображення в обліку за липень -серпень 2011 року.

За результатами перевірки відповідачем було складено акт № 2/2305/34014744 від 03.03.2012 р. В ході проведеної перевірки було зроблено висновок про порушення товариством п.138.1.1 п. 138.1, п.138.2, п.п. 138.5.1 п.138.5 ст.138,п.139.1 ст.139 , п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п.201.1, 201.4 ст.201 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість в сумі 101221,0 грн. та заниження податку на прибуток в розмірі 116404,0 грн.

20.03.2012 року відповідачем на підставі вказаного акту, винесено податкові повідомлення-рішення №0002822305, яким підприємству донараховано податку на прибуток в розмірі 116404,0 грн. та податкове повідомлення -рішення від 20.03.2012 року № 0002832305, яким підприємству донараховано податку на додану вартість в розмірі 101221,0 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 25305,25 грн.

В мотивувальній частині акту перевірки зазначається, що діяльність підприємства-контрагента ТОВ «КОНТАКТЕНЕРГО», а саме: ТОВ «Спарта-10»має ознаки нереальності здійснення господарської діяльності суб'єкта і тому всі правочини укладені з вказаним підприємством у відповідності із ст. 215 ЦК України є нікчемними. Крім того на думку податкової позивачем не було надано в повному обсязі документи, які підтверджують реальність господарських операцій з ТОВ «Спарта-10».

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з відсутності в діях позивача порушень положень Податкового кодексу України та, відповідно, відсутності факту заниження суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 101221,0 грн. та податку на прибуток у розмірі 116404,0 грн. Висновки відповідача викладені в акті перевірки позивача не ґрунтуються на приписах чинного законодавства, не підтверджені належними та допустимими доказами та спростовуються матеріалами справи.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.01.2011 року між позивачем та ТОВ «Спарта-10»було укладено договір купівлі -продажу №15111.

За умовами зазначеного договору Постачальник ТОВ «Спарта-10» поставляє та передає у власність Покупцю ТОВ «КОНТАКТЕНЕРГО» електротехнічне обладнання в асортименті.

Розрахунки здійснено у безготівковій формі на підставі податкових накладних.

Наявність зазначених податкових накладних та їх належне документальне оформлення відповідачем не заперечується.

Також судовим розглядом встановлено, що 01.08.2011 року між позивачем (Покупець) та ТОВ «Спарта-10»(Постачальник) було укладено договір постачання №270811.

Розрахунки здійснено у безготівковій формі на підставі податкових накладних.

Наявність зазначених податкових накладних та їх належне документальне оформлення відповідачем не заперечується.

Відповідно до приписів п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх ввезенні на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України;

в)отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та у разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 200.1. ст.200 Податкового Кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно вимог п.200.2. ст.200 вказаного Кодексу при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Також п.200.3. ст.200 ПК України встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Колегія суддів погоджується з виснрвками суду першої інстанції та вважає, що укладені правочини є дійсними, виконаними сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень, не кім не оскарженими та у судовому порядку не визнані не дійсними.

Виконання умов договору підтверджується наданими до матеріалів справи копіями договорів, податковими накладними, видатковими накладними, товаро-транспортними накладними та банківськими виписками.

Фактичне виконання вищезазначених робіт свідчать первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п.9.2. ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні»і п.2.4. ст.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку».

Статтею 1 розділу 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

При цьому, колегія суддів вважає занеобхідне зазначити, що Крім того, колегія суддів зазначає, що у відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Європейський суд з прав людини в ухвалених Рішеннях, а саме у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Крім того, колегія суддів зауважує, що обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на бюджетне відшкодування через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг) по ланцюгу.

Якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Колегія суддів зазначає, що посилання відповідача на те, що вказане підприємство не знаходиться за місцезнаходження та відсутність фізичних, технічних та технологічних можливостей до вчинення задекларованих господарських операцій не є підставою для висновку про нереальність здійснення господарської діяльності, оскільки законодавство України при придбанні послуг, не зобов'язує їх замовника з'ясовувати питання про види та мету діяльності продавця товарів, наявність у покупця виробничих можливостей та кількість працюючих, чи відображає ця особа операції в своєму бухгалтерському та податковому обліку і не встановлює через це заборону придбання послуг у виконавців.

З урахуванням системного аналізу норм чинного законодавства та матеріалів справи, колегія суддів дійшла висновку про неправомірність доводів податкового органу про порушення позивачем п.138.1.1 п. 138.1, п.138.2, п.п. 138.5.1 п.138.5 ст.138,п.139.1 ст.139 , п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п.201.1, 201.4 ст.201 Податкового кодексу .

З огляду на зазначені обставини справи та вимоги діючого податкового законодавства України, колегія судді підтверджує висновки суду першої інстанції про наявність достатніх підстав та належних доказів на підтвердження правомірності заявлених позовних вимог.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 12.02.2012 року по справі № 2-а-11953/12/2070 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197 п.1 ч.1 ст. 198, 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2012р. по справі № 2а-11953/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Катунов В.В.Судді Ральченко І.М. Рєзнікова С.С.