Постанова № 29430364, 29.01.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2370/479/12 Головуючий у 1-й інстанції: Трофімова Л.В.

Суддя-доповідач: Бабенко К.А

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 січня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Бабенка К.А., суддів: Беспалова О.О., Борисюк Л.П., секретаря Козійчук О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Цибко» на Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 26 березня 2012 року за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Цибко» до Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції у Черкаської області про скасування податкових повідомлень-рішень форми «Р», -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 26 березня 2012 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, Постанову суду першої інстанції в частині скасувати та ухвалити нову Постанову в цій частині, якою адміністративний позов задовольнити, з наступних підстав.

Відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку Позивача з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з Приватними підприємствами «Алерт», «Асіст», «Інтермаксервіс» за період з 01.06.2008 року по 11.10.2011 року, про що складено Акт від 24 жовтня 2011 року № 2938/23/33515070 (далі - Акт), копія якого наявна в матеріалах справи (т. І, а.с. 12-51).

Перевіркою встановлено порушення Позивачем вимог пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року №334/94-ВР (далі - Закон №334/94-ВР), пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР (далі - Закон №168/97-ВР), а саме, заниження ним податку на прибуток на загальну суму 99 265 грн., в тому числі за 2008 рік - 37 151 грн., за 2009 рік - 62 114 грн. та заниження ним податку на додану вартість на загальну суму 79 412 грн., в тому числі за червень 2008 року - 14 317 грн., за липень 2008 року - 4 340 грн., за листопад 2008 року - 2 530 грн., за грудень 2008 року - 8 534 грн., за лютий 2009 року - 514 грн., за березень 2009 року - 3 038 грн., за квітень 2009 року - 12 645 грн., за травень 2009 року - 2 650 грн., за червень 2009 року - 10 083 грн., за липень 2009 року - 4 467 грн., за жовтень 2009 року - 3 620 грн., за листопад 2009 року - 9 356 грн., за грудень 2009 року - 2 855 грн., за січень 2010 року - 463 грн.

Як зазначено в Акті Відповідача, діяльність Позивача частково не була спрямована на реальне настання правових наслідків за укладеними угодами з Приватними підприємствами «Асіст», «Алерт», «Інтермаксервіс», а була направлена на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди з контрагентами, які не виконували свої податкові зобов'язання.

На підставі вищезазначених порушень, Відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 07 листопада 2011 року №№ 0001232301, 0001242301, копії яких також наявні в матеріалах справи (том І а.с. 8, 9), та якими збільшено Позивачу суму грошового зобов'язання: з податку на прибуток на 99 265 грн. за основним платежем і на 24 816, 25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), з податку на додану вартість на 60 755 грн. за основним платежем та на 15 188, 75 за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) відповідно.

Відповідно до Договорів купівлі-продажу від 04 січня 2008 року №2 та від 05 січня 2009 року №5, копії яких наявні в матеріалах справи (т. І, а.с. 146, 148), укладених між Позивачем та Приватним підприємством «Асіст», контрагент Позивача зобов'язується виготовити та передати у власність Позивача обладнання хлібопекарської промисловості, запчастини і комплектуючі до них, згідно рахунків-фактур, видаткових та податкових накладних. Як вбачається з Договору купівлі продажу від 15 січня 2008 року №09/01, копія якого також наявна в матеріалах справи (т. І, а.с. 145), укладеного між Позивачем та Приватним підприємством «Алерт», контрагент Позивача зобов'язується передати у власність Позивача товар, а останній - прийняти та оплатити його. А за умовами Договору від 12 травня 2009 року №49, копія якого наявна в матеріалах справи (т. І, а.с. 147), укладеного між Позивачем та Приватним підприємством «Інтермаксервіс», контрагент Позивача приймає на себе зобов'язання виготовити та відвантажити, а Позивач оплатити та отримати обладнання для хлібопекарської і кондитерської промисловості, запчастини і комплектуючі до них.

Як зазначалось вище, грошове зобов'язання з податку на додану вартість Позивачу збільшено Відповідачем в тому числі і за результатом господарських операцій з його контрагентами Приватними підприємствами «Асіст» та «Алерт», які підтверджено податковими накладними від 04.07.2008 року №40702, від 25.07.2008 року №250701, від 27.06.2008 року №270602 та від 09.06.2008 року №90601 відповідно, копії яких наявні в матеріалах справи (т. І, а.с. 54-55, 67-68), загальна сума податку на додану вартість за якими становить 18 656, 67 грн.

Згідно із п. 2.1 ст. 2, ст. 1 Закону №168/97-ВР, в чинній на час виникнення спірних правовідносин редакції, платником податку є будь-яка особа, яка: а) здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку; б) підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку; в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті.

Відповідно до п. 1.5 ст. 1, пп. 7.8.1 п. 7.8 ст. 7 Закону №168/97-ВР, звітний (податковий) період - період, за який платник податку зобов'язаний проводити розрахунки податку та сплачувати його до бюджету; податковим періодом, зокрема, є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Законом, календарний квартал.

Згідно із пп. 2.1.3-2.1.5 п. 2.1 ст. 2 Закону №334/94-ВР, платниками податку є: з числа резидентів - суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами; з числа нерезидентів - фізичні чи юридичні особи, створені у будь-якій організаційно-правовій формі, які отримують доходи з джерелом їх походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичний статус або імунітет згідно з міжнародними договорами України або законом; філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку (далі філії), зазначених у підпункті 2.1.1 цього пункту, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади.

Відповідно до абз. а) пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4, пп. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року №2181-ІІІ, в чинній на час виникнення спірних правовідносин редакції, податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

В зв'язку з вищенаведеним, пресічним терміном визначення суми грошового зобов'язання за господарськими операціями, на підтвердження яких видано зазначені раніше податкові накладні від 09.06.2008 року та від 27.06.2008 року є 20 липня 2011 року, від 04.07.2008 року та від 25.07.2008 року - 20 серпня 2011 року. Оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято Відповідачем 07 листопада 2011 року, в зв'язку з чим, воно в частині збільшення грошового зобов'язання за зазначеними господарськими операціями є протиправним та підлягає скасуванню, тому, як Позивач вважається вільним від податкових зобов'язань за ними, а спір не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до частини п'ятої ст. 203 та частини першої, другої ст. 215 Цивільного кодексу України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається; у випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Згідно із пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду; не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до ст. 1, частини першої ст. 3 та частинами першою, другою ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства; підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи; первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно із пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п. 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 01.11.2011 №1379, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 р. за №1333/20071, податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у цьому пункті.

Контрагентами Позивача на підтвердження товарності господарських операцій, надано первинні документи, а саме, податкові та видаткові накладні, рахунки-фактури та платіжні доручення, копії яких також наявні в матеріалах справи (т. І, а.с. 53-78, 80-130, 150-181).

Проте, як вбачається з Вироку Октябрського районного суду м. Полтави від 28 липня 2010 року у кримінальній справі №1-564/10, копія якого наявна в матеріалах справи (т. ІІІ, а.с. 94-102), з метою прикриття злочинної діяльності ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 придбавали суб'єкти підприємницької діяльності та оформлювали безтоварні операції, ОСОБА_3 періодично підробляв підписи від імені директорів фіктивних підприємств в податковій звітності, а ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за вказівкою ОСОБА_3 періодично вносили завідомо недостовірні відомості до податкових декларацій, тоді, як ОСОБА_5 була заступником директорів Приватних підприємств «Інтермаксервіс» та «Алерт», крім того, ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_4, діючи в складі організованої злочинної групи, в період з 2006 року по 2010 рік внесли до офіційних документів - податкової звітності, а саме, в податкові декларації з податку на прибуток та податку на додану вартість в тому числі і Приватних підприємств «Асіст», «Алерт», «Інтермаксервіс», директорами яких в перевіряємий Відповідачем період були ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_7, завідомо недостовірні відомості щодо наявності у підприємств податкового кредиту з ПДВ, а також завідомо недостовірні відомості визначення розміру податкового кредиту зазначених контрагентів Позивача, підробляли підписи від імені ОСОБА_6 (директора ПП. «Асіст») в документах податкового обліку та податкових деклараціях. Зазначеним вище Вироком, зокрема, ОСОБА_5 визнано винною у вчинені злочинів, передбачених частиною третьою ст. 28, частиною другою ст. 200, частинами другою та третьою ст. 358 Кримінального кодексу України, в зв'язку з чим, первинні бухгалтерські документи, а саме, податкові накладні, які стали підставою для формування Позивачем податкового кредиту за вищезазначеними господарськими операціями, не є належно оформленими - підписаними повноважними особами та такими, які посвідчують факт придбання товарів, робіт, чи послуг, що збігається з позицією Верховного суду України, викладеною, зокрема, у його Постанові від 05 березня 2012 року у справі №21-421а11.

Згідно із частиною четвертою ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Відповідно до частини першої ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Згідно із частиною другою ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Предметом адміністративного позову в даній справі є скасування податкових повідомлень-рішень, а відповідно до п. 1 частини другої ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень і його скасування, тобто, скасуванню рішення суб'єкта владних повноважень передує саме визнання його протиправним, в зв'язку з чим, колегія суддів дійшла висновку про необхідність виходу для повного захисту інтересів Позивача за межі позовних вимог та визнання протиправним і скасування в частині оскаржуваного податкового повідомлення-рішення Відповідача.

Відповідно до ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нове рішення, якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

В зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в частині, тому, апеляційна скарга задовольняється частково, Постанова Черкаського окружного адміністративного суду від 26 березня 2012 року скасовується в частині, з ухваленням нової Постанови в цій частині, якою адміністративний позов задовольняється.

Керуючись ст.ст. 11, 195, 196, 198, 200, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Цибко» задовольнити частково, Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 26 березня 2012 року в частині відмови в задоволенні адміністративного позову щодо скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р» Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції у Черкаської області від 07 листопада 2011 року №0001242301 стосовно збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Цибко» податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 18 656, 67 грн. за основним платежем та 4 664, 20 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) скасувати, ухвалити нову Постанову в цій частині, якою адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції у Черкаської області від 07 листопада 2011 року №0001242301 в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Цибко» податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 18 656, 67 грн. за основним платежем та 4 664, 17 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

В іншій частині Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 26 березня 2012 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Постанову складено у повному обсязі 04 лютого 2013 року.

Головуючий суддя Бабенко К.А.

Судді: Беспалов О.О.

Борисюк Л.П.

Головуючий суддя Бабенко К.А

Судді: Беспалов О.О.

Борисюк Л.П.