Ухвала суду № 29417384, 14.02.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а/2570/2032/12 Головуючий у 1-й інстанції: Лобан Д.В., Суддя-доповідач: Усенко В.Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Усенка В.Г,

суддів: Бистрик Г.М., Оксененка О.М.,

при секретарі Андріюк Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 липня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кондитерська фабрика «Десна» до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кондитерська фабрика «Десна» (далі - Позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби (далі - Відповідача) у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від форми «Р» № 000062300 від 29.05.2012р.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 липня 2012 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні вимог адміністративного позову в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши представників усіх сторін, що прибули у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі ч. 1 п. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, посадовими ДПІ проведена позапланова невиїзна перевірка ТОВ «КФ «Десна» з питань правильності нарахування та повноти обчислення податку на додану вартість при взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Трансбуд - 2» за період з 01.01.2011 по 31.05.2011, за результатами якої складено акт № 79/23-023/32995681 від 29.02.2012.

Перевіркою встановлено нікчемні правочини по операціях з купівлі товарів (робіт, послуг) з контрагентом - постачальником ТОВ «Трансбуд - 2» на загальну суму 232601,50 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято повідомлення - рішення форми «Р» від 19.03.2012р. № 0000042300, яке за результатами розгляду скарги ТОВ «КФ «Десна» рішенням Державної податкової служби у Чернігівській області частково скасовано та за наслідками апеляційного оскарження прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000062300 від 29.05.2012р.

Задовольняючи вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано будь-яких інших доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних правочинів з отримання позивачем товарів, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування валових витрат та податкового кредиту.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує такий висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Трансбуд-2» було укладено договір поставки товару № 5/1 від 04.01.2011р. та договір надання послуг № 4/04 від 04.04.2011р., предметом якого є виконання ремонтних робіт в приміщеннях замовника.

Матеріалами справи підтверджується реальність господарських операцій за договором поставки № 5/1 від 04.01.2011р., а саме підтверджується, наявними в матеріалах справи, первинними документами: рахунками ТОВ «Трансбуд-2», податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, подорожними листами, відомості розходу борошна вищого ґатунку за лютий 2011 року - травень 2011 року, відомості розходу борошна першого ґатунку за листопад 2011 року - березень 2012 року, відомості розходу борошна вівсяного за травень 2012 року - червень 2012 року, калькуляції, копії посвідчень про якість борошна, акт приймання, оборотно-сальдова відомість, виписками по рахунках в банку, а також приходною відомістю за період з 01.01.2011 по 30.04.2011.

Реальність господарських операцій за договором надання послуг № 4/04 від 04.04.2011 підтверджується, наявними в матеріалах справи, первинними документами, а саме: актом здачі-прийняття робіт (надання послуг), податковою накладною, актом списання.

Умови договорів виконано в повному обсязі, сторони претензій одна до одної не мають, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Таким чином, колегія суддів погоджує висновок окружного суду, що позивачем було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Згідно із п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, апеляційна інстанція дійшла висновку про не відповідність висновків податкового органу обставинам справи, тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення з протиправним та підлягає скасуванню.

Отже, судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 липня 2012 року - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий - суддя В.Г. Усенко

судді: Г.М. Бистрик

О.М. Оксененко

Ухвалу виготовлено в повному обсязі 18.02.2013р.

Головуючий суддя Усенко В.Г.

Судді: Бистрик Г.М.

Оксененко О.М.