Ухвала суду № 29417393, 14.02.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а/2370/751/12 Головуючий у 1-й інстанції: Бабич А.М., Суддя-доповідач: Усенко В.Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Усенка В.Г,

суддів: Бистрик Г.М., Оксененка О.М.,

при секретарі Андріюк Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Приватного товариства «Компанія Брілюкс» на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 05 червня 2012 року у справі за адміністративним позовом Приватного товариства «Компанія Брілюкс» до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0004552301 від 08.12.2011р., № 0004662301 від 08.12.2011р., -

ВСТАНОВИВ:

Приватне товариство «Компанія Брілюкс» (далі - Позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби (далі - Відповідача) у якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення № 0004552301 від 08.12.2011р., № 0004662301 від 08.12.2011р..

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 05 червня 2012 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким вимоги адміністративного позову задовольнити в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши представників обох сторін, що прибули у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі ч. 1 п. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, посадовими особами ДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача щодо дотримання вимог податкового законодавства за результатами правовідносин із ТОВ «Ніка-Актів» за квітень 2011 року, за результатами якої складено акт перевірки від 25.11.2011р. № 2647/23-2/35523664.

На підставі акту перевірки прийнято податкове податкові повідомлення-рішення форми «Р» № 0004552301 від 08.12.2011р., № 0004662301 від 08.12.2011р.

Відмовляючи у задоволенні вимог адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не обґрунтував правомірність формування валових витрат за договором поставки, не надав суду доказів, які б свідчили про порушення відповідачем норм чинного законодавства України, спростували факти, викладені в Акті перевірки, та доказів на обґрунтованість позову, а відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує такий висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Судом встановлено, що Постачальник товарів TOB «Ніка-Актів» відповідно до даних витягу з ЄДРПОУ здійснює види діяльності, які виключають можливість здійснення господарських операцій з позивачем, а саме: дослідження кон'юнктури ринку та виявлення суспільної думки; оптова торгівля золотом та іншими дорогоцінними металами; управління фінансовими ринками; інше фінансове посередництво; консультування з питань комерційної діяльності та управління.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Рух товарів на підприємстві позивач підтверджував накладними на внутрішнє переміщення матеріальних засобів та актом списання матеріалів у виробництво, проте належних доказів, які би підтверджували право здійснювати виробничу діяльність до суду не надано.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не здійснює облік запасів на складі, оскільки на час перевірки податковим органом та на час судового розгляду не надав доказів наявності складських приміщень, книги складського обліку товарно-матеріальних цінностей.

Позивач не довів належними доказами, що саме товар, який вказаний у видаткових накладних і товарність операцій яких є предметом спору, були використані у своїй господарській діяльності, оскільки вказані в накладних на внутрішнє переміщення матеріальних засобів товари не мають ідентифікуючих ознак щодо його походження, а також з огляду на те, що внутрішнє переміщення матеріальних засобів за відсутності складу на підприємстві є неможливим.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку що податковий орган при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяв у межах наділених повноважень та відповідно вимог чинного законодавства, тому відсутні підстав для їх скасування.

Отже, судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Приватного товариства «Компанія Брілюкс» - залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 05 червня 2012 року - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий - суддя В.Г. Усенко

судді: Г.М. Бистрик

О.М. Оксененко

Ухвалу виготовлено в повному обсязі 18.02.2013р.

Головуючий суддя Усенко В.Г.

Судді: Бистрик Г.М.

Оксененко О.М.