Постанова № 29410104, 07.02.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-8018/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Клименчук Н.М.

Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 лютого 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Усенка В.Г., Оксененка О.М.,

при секретарі: Савчуку Р.А.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Еколл» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 листопада 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еколл» до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2012 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Еколл» звернувся в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 17.02.2012 року № 00012322306.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 листопада 2012 року в задоволенні вимог позивача відмовлено повністю.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення вимог позивача.

В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, невідповідність висновків фактичним обставинам та порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, учасників судового засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 198 ч. І п. 4 та ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нове рішення, якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Відмовляючи в задоволенні вимог позивача суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган дійшов обґрунтованого висновку про порушення позивачем вимог:

- пп.7.2.1, пп.7.2.3, 7.2.6, п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся;

- пп. «ї» 1.3 п.1. 3 ст.1, п.3.4 ст.3, пп. 4.2.3 п. 4.2 ст. 4, пп. «е» пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4, пп. 7. 1 ст. 7, пп. «а»п.17. 2 ст.17 Закону України від 22.05.2003 № 889-ІV «Про податок з доходів фізичних осіб»(із змінами та доповненнями), пп. «е» 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 164.5 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, п. 171.2 «а» ст. 17 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету в періоді, що перевірявся.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Еколл», за результатами якої складено акт від 14.02.2012 року №60/23-6/33941553 про результати документальної планової виїзної перевірки товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008 року по 30.09.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 30.09.2011 року.

На підставі зазначеного акту перевірки податковим органом прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 17.02.2012 року №00012322306 про сплату 242403 грн. та 60601 грн. штрафних санкцій.

Обговорюючи правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, колегія суддів виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Еколл» здійснювало господарську діяльність з контрагентами згідно укладених договорів, а саме: договір оренди №423 від 27.07.2010 року з ЗАТ «Кияни»; договір про надання рекламних послуг від 23.02.2009 року з ТОВ «Видавничий дім Український медіа Холдниг»; договір на надання послуг охорони майна №73-Д Об/2009/Об.Ц. від 29.04.2009 року з Управлінням ДСО при ГУ МВС України в м. Києві; договір поставки №2705 ВЕ-09 від 27.05.2009 року з ТОВ «Фірма «Вена»; договір підряду на виконання електромонтажних робіт №50 від 25.06.2009 року з ДП ЧСУ №430 ЗАТ «Елктронмонтаж»; договір №2104/08 від 21.03.2008 року з ТОВ «Кин Он Пипл»; договір №17/04-01 від 17.04.2008 року з ТОВ «Інвестиційна будівельна компанія «Квартал»; договір про конфіденційність та нерозголошення інформації від 21.04.2008 року з ТОВ «Агентство Новий Погляд»; договір про надання телекомунікаційних послуг №ІР-728 від 26.06.2008 року з ТОВ «НВФ «Волз»; генеральна угода на корпоративне використання послуг мобільного стільникового зв'язку стандарту GSM №КК417/2008 року від 07.04.2008 року з ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем»; договір про надання телекомунікаційних послуг №5.29105 від 23.06.2009 року з ЗАТ «Український мобільний зв'язок»; договір про надання послуг №200707 В/Е-07 з ПП «Корнел комьюнікейшінз»; договір на виконання робіт об'єкту «Встановлення турнікетів в офісних приміщеннях ТОВ «ЕКОЛЛ» за адресою: м. Київ, пр-т Московський, 9» №18/08 від 18.08.2008 року з ТОВ «ТКМ-Сервіс»; договір №КЛ 176/07-09 від 20.07.2009 року з ТОВ «Колорис»; договір на виконання ремонтних робіт №98/0205 від 02.07.2008 року з ТОВ «Інвестиційна будівельна компанія «Квартал»; договір на виконання ремонтних робіт №03/08 від 03.08.2009 року з ТОВ «Інвестиційна будівельна компанія «Квартал»; договір на виконання ремонтних робіт №20/08 від 20.08.2009 року з ТОВ «МЧМ»; договір купівлі-продажу №1 від 26.08.2009 року з ПАТ «Альфа-банк»; договір суборенди №01/10 від 01.10.2009 року з ПАТ «Альфа-банк»; договір підряду №22-10-07/001 від 22.10.2007 року з ТОВ «Енеоліт»; договір на виконання ремонтних робіт №260608 ВЕ-0 від 26.06.2008 року з ТОВ «Інвестиційна будівельна компанія «Квартал»; договір про надання послуг доступу до мережі інтернет №І-739 від 25.07.2008 року з ТОВ «НВФ «Волз»; договір купівлі-продажу №81 від 25.07.2008 року з ТОВ «Інгресс»; договір про надання послуг бізнес-мережі №680 від 08.10.2008 року з ВАТ «Укртелеком»; договір про співробітництво №36/05/СпС/09 від 24.10.2008 року з ТОВ «Консалтингова компанія «Стайлинг»; договір суборенди №02/07-08 від 01.07.2008 року з ЗАТ «Альфа-банк»; договір суборенди приміщення №01-03-11/2008 від 03.11.2008 року з ЗАТ «Альфа-юанк»; договір про надання телекомунікаційних послуг №ІР-728 від 26.06.2008 року з ТОВ «НВФ «Волз»; договір №5628-УЦ від 01.01.2008 з ЗАТ «Інком»; договір на надання телекомунікаційних послуг №86 від 31.01.2008 року з ВАТ «Фарлеп-Інвест»; договір на поставку та встановлення обладнання №01/04/09-001 від 01.04.2009 року з ТОВ «Будівельний альянс «Проектжитлобуд»; договір суборенди місця на автостоянці №15-04/09С від 10.04.2009 року з ТОВ «Трансекспосервіс» (арк. справи №105-250 том ІІ та арк. справи 1-7 том ІІІ).

Податковий орган висновки акту перевірки обґрунтовує тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Еколл» включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі накладних, які були виписані в передніх податкових періодах без підтвердження отримання таких податкових накладних в період віднесення до податкового кредиту в сумі 185 762 грн. в тому числі за січень 2009 року в сумі 20 202,30 грн., за лютий 2009 року в сумі 19 275, 15 грн., за березень 2009 року в сумі 31 377,26 грн., за квітень 2009 року в сумі 6 303,88 грн., за травень 2009 року в сумі 36 794,61 грн., за червень 2009 року в сумі 7 974,89 грн., за липень 2009 року в сумі 66,22 грн., за серпень 2009 року в сумі 9 946,44 грн., за вересень 2009 року в сумі 15 555,29 грн., за жовтень 2009 року в сумі 5 148,00 грн., за листопад 2009 року в сумі 10 372,13 грн., за грудень 2009 року в сумі 5 530,68 грн., за січень 2010 року в сумі 14 862,36 грн., за червень 2010 року в сумі 752,38 грн., за вересень 2010 року в сумі 1 500,00 грн..

За правилами п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктами 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Законодавством не передбачено обов'язку платника податку підтверджувати дату отримання податкових накладних поштовими конвертами, листами.

Доказами дати отримання податкових накладних є реєстр податкових накладних, в якому зазначаються відповідні відомості.

У відповідності до пп. 7.2.1, 7.2.6, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Еколл» включено до складу податкового кредиту суми, які підтвердженні податковими накладними, оформленими з вимог чинного законодавства.

Позивачем включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, які були виписані в попередніх податкових періодах без підтвердження отримання таких податкових накладних в періоді віднесення до податкового кредиту в сумі 185762 грн. в тому числі за січень 2009 року в сумі 20202,30 грн., за лютий 2009 року в сумі 19 275,15 грн., за березень 2009 року в сумі 31477,26 грн., за квітень 2009 року в сумі 6 303,88 грн., за травень 2009 року в сумі 36794,61 грн., за червень 2009 року в сумі 7 974,89 грн., за липень 2009 року в сумі 66,22 грн., за серпень 2009 року в сумі 9 946,44 грн., за вересень 2009 року в сумі 15 555,29 грн., за жовтень 2009 року в сумі 5148,00 грн., за листопад 2009 року в сумі 10372,13 грн., за грудень 2009 року в сумі 5530,68 грн., за січень 2010 року в сумі 14862,36 грн., за червень 2010 року в сумі 752,38 грн., за вересень 2010 року в сумі 1500,00 грн..

Помилковим є висновок суду першої інстанції, що апелянт при включенні до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за період з 01.10.2008 року по 30.09.2011 року по податкових накладних, виписаних в попередніх періодах, своїм правом на формування податкового кредиту не скористався, одночасно з поданням декларації з податку на додану вартість до податкового органу не подав скаргу стосовно контрагентів, щодо відмови у наданні податкових накладних або наданні з порушенням встановлених вимог.

Наявність таких відмов у наданні податкових накладних позивачеві або недоліків їх заповнення відповідачем Актом перевірки не встановлено.

У відповідності до пп.7.2.8. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також як не є об'єктом оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону.

Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляд за його вибором, у якому зазначаються податковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку.

З правового аналізу вищенаведених норм випливає, що реєстр отриманих та виданих податкових накладних є документальною формою підтвердженням дати отримання таких накладних, якщо останні передавалися як з використанням, так і без використання засобів поштового зв'язку, та є основою для включення податкового кредиту до декларацій з податку на додану вартість за умови наявності відповідної податкової накладної.

Колегія суддів, вважає помилковим висновки податкового органу щодо порушення позивачем п.п. 7.2.1, п.п 7.2.3, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок га додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР щодо завищення податкового кредиту за період з 01.10.2008 року по 30.092011 року всього у сумі 242 403,00 грн., включивши до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, які були виписані в попередніх податкових періодах, у зв'язку з чим донарахування суми податку на додану вартість згідно з податковим повідомленням-рішенням від 17.02.2012 року №00012322306 у сумі 242 403,00 грн. та застосування штрафної санкції в розмірі 60601,00 грн. є протиправним.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 листопада 2012 року скасуванню з прийняттям нового рішення у справі про задоволення вимог позивача в межах обґрунтування вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 6 ст. 94 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України передбачено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати стягненню з Державного бюджету України.

Сплачений Товариства з обмеженою відповідальністю «Еколл» судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги підлягає стягненню з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 158, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254, КАС України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Еколл» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 листопада 2012 року - скасувати.

Постановити по справі нове рішення, яким вимоги адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Еколл» до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби від 17.02.2012 року №00012322306.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Еколл» судовий збір у розмірі 2 188,00 грн. за подання адміністративного позову та судовий збір у розмір 1073,00 грн. за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст постанови суду виготовлено 13.02.2013 року.

Головуючий суддя: Бистрик Г.М.

Судді: Усенко В.Г.

Оксененко О.М.

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Оксененко О.М.

Усенко В.Г.