Рішення № 29416130, 17.12.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2012 р.Справа № 5023/4303/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Бринцева О.В.

при секретарі судового засідання Невзгляд Н.О.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк", м. Харків до відповідача 1: Корпорації "Співдружність Комп", с. Комунар , відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Альянс плюс", м. Київ , відповідача-3: Іноземне підприємство "Делекспо-Груп", м. Кременчук; відповідача-4: Товариство з обмеженою відповідальністю "Автомазсервіс", м. Кременчук; відповідача-5: Товариство з обмеженою відповідальністю "Авто-Тех-Комплект", м. Кременчук; відповідача-6: Товариство з обмеженою відповідальністю "Легалплейс", м. Київ; відповідача-7: Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрбізнес ЛТД", м. Київ 3-я особа-1, яка не заявляє самостій вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Голій Людмила Ігорівна, м. Київ; 3-я особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Комунальне підприємство Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об"єкти нерухомого майна, м. Київ; про застосування наслідків недійсності правочину за участю представників:

позивача - Брагіна А.В., довіреність № б/н від 03.01.2012р.;

відповідача 1 - ліквідатор Севостьянов Є.В., ліцензія № 600567;

відповідача 2 - не з"явився;

відповідача 3 - Фоменко Н.Ю., довіреність № б/н від 26.11.2012р.;

3-ої особи 1 - не з"явився;

3-ої особи 2 - не з"явився ;

відповідача 4 - не з"явився;

відповідача 5 - не з"явився;

відповідача 6 - не з"явився;

відповідача 7 - не з"явився;

ВСТАНОВИВ:

25.09.2012р. позивач ПАТ "УкрСиббанк" звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача-1: Корпорації "Співдружність Комп", відповідача-2: ТОВ "Гранд Альянс плюс", відповідача-3: ІП "Делекспо-Груп". У позовній заяві позивач просить суд застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину до договору купівлі-продажу нежилих будівель від 28.07.2010р., укладеного між Корпорацією "Співдружність КОМП" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРАНД АЛЬЯНС ПЛЮС", посвідченого 28.07.2010р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голій Л.І., зареєстрованого в реєстрі за №1632, поновивши право власності на нерухомість: нежитлові будівлі загальною площею 4117,90 кв.м., до складу яких входять адміністративна будівля літ. "Т'" площею 288,10 кв.м., адміністративно-виробниче приміщення літ. "Я" площею 2293,10 кв.м., електроцех та склад літ. "Ш, Ш'" площею 1015,70 кв.м., склад ВДВ літ. "У'" площею 167,80 кв.м., склад вогнеупорів літ. "Ф" площею 66,0 кв.м., склад вогнеупорів літ. "Х" площею 63,80 кв.м., споруда автовагів літ. "Щ" площею 15,90 кв.м., південна прохідна літ. "Ч" площею 207,5 кв.м., розташовані за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 21, за Корпорацією "Співдружність КОМП" (код ЕДРПОУ 30712903). Скасувати в державному реєстрі прав на нерухоме майно існуючий запис про реєстрацію права власності на нежитлові будівлі загальною площею 4117,90 кв.м., до складу яких входять адміністративна будівля літ. "Т'" площею 288,10 кв.м., адміністративно-виробниче приміщення літ. "Я" площею 2293,10 кв.м., електроцех та склад літ. "Ш, Ш'" площею 1015,70 кв.м., склад ВДВ літ. "У'" площею 167,80 кв.м., склад вогнеупорів літ. "Ф" площею 66,0 кв.м., склад вогнеупорів літ. "Х" площею 63,80 кв.м., споруда автовагів літ. "Щ" площею 15,90 кв.м., південна прохідна літ. "Ч" площею 207,5 кв.м., розташовані за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 21, та поновити в державному реєстрі прав на нерухоме майно запис про реєстрацію права власності за Корпорацією "Співдружність КОМП" (код ЄДРПОУ 30712903). В обґрунтування позовних вимог посилається на ст. 9, 12 Закону України "Про іпотеку", ст. 203, 215, 216 ЦК України. Позивач стверджує, що правочин про відчуження спірного майна, укладений між відповідачем-1 та відповідачем-2 є нікчемним, адже відчужене за ним майно перебувало в іпотеці у позивача, а він своєї згоди на укладення цього правочину не давав.

12.11.2012р. позивачем заявлено клопотання про передачу справи за підсудністю до господарського суду м. Києва. (т.ІІІ а.с.76), прийняте до розгляду ухвалою суду від 12.11.2012р. Вирішуючи це клопотання суд виходить з наступного.

Згідно ст.8 Закону України „Про судоустрій і статус суддів" ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом. За загальним правилом статті 15 ГПК України справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо. Справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

Саме у відповідності до цієї норми позивачем було обрано господарський суд Харківської області, як суд за місцезнаходженням відповідача-1, до підсудності якого справа віднесена процесуальним законом. Під час вирішення питання про порушення провадження у справі судом було перевірено належність справи до територіальної підсудності господарському суду Харківської області і зроблено з цього приводу позитивний висновок.

Станом на момент подачі відповідачем клопотання про передачу справи за підсудністю обставини справи не змінилися - предмет і підстави позову залишилися у первісному вигляді, особи, вказані у ч.5 ст.16 ГПК України до участі у справі не залучені. Заяв про зміну позовних вимог з початкових на нові, стосовно яких законом передбачена виключна підсудність, зокрема на вимоги про визнання права власності, чи про усунення перешкод у користуванні майном тощо, позивачем не подавалося. За таких обставин твердження позивача про помилкове застосування ним загальних правил і про необхідність застосування правил виключної підсудності ст.16 ГПК України є безпідставними, а клопотання про передачу справи за підсудністю таким, що не підлягає задоволенню.

Відмовляючи в задоволенні цього клопотання, як безпідставного і здатного створити штучні перешкоди у розгляді справи суд також зазначає, що позивач, як і інші учасники судового процесу відповідно приписів частини 3 статті 22 ГПК України зобов'язаний добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі „Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

В судових засіданнях представники позивача підтримують позовні вимоги, наполягають на їх задоволенні в повному обсязі у тому вигляді в якому, вони сформульовані у позовній заяві.

Відповідач-1 Корпорація "Співдружність КОМП" відзив на позов не надав. 03.12.2012р. відповідачем-1 частково надані документи витребувані у нього ухвалою суду від 12.11.2012р. В судових засіданнях представник відповідача-1 ліквідатор Севостьянов Є.В. заявляє, що він не може а ні визнати позов, а ні висловити заперечення проти нього, оскільки він, як ліквідатор не обізнаний щодо суті спірних правовідносин, жодних документів щодо цих відносин йому попереднім керівництвом відповідача-1 не передавалось.

Відповідач-3 Іноземне підприємство "Делекспо-груп" у відзиві на позов (т.ІІІ а.с. 51-56) проти задоволення позову заперечує. В обґрунтування заперечень відповідач-3 посилається на пропуск позивачем строків позовної давності, на обрання позивачем неправильного (неадекватного суті відносин) способу захисту права, на добросовісність набуття права власності на спірне майно та на припинення відповідного договору іпотеки, за яким спірне майно було передане в іпотеку позивачеві.

Третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватний нотаріус КМНО Голій Л.І. у своїх поясненнях (т.ІІІ а.с.116, 117, 119) вказує, що нею були вчинені усі передбачені відповідною інструкцією дії під час посвідчення спірного правочину, зокрема перевірено відсутність заборони на відчуження та або арешту за даними Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, відсутність податкової застави за даними Державного реєстру обтяжень рухомого майна. Обов'язку нотаріуса перевіряти наявність обтяжень у Державному реєстрі іпотек інструкцією не передбачено. Заявою від 16.11.2012р. №72/01-16 (т.ІІІ а.с.116) третя особа-1 просить суд розглядати справу за її відсутності.

Третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Комунальне підприємство Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна у відзиві на позов просить суд передати справу за підсудністю до господарського суду м. Києва. Суд відмовляє в задоволенні цього клопотання з тих самих підстав, що і в задоволенні аналогічного клопотання позивача.

Відповідач-2, відповідач-4, відповідач-5, відповідач-6 правом на участь представників у судовому засіданні не скористалися, причину неявки не повідомили, витребуваних судом документів не надали. Про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвал про призначення справи до розгляду за адресами, вказаними у позовній заяві, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, повідомлення про вручення відповідних поштових відправлень та факт розміщення ухвал суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи в Єдиному державному реєстрі судових рішень, відомості якого відповідно до ст.ст. 2, 5 Закону України "Про доступ до судових рішень" є відкритими та офіційними.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно та повно вивчивши надані учасниками судового процесу докази і таким чином з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, суд установив наступне.

На підставі договору купівлі-продажу від 23.07.2007р., посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Глуховцевою р/№1-2231 (т.ІV а.с.53-56) Корпорація «АИС», яка є правопопередником відповідача-1 у справі Корпорації «Співдружність КОМП» (див. установчий договір про створення та діяльність корпорації «Співдружність КОМП» (т.V а.с. 36-48)) набуло право власності на нежитлові будівлі загальною площею 4117,90 кв.м., до складу яких входять адміністративна будівля літ. "Т'" площею 288,10 кв.м., адміністративно-виробниче приміщення літ. "Я" площею 2293,10 кв.м., електроцех та склад літ. "Ш, Ш'" площею 1015,70 кв.м., склад ВДВ літ. "У'" площею 167,80 кв.м., склад вогнеупорів літ. "Ф" площею 66,0 кв.м., склад вогнеупорів літ. "Х" площею 63,80 кв.м., споруда автовагів літ. "Щ" площею 15,90 кв.м., південна прохідна літ. "Ч" площею 207,5 кв.м.,

01.10.2007р. між позивачем АКІБ «Укрсиббанк» та правопопередником відповідача-1 Корпорацією «АИС» було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Олійник Л.М. Згідно умов цього договору вказані вище нежитлові будівлі загальною площею 4117,90 розташовані за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 21 були передане в іпотеку АКІБ «Укрсиббанк» в забезпечення виконаня грошових зобов'язань за відповідними кредитними договорами, вказаними у пункті 1.2. договору іпотеки.

Протягом 2007-2010рр. частина приміщень із переданих в іпотеку загальною площею 4117,90 кв.м. була знесена, або реконструйована. Так знесені були будівлі за літ. «Х» площею 63,8 м.2, літ. «Ф» площею 66,0, літ. «Щ», площею 15,9, літ. «У'» площею 167,8., літ. «Ч реконструйована, внаслідок чого її площа зменшена до 153,70 м. (т.І а.с.36, т.ІV а.с. 1, 45).

Стосовно решти будівель 28.07.2010р. між відповідачем-1 Корпорацією «Співдружність КОМП» та відповідачем-2 ТОВ «Гранд альянс плюс» було укладено договір купівлі-продажу нежитлових будівель, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Голій Л.І р/№1632 (т.І а.с. 36-37). Згідно умов цього договору від відповідача-1 Корпорації «Співдружність КОМП» на користь відповідача-2 ТОВ «Гранд альянс плюс» перейшло право власності на нежитлові будівлі загальною площею 3750 м2 розташовані за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 21, а саме: літ. «Т», площею 288,10 м2, літ. «Я» площею 2293,10 м2, літ. «Ш», «Ш'» площею 1015,7 м2, літ. «Ч» площею 153,7 м.2.

19.11.2010р. між відповідачем-2 ТОВ «Гранд альянс плюс» та відповідачем-3 Іноземним підприємством «Делекспо-груп» було укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Голій Л.І. р/№2020 (т.І а.с.49, т. ІІІ а.с. 53). Всупереч вимог ухвал суду від 27.09.2012р., 12.11.2012р. учасниками судового процесу не наданий до матеріалів справи цей договір. Втім, як вбачається з даних Державного реєстру правочинів та з відзиву відповідача-3 умовами цього договору було передбачено перехід від відповідача-2 ТОВ «Гранд альянс плюс» на користь відповідача-3 ІП «Делекспо-груп» права власності на нежитлові будівлі загальною площею 3816,6 м2 розташовані за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 21, а саме: літ. «Т'», площею 288,10 м2, літ. «Я» площею 2293,10 м2, літ. «Ш», «Ш'» площею 1015,7 м2, літ. «Ч» площею 153,7 м.2., літ. «Ф» площею 66,0 м.2.

Після цього 07.08.2012р. між ІП «Делекспо-груп» з однієї сторони та між ТОВ «Автомазсервіс» і ТОВ «Авто-Тех-Комплект» з другої сторони був укладений договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом ПМНО Марченко Н.А. р/№4816 (т.І а.с.50). Всупереч вимог ухвали суду від 12.11.2012р. цей договір також не був наданий учасниками судового процесу до матеріалів справи. Втім, як вбачається з даних Державного реєстру правочинів умовами цього договору було передбачено перехід до покупців ТОВ «Автомазсервіс» і ТОВ «Авто-Тех-Комплект» права власності на нежитлові будівлі загальною площею 3816,6 м2 розташовані за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 21, а саме: літ. «Т'», площею 288,10 м2, літ. «Я» площею 2293,10 м2, літ. «Ш», «Ш'» площею 1015,7 м2, літ. «Ч» площею 153,7 м.2., літ. «Ф» площею 66,0 м.2.

Наказом головного управління містобудування та архітектури Київської міської державної адміністрації від 05.10.2012р. №571 було змінено поштові адреси нежитлових будівель, котрі є предметом договору купівлі-продажу від 07.08.2012р. р/№4816. Будівлям розташованим за адресою м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 21 присвоєно нові адреси: літ. «Т'» - вул. Молдавська, 9; літ. «Ч» - вул. Молдавська, 11; літ. «Ф» - вул. Молдавська, 13; літ. «Ш», «Ш'» - вул. Молдавська, 15; літ. «Я» - вул. Молдавська, 17.

09.10.2012р. між ТОВ «Автомазсервіс» і ТОВ «Авто-Тех-Комплект» був укладений договір про поділ майна в натурі, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Ніколіцею А.О. р/№541 (т.ІV а.с. 2-3). У відповідності до умов вказаного договору ТОВ «Автомазсервіс» і ТОВ «Авто-Тех-Комплект» здійснили поділ належного їм на праві спільної часткової власності майна, котре було набуте ними на підставі договору від 07.08.2012р. р/№4816. ТОВ «Авто-Тех-Комплект» у власність передано нежитлові будівлі літ. «Т'» площею 288,10 м.2, розташовану за адресою м.Київ, вул.. Молдавська, 9; літ. «Я» площею 2293,10 м.2, розташовану за адресою м.Київ, вул.. Молдавська, 17. ТОВ «Автомазсервіс» у власність передано нежитлові будівлі літ. «Ш», «Ш'» площею 1015,70 м.2 розташовані за адресою м.Київ, вул.. Молдавська, 15; літ. «Ч» площею 153,70 м.2 розташовану за адресою м.Київ, вул.. Молдавська, 11; літ. «Ф» площею 66,0 м.2 розташовану за адресою м.Київ, вул.. Молдавська, 13.

16.11.2012р. між відповідачем-5 ТОВ «Авто-Тех-Комплект» та відповідачем-6 ТОВ «Легалплейс» укладено договір купівлі-продажу р/№697 та договір купівлі-продажу р/№700 посвідчені приватним нотаріусом КМНО Ніколіцею А.О. (т.V а.с.5-6, 7-8). Згідно умов цих договорів від ТОВ «Авто-Тех-Комплект» на користь ТОВ «Легалплейс» перейшло право власності на нежитлові будівлі розташовані за адресою м.Київ, вул.. Молдавська, 9 та вул.. Молдавська, 17 відповідно.

16.11.2012р. між відповідачем-4 ТОВ «Автомазсервіс» та відповідачем-7 ТОВ «Укрбізнес ЛТД» укладено договір купівлі-продажу р/№709, договір купівлі-продажу р/№706, договір купівлі-продажу р/№712 посвідчені приватним нотаріусом КМНО Ніколіцею А.О. (т.V а.с.9-10, 11-12, 13-14). Згідно умов цих договорів від ТОВ «Автомазсервіс» на користь ТОВ «Укрбізнес ЛТД» перейшло право власності на нежитлові будівлі розташовані за адресою м.Київ, вул.. Молдавська, 13, вул.. Молдавська, 11 та вул.. Молдавська, 15 відповідно.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку у визначений у позові спосіб.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

Згідно частин 2, 3 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У відповідності до частини 5 статті 216 ЦК України будь-якою заінтересованою особою може бути пред'явлена вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

З урахуванням ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень) суд приходить до висновку про те, що однією з умов визнання обґрунтованими позовних вимог позивача є доведення ним факту нікчемності договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 28.07.2010р. р/№1632. Проте цей тягар доведення позивачем не витриманий.

Норма частини 3 статті 12 Закону України «Про іпотеку» на яку посилається позивач, визначає, що правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Проте, недійсні правочини у відповідності до положень статті 215 ЦК України поділяються на нікчемні та оспорювані. Верховний Суд України у Постанові Пленуму від 6 листопада 2009 року N9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» наголошує, що судам відповідно до статті 215 ЦК необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо).

Враховуючи це суд зауважує, що норма частини 3 статті 12 Закону України «Про іпотеку» проголошуючи правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна недійсним не встановлює, що він є нікчемним.

При цьому легко бачити, що законодавець у випадках встановлення недійсних правочинів нікчемними, робить це за допомогою термінології, яка повністю виключає будь-які сумніви з цього приводу. Так в тому ж Законі України «Про іпотеку» міститься норма частини 4 статті 9, котра визначає, що правочин, який обмежує право іпотекодавця заповідати передане в іпотеку нерухоме майно, є нікчемним. У ЦК України - частина 1 статі 27: «Правочин, що обмежує можливість фізичної особи мати не заборонені законом цивільні права та обов'язки, є нікчемним»; частина 2 статті 126: «Відмова від права вийти з повного товариства є нікчемною»; частина 1 статті 220: «У разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним» тощо.

Тобто, в даному випадку, за відсутності норм, які прямо встановлювали б нікчемність правочину по відчуженню предмету іпотеки без згоди іпотекодержателя твердження позивача про нікчемність договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 28.07.2010р. р/№1632 є безпідставними.

Доказів визнання судом договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 28.07.2010р. р/№1632 недійсним, як оспорюваного правочину позивачем не надано. В даному процесі таких вимог (про визнання договору недійсним) також не заявлено.

За таких обставин (за відсутності факту нікчемності відповідного правочину) суд приходить до висновку про те, що наразі відсутні підстави для застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В свою чергу це означає неможливість задоволення позовних вимог в цій частині і необхідність відмови у позові.

Відмовляючи в позові суд також враховує те, що навіть у разі встановлення недійсності договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 28.07.2010р. р/№1632 в даному випадку застосувати наслідки недійсності правочину, які просить позивач, не вбачається можливим. Так згідно абзацу 2 частини 1 статі 216 ЦК України, на яку посилається позивач, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Пленум Верховного Суду України в п.7 Постанови від 06.11.2009р.N9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

В даному разі з матеріалів справи вбачається, що відповідач-2 ТОВ «Гранд альянс плюс» не в змозі повернути відповідачеві-1 Корпорації «Співдружність КОМП» право власності на одержане на підставі договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 28.07.2010р. р/№1632 майно, у зв'язку із його, майна, відсутністю. Право власності на це майно, як достовірно встановлено матеріалами справи і не заперечується позивачем, вибуло від відповідача-2 «Гранд альянс плюс» на користь відповідача-3 і далі до відповідачів 4, 5, 6 та 7. При цьому ні вимог про застосування наслідків цих правочинів про подальше відчуження майна, ні про визнання їх недійсними, ні про витребування майна з чужого незаконного володіння позивачем не заявлено.

Таким чином відсутність у набувача за спірним договором відповідного майна згідно приписів абзацу 2 частини 1 статі 216 ЦК України унеможливлює настання наслідків у вигляді повернення цього майна в порядку реституції. Вимог про застосування наслідків недійсності правочину у вигляді відшкодування вартості того, що одержано, позивачем заявлено.

Про неможливість повернення майна Корпорації «Співдружність КОМП» в тому вигляді в якому воно існувало на момент укладення спірного договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 28.07.2010р. р/№1632 свідчить також те, що фізичні характеристики цього майна істотно змінені - загальна площа будівель з 4117,90 кв.м. була зменшена до 3750,00 м2 за рахунок знесення будівлі за літ. «Х» площею 63,8 м.2, літ «Ф» площею 66,0, літ «Щ», площею 15,9, літ «У'» площею 167,8., та за рахунок реконструкції літ «Ч» із зменшенням її площі до 153,70 м., а потім знов була збільшена до 3816,6 м2 за рахунок відновлення будівлі літ. «Ф».

Зміна адрес відповідних будівель з вул.. Дегтярівської, 21 на вул.. Молдавську, 9, 11, 13, 15, та 17 також тягне за собою неможливість настання наслідків недійсності правочину у вигляді повернення сторін у первісний стан та у вигляді внесення записів у Державний реєстр прав на нерухоме майно, оскільки це означає неможливість виконати відповідне рішення суду внаслідок припинення існування відповідних поштових адрес.

Відмовляючи в позові суд також виходить з того, що позовні вимоги у тому вигляді в якому вони сформульовані в предметі позову, є такими, що спрямовані на повернення права власності на спірне майно відповідачеві-1 Корпорації «Співдружність КОМП», а не позивачеві ПАТ «Укрсиббанк». Тобто, позивачем позов подано в інтересах іншої особи, що суперечить приписам статей 1, 2 ГПК України відповідно яких підприємства та організації, звертаються до господарського суду за захистом саме своїх прав та охоронюваних законом інтересів. Доказів наявності повноважень у ПАТ «Укрсиббанк» діяти на захист прав та охоронюваних законом інтересів Корпорації «Співдружність КОМП» (довіреність, договір доручення тощо) позивачем не надано.

Підставою для відмови в задоволенні позовних вимог в частині скасування та поновлення відповідних записів у Державному реєстрі прав на нерухоме майно, крім викладеного вище, є наступне.

Згідно абз.2 ч.2 ст.16 ЦК України ч.2 ст.20 ГК України суд може захистити цивільне право або інтерес способами, що встановлені договором або законом. В даному разі предмет позову в частині скасування та/аюо поновлення записів у Державному реєстрі прав на нерухоме майно не відповідає способам захисту права, передбаченим законом. Такий спосіб захисту не міститься в переліках способів захисту права, що визначені в ст.16 ЦК України та ст.20 ГК України, не передбачений він й іншими нормами права. Також, в матеріалах справи відсутні докази того, що такий спосіб захисту був передбачений договором сторін. Це свідчить про відсутність у суду правових підстав для застосування обраного позивачем способу захисту права і унеможливлює задоволення позову в частині такого предмету.

Відсутність правових підстав для застосування такого способу захисту права випливає також з того, що у відповідності до ст. 15, 16 ЦК України, ст. 20 ГК України способи захисту права по своїй суті - це правові заходи, за допомогою яких у встановленому законом порядку здійснюється відновлення порушеного суб'єктивного права. Натомість спосіб обраний позивачем до такого результату (відновлення права) привести не спроможний, оскільки він не здатний привести до відновлення порушеного права. По суті це є не способом захисту права, а заходом по встановленню фактів, які носять проміжний або похідний характер від належних способів захисту права.

Застосування судом заходів, які не приводять до захисту права неприпустимо, оскільки це не відповідає завданням суду визначеним ст.2, 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України). Висновок суду про неможливість застосування способу захисту права, який не відповідає Закону, договору і не приводить до відновлення порушеного права узгоджується з позицією ВГСУ, викладеною в п.3 Інформаційного листа від 25.11.2005 р. N 01-8/2229, а також із правовою позицією ВСУ викладеною в його постановах від 13.07.2004 у справі №10/732 та від 14.12.2004 у справі №6/11 та ін.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на позивача.

Вирішуючи клопотання позивача про забезпечення позову (т.І а.с.55-57) суд керується ст.ст. 66, 67 ГПК України. Згідно ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Суд також враховує Роз'яснення ВАСУ від 23.08.94р. №02-5/611 „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову " та Інформаційний лист ВГСУ від 12.12.2006 р. №01-8/2776 „Про деякі питання практики забезпечення позову", де зокрема, звертається увагу судів на наступне. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

У відповідності до цього суд ухвалою про порушення провадження у справі від 27.09.2012р. суд зобов'язував позивача надати докази в обґрунтування заяви про забезпечення позову (щодо адекватності, під ставності, співрозмірності тощо).

Попри це позивачем своєчасно не було додано доказів того, що відповідне майно може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення, а також доказів того, що відповідач дійсно має наміри і має можливість вчинити дії, та/або передбачені чинним законодавством правочини щодо відповідного майна, які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Навпаки, позивачем разом із позовною заявою були надані документи, котрі унеможливлювали забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та накладення заборони Корпорації «Співдружність КОМП» на відчуження спірного майна, адже вони підтверджували, що Корпорація «Співдружність КОМП» вже не є власником цього майна, і воно, майно, належить особам, котрі позивачем не були залучені до участі у справі.

З урахуванням цього, а також виходячи із підсумкового висновку про повну відмову у задоволені позову, суд відмовляє в задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову, як необґрунтованого і безпідставного.

На підставі викладеного, на підставі ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції, ст.ст. 15, 16, 203, 205, 215 Цивільного кодексу України, ст.ст.20, 207 Господарського кодексу України, керуючись, ст. ст. 1, 4, 12, 27, 32, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Повне рішення складено 21.12.2012 р.

Суддя Бринцев О.В.

/Справа №5023/4303/12/