Вирок № 29410366, 19.02.2013, Томашпільський районний суд Вінницької області

Справа № 224/2371/12

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" лютого 2013 р. Томашпільський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Скаковської І.В.

при секретарі Самар Г.В.

з участю прокурора Тарадай Л.О.

обвинуваченого ОСОБА_1

потерпілого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Томашпіль в приміщенні суду кримінальне провадження № 1-кп/146/2/13, що зареєстроване в ЄРДР 26.11.2012 року за № 12012010290000027 по обвинуваченню ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Новокиївка Каланчакського району Херсонської області, українця, громадянина України, освіта середня, не працюючого, розлученого, проживаючого в АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.129 КК України,

В С Т А Н О В И В:

24 листопада 2012 року біля 1.00 год ночі ОСОБА_1, перебуваючи біля двоповерхового будинку АДРЕСА_2, погрожував ОСОБА_2 вбивством, коли були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози.

Відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

В судовому засіданні ОСОБА_1 вину в пред'явленому обвинуваченні визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому і вважає, як і інші учасники судового розгляду за можливе при дослідженні доказів по справі обмежитись його допитом. З'ясувавши розуміння учасниками процесу змісту обставин, які не будуть досліджуватись, роз'яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку, впевнившись у добровільності та істинності їх позиції, суд вважає обсяг доказів, що підлягають дослідженню визначити допитом обвинуваченого та потерпілого.

По суті пред»явленого обвинувачення ОСОБА_1 суду пояснив, що 24 листопада 2012 року опівночі знаходячиь на Привокзальній площі в смт. Вапнярка Томашпільського району, перебуваючи в стані алкогольного сп»яніння, зателефонував до ОСОБА_3 та запропонував їй зустрітися, на що остання погодилася. Потім він пішов до під»їзду будинку в якому проживала ОСОБА_3, і коли остання до нього вийшла то повідомила що до неї приїхав її колишній чоловік ОСОБА_2. Через декілька хвилин до них вийшов ОСОБА_2 і між ними зав»язалася суперечка, яка потім переросла в бійку. Під час бійки він виявив що сильніший від ОСОБА_2 і вирішив його провчити. Він його силоміць утримував рукою за одяг, щоб ОСОБА_2 не вирвався і зателефонував ОСОБА_4, в якого є легковий автомобіль, щоб той прийхав. Через 10-15 хвилин приїхав ОСОБА_4. Далі він сказав ОСОБА_2 щоб той сідав в салон автомобіля, щоб їхати в міліцію, на що ОСОБА_2 погодився, відкрив двері автомобіля і сів всередину і вони поїхали. Проїжджаючи повз дитячий будинок він попросив ОСОБА_4 зупинитися, оскільки згадав, що в нього вдома є пневматичний пістолет і ним можна полякати ОСОБА_2.Далі він побіг додому взяв вищевказаний пістолет повернувся до автомобіля і вони поїхали до очисних споруд біля лісу. Приїхавши на вказане місце вони вийшли з машини і обвинувачений дістав пістолет та наставив його на ОСОБА_2 в область грудної клітки і сказав, що зараз його вб»є, хоча на меті у нього такого не було, він хотів лише налякати ОСОБА_2. Після цього приблизно через 5-10 хвилин вони сіли в автомобіль, відвезли ОСОБА_2 додому, а він повернувся до автомобіля.

Будучи допитаним в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 суду пояснив, що 23 листопада 2012 року він приїхав до своєї колишньої дружини ОСОБА_3 та сина в смт. Вапнярку, Томашпільського району, які проживали у його власній квартирі. 24 листопада 2012 року біля 1.00 год.ночі до колишньої дружини хтось зателефонував. Вона сказала, що до неї прийшла подруга, після чого зібралася і вийшла з квартири. Через деякий час він вирішив подивитися куди пішла ОСОБА_3. Вийшовши з під»їзду будинку він побачив ОСОБА_3 та обвинуваченого. Між ним та обвинуваченим, який був в нетверезому стані, зав»язалася суперечка, яка потім переросла в бійку. ОСОБА_3 стояла біля них і спостерігала. Згодом під»їхав автомобіль світлого кольору, з якого вийшов ОСОБА_4. ОСОБА_4 з ОСОБА_1 спробували його зв»язати , але це їм не вдалося. Далі ОСОБА_1 сказав йому сідав в автомобіль для того щоб їхати в міліцію.Він погодився їхати в райвідділ і сів в автомобіль, біля нього присів ОСОБА_1 і вони поїхали. По дорозі ОСОБА_1 дістав пістолета , приставив йому до обличчя і почав погрожувати, що зараз уб»є. Він зрозумів що то був бойовий пістолет і погрози сприйняв як реальні і побоювався за своє життя. Проїхавши так деяку відстань ОСОБА_1 попросив ОСОБА_4 зупинитися і сказав, що піде кудись за патронами. Через п»ять хвилин повернувся ОСОБА_1 і вони поїхали далі, куди саме він не знав. Приїхавши до лісу ОСОБА_1 наказав йому вийти з салону і прикладом пістолета наніс удар. Коли він вийшив з автомобіля то ОСОБА_1 приклав пістолет йому до голови і говорив, що зараз вистрелить. Дану погрозу вбивством він сприймав як реальну, оскільки вони знаходилися в лісі, ОСОБА_1 був п»яний, їх було двоє і це була пізня година. Далі ОСОБА_1 наказав йому сідати назад до автомобіля і вони відвезли його дододу.

Представний потерпілого ОСОБА_6 на судовий розгляд до суду не з»явився, в телефоному режимі повідомив щоб слухали справи без його участі, що підтвердив у самому судовому засіданні ОСОБА_2.Зокрема зазначив, що вважає за можливе слухати справу без участі представника.

Дії ОСОБА_1 державним обвинуваченням вірно кваліфіковано за ч. 1 ст. 129 КК України, тобто погроза вбивством, якщо були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози.

При обрані виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_1 у відповідності до ст. 65 КК України, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, що відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості, обставини що пом`якшують та обтяжують покарання, особу обвинуваченого, що вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується, на диспансерному психіатричному та наркологічному обліку не перебуває.

Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого суд вважає повне визнання вини, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого, є вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.

При вирішенні питання про призначення обвинуваченому покарання суд керується вимогами ст.ст. 65-67 КК України та Постановою Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання»з послідуючими змінами та доповненнями та виходить із принципів законності, справедливості, обгрунтованності та індивідуалізації покарання.

З урахуванням викладеного, конкретних обставин справи, особи обвинуваченого, суд вважає, що для виправлення та перевиховання обвинуваченого, а також попередження вчинення ним нових злочинів достатнім буде покарання не пов'язане з обмеженням волі

Окрім того, потерпілим ОСОБА_2 заявлений цивільний позов про відшкодування моральної шкоди завданої злочином, у розмірі 6 000 грн. В подальшому до початку розгляду справи по суті потерпілий збільшив ціну позову, просив стягнути 50 000 грн. моральної шкоди та 3 000 грн. за надання правової допомоги.

У відповідності з п.5 ст.23 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Згідно ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала.

Відповідно до роз'яснень п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)», із внесеними змінами, при визначенні розміру моральної шкоди суд має враховувати характер та обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характер немайнових витрат(їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з ураховувати інші обставини.

В обґрунтування своїх вимог, щодо глибини нанесеної моральної шкоди, позивач посилається на ряд заходів, а саме лікування за допомогою лікарів психіатричної лікарні ім.Ющенка, лікарів приватних клінік, однак будь яких медичних довідок про зазначене, чеків про придбання медикаментів суду не надав.

Відтак, враховуючи вимоги розумності та справедливості, необхідності дотримання норм чинного законодавства щодо меж моральної шкоди, суд вважає, що позов в частині стягнення моральної шкоди підлягає частковому задоволенню, а саме у сумі 1 500 грн.

Згідно ч.1 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійсненні ним документально підтверджені процесуальні витрати.

Як вбачається з квитанції № 25 (а.с.48) ОСОБА_2 сплатив гонорар адвокату ОСОБА_6 у розмірі 3 000 грн. за надання юридичної допомоги.

Також, згідно ч.2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Матеріалами справи встановлено, що вартість проведеної по справі судово-балістичної експертиз № 333-Б від 3 грудня 2012 року (а.с. 63), складає 735,00 грн., які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь НДЕКЦ при УМВС України у Вінницькій області (Код ЄДРПОУ 24525055, ГУДК СУ у Вінницькій області, р/р 31250272210172, МФО 802015).

Питання щодо речових доказів вирішити відповідно до ч.9 ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 368, 370-374 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

Визнати винним ОСОБА_1 у вчинені злочину, передбаченого ч.1 ст. 129 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком 1(один) рік.

Відповідно до ст.75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку 1 (один) рік не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов"язки.

Відповідно до ст.76 КК України зобов"язати засудженого ОСОБА_1 не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально - виконавчої інспекції, повідомляти інспекцію про зміну місця проживання та періодично з"являтися у кримінально - виконавчу інспекцію для реєстрації.

Цивільний позов ОСОБА_2, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2 1 500 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди та 3 000 грн. витрат за надання правової допомоги.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь НДЕКЦ при УМВС України у Вінницькій області (Код ЄДРПОУ 24525055, ГУДКСУ у Вінницькій області , р/р 31250272210172, МФО 802015) 735,00 грн. процесуальних витрат по справі.

Речові докази по справі, а саме: автомобіль «ВАЗ-21063» державний номерний знак НОМЕР_1 переданий для зберігання під розписку ОСОБА_4 повернути за належністю ОСОБА_4; пневматичний пістолет «WALTER» переданий до кімнати зберігання зброї Томашпільського РВ УМВС - знищити; два шматки туалетного паперу зі слідами бурого кольору зовні схожими на кров, передані для зберігання в камеру зберігання речових доказів Томашпільського РВ УМВС - знищити.

До вступу вироку у законну силу запобіжний захід ОСОБА_1 залишити попередній - особисте зобов»язання.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до апеляційного суду Вінницької області протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Томашпільський районний суд Вінницької області.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя: І. В. Скаковська