Постанова № 29410080, 07.02.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-3717/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Панова Г.В.

Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 лютого 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Усенка В.Г., Оксененка О.М.,

при секретарі: Савчуку Р.А.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Артемсіль Регіони-СК» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Артемсіль Регіони-СК» до Фастівської об'єднаної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень - рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2012 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Артемсіль Регіони-СК» звернулися в суд з адміністративним позовом до Фастівської об'єднаної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 26.03.2012 року № 00000152302 та №0000162302.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2012 року в задоволенні вимог позивача відмовлено повністю.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення вимог позивача.

В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, невідповідність висновків фактичним обставинам та порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, учасників судового засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 198 ч. І п. 4 та ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нове рішення, якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Відмовляючи в задоволенні вимог позивача суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган дійшов обґрунтованого висновку про порушення позивачем вимог:

- пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, підпункту 187.1 Податкового кодексу України, а саме, завищення податкових зобов'язань за перевіряємий період всього на загальну суму 569480,00 грн., в тому числі за серпень 2011 року на 120479,00 грн., за жовтень 2011 року на 196527,00 грн., за листопад 2011 року на 252474,00 грн.;

- пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України - завищення податкового кредиту на загальну суму 1419964,00 грн., в тому числі за серпень 2011 року на 448622,00 грн., за жовтень 2011 року на 540331,00 грн., за листопад 2011 року 431011,00 грн.;

- пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, а саме, заниження податку на додану вартість в розмірі 867324,00 грн., в т.ч. за серпень 2011 року на суму 328143,00 грн., за жовтень 2011 року на суму 343804,00 грн., за листопад 2011 року на суму 195377,00 грн..

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Артемсіль Регіони-СК» є юридичною особою, що зареєстрована 19.07.2005 року Виконавчим комітетом Фастівської міської ради Київської області, як платник податків перебуває на обліку з 31.08.2005 року за № 940.

Посадовими особами Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби у період з 21.02.2012 року по 29.02.2012 року проведено виїзну позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Артемсіль Регіони-СК» з питань дотримання вимог податкового законодавства та іншого законодавства по податковим деклараціям з податку на додану вартість за серпень, жовтень та листопад 2011 року, за результатами якої складено Акт від 06.03.2012 року № 4/2/2302-33534816.

За наслідками встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог податкового законодавства Фастівською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області Державної податкової служби винесені спірне податкове повідомлення-рішення від 26.03.2012 року № 0000152302 згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 671947,00 грн. за основним платежем та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 335973,50 грн., а також податкове повідомлення-рішення від 26.03.2012 року № 0000162302 відповідно до якого позивачу визначено суму завищеного від'ємного значення податку на додану вартість в сумі 178537,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 89268,50 грн..

Обговорюючи правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень, колегія суддів виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Артемсіль Регіони-Ск» укладено ряд договорів з Товариством з обмеженою відповідальністю «Ленд Компані», а саме договір щодо транспортно-експедиційного обслуговування № 7 від 01.03.2011 року, договір щодо надання маркетингових послуг № 17 від 01.03.2011 року, договір щодо надання юридичних послуг № 23 від 16.05.2011 року.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Артемсіль Регіони-Ск» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Кім» укладено договір щодо надання юридичних послуг № 17/10 від 01.10.2011 року, договір щодо транспортно-експедиційного обслуговування № 14/10 від 01.10.2011 року, договір щодо надання маркетингових послуг № 26П/10 від 01.10.2011 року.

На думку податкового органу зазначенні вище договори є нікчемними і об'єкти оподаткування з придбання/продажу ТМЦ (робіт, послуг) в розумінні п. 185.1 ст. 185. п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, що виникли в результаті вчинення таких правочинів та відображені у складі декларацій з податку на додану вартість за серпень, жовтень, листопад 2011 року відсутні.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті, є нікчемним.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.

Акт перевірки не містить конкретних посилань, з яких підстав відповідач вважає угоди, укладені позивачем, нікчемними правочинами, в чому саме такі угоди порушують публічний порядок.

Відповідач у разі необхідності, має право звернутися до суду з метою визнання нікчемним правочину, а не самостійно вирішувати дане питання, а доводи щодо нікчемності спірних операцій є надуманими та необґрунтованими.

Відповідачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували те, що укладення договорів, на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентами, не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків, отже, доводи відповідача щодо нікчемності (фіктивності) правочинів, укладених між позивачем та контрагентами, колегією суддів до уваги не приймаються.

На момент укладання договорів, на яких ґрунтувалися взаємовідносини позивача з контрагентами, а також під час здійснення господарських операцій, контрагенти були зареєстровані в податкових органах як платники податку на додану вартість.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Артемсіль Регіони-СК» є офіційним регіональним дилером Державного підприємства «Артемсіль».

Обґрунтовуючи необхідності замовлення маркетингових послуг, що надавались позивачу ТОВ «Ленд Компані» за договором щодо надання маркетингових послуг № 17 від 01.03.2011 року та ТОВ «Фірма «Кім» за договором щодо надання маркетингових послуг № 26П/10 від 01.10.2011 року апелянт зазначає, що дане замовлення здійснювалось з метою пошуку потенційних контрагентів в Закарпатській, Житомирській, Хмельницьких областях та з метою вивчення попиту на продукцію, що реалізується позивачем.

Відповідно до умов Дилерського контракту №27 від 22.12.2010 року укладеного ТОВ «Артемсіль Регіони-СК» з ДП «Артемсіль» (п. 6.7. Контракту), позивач зобов'язаний здійснювати маркетингові дослідження.

На підтвердження отримання маркетингових послуг в матеріалах справи наявні акти прийому здачі робіт надання маркетингових послуг та відповідні звіти контрагентів ТОВ «Ленд Компані» та ТОВ «Фірма «Кім».

Замовлення транспортно-експедиційних послуг, що надавались позивачу ТОВ «Ленд Компані» за договором щодо транспортно-експедиційного обслуговування № 7 від 01.03.2011 року, та ТОВ «Фірма «Кім» за договором щодо транспортно-експедиційного обслуговування № 14/10 від 01.10.2011 року обумовлене необхідністю організації поставок солі, щодо виконання умов договорів укладених позивачем з іншими контрагентами.

З предмету договорів вбачається що експедитор зобов'язаний надати комплекс послуг які пов'язані з організацією перевозок товару (солі), щодо організації приймання, зберігання та відправки товарів. Для виконання даних послуг експедитор має право залучати третіх осіб.

Підтвердження необхідності в замовленні транспортно-експедиційних послуг є умови договорів, що укладені ТОВ «Артемсіль Регіони-СК» щодо поставки солі з іншими контрагентами та документи підтверджуючі здійснення даної поставки: видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні.

Надані позивачем документи підтверджують здійснення підприємством витрат на придбання послуг та їх подальшого використання в господарській діяльності

Надання юридичних послуг відповідно до договору укладеного позивачем з ТОВ «Ленд Компані» №23 від 16.05.2011 року та з ТОВ «Фірма «Кім» договору №17/10 від 01.10.2011 року здійснювалося у зв'язку з тим, що в штаті підприємства не має фахівців в галузі права.

Висновок спеціаліста №149 від 20.03.2012 року, в якому зазначається щодо невідповідності підписів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підписам здійсненим даними особами на первинних бухгалтерських документах, які формувались в рамках взаємовідносин ТОВ «Артемсіль Регіони-СК» з ТОВ «Ленд Компані» колегія суддів оцінює критично, оскільки почеркознавча експертиза судом не призначалася.

Положеннями інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, визначено, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Відповідно до пп.14.1.27. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). До складу витрат підприємства включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Згідно пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 Податкового кодексу України, не належать до складу витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Згідно п.198.1, п.198.3. ст.198 Кодексу, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2. ст.198 Кодексу).

Згідно п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи (видаткові накладні, податкові накладні, акти виконаних робіт тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Судова колегія зауважує, що законодавцем визначено єдину підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів.

В матеріалах справи відсутні докази, що на момент надання податкових накладних контрагенти позивача ТОВ «Ленд Компані» та ТОВ «Фірма «Кім» не були зареєстровані платником податку на додану вартість, а тому не мали права виписувати податкові накладні.

Право платника податку на додану вартість на отримання податкового кредиту не пов'язано зі сплатою особою, що видала податкову накладну, своїх податкових зобов'язань перед бюджетом, а також із порушенням правил ведення бухгалтерського та податкового обліку.

Щодо розбіжності згідно систем співставлення податкового кредиту позивача з ТОВ «Ленд Компані» та ТОВ «Фірма «Кім» слід зауважити, що відповідно до норм чинного законодавства України платник податків не може нести відповідальність за можливе порушення законодавства його контрагентами та за можливу несплату ними податків та зборів.

Належними доказами по справі, щодо податкового правопорушення можуть бути визнані лише ті матеріали податкової перевірки, які отримані та досліджені податковим органом в рамках здійснення заходів податкового контролю відносно спірного податкового періоду.

Посилання Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби в обґрунтування вимог апеляційної скарги на відсутність економічного змісту в договорах, наявність розбіжності згідно систем співставлення податкового кредиту позивача з ТОВ «Ленд Компані» та ТОВ «Фірма «Кім», невідповідність переліків видів господарської діяльності за КВЕД ТОВ «Ленд Компані» та ТОВ «Фірма «Кім» з послугам що надавались ТОВ «Артемсіль Регіони-СК» є безпідставним.

Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні вимог позивача дійшов помилкового висновку, щодо правомірності спірних податкових повідомлень-рішень 26.03.2012 року № 0000152302 та № 0000162302.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова Київського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2012 року скасуванню з прийняттям нового рішення у справі про задоволення вимог позивача в межах обґрунтування вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 6 ст. 94 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України передбачено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати стягненню з Державного бюджету України.

Сплачений Товариством з обмеженою відповідальністю «Артемсіль Регіони-СК» судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги підлягає стягненню з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 158, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254, КАС України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Артемсіль Регіони-СК» - задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2012 року - скасувати.

Постановити по справі нове рішення, яким вимоги адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Артемсіль Регіони-СК» до Фастівської об'єднаної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 26.03.2012 року №0000152302 та №0000162302.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Артемсіль Регіони-СК» судовий збір у розмірі 2 146,00 грн. за подання адміністративного позову та судовий збір у розмір 1073, 00 грн. за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст постанови суду виготовлено 13.02.2013 року.

Головуючий суддя: Бистрик Г.М.

Судді: Усенко В.Г.

Оксененко О.М.

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Оксененко О.М.

Усенко В.Г.