Ухвала суду № 29407183, 12.02.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/5229/12

Головуючий у 1-й інстанції: Бошкова Ю.М.

Суддя-доповідач: Кузьмишин В.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Кузьмишина В.М.

суддів: Залімського І. Г. Курка О. П.

при секретарі: Лукашик М.О.

за участю представників сторін:

представника апелянта Лучинського Павла Васильовича

представників позивача Климчука Миколи Степановича, Давискиби Віталія Васильовича

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальність "Беннета" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "Беннета" (далі- ТОВ "Беннета", позивач) звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби (надалі - Вінницька ОДПІ, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.

Постановою від 18 грудня 2012 року Вінницький окружний адміністративний суд адміністративний позов задовольнив.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. При цьому скаржник посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування її обставин і, як наслідок, невірного вирішення та прийняття необґрунтованої постанови.

У ході судового засідання представник відповідача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі за обставин, викладених у ній, надав пояснення, аналогічні доводам, зазначеним у скарзі.

Представники позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнали, проти її задоволення заперечили, вважаючи рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим і таким, що відповідає фактичним обставинам справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що прибули у судове засідання, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що посадовими особами Вінницької ОДПІ проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ "Беннета" з питань правильності обчислення сум податку на додану вартість за період з червня по липень 2011 року.

За її результатами складено Акт позапланової невиїзної документальної перевірки за № 2546/2205/13323710 від 19.10.2012 року.

У ході перевірки виявлені та відображені в Акті, зокрема, порушення позивачем п.198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового Кодексу України.

Дані висновки зроблені на підставі невизнання податковим органом сум податкового кредиту з податку на додану вартість по операціям з придбання товарно-матеріальних цінностей у ППФ "Фактура" за червень 2011 року в сумі 31 620,00 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0000782330 від 02.11.2012 року, яким позивачу нараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 47 430,00 грн. з них: 31 620,00 грн. - основного платежу та 15 810,00 грн. штрафних (фінансові) санкцій.

Позивач, вважаючи прийняте рішення неправомірним, скористався правом на оскарження, звернувшись до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що реальність господарських операцій ТОВ "Беннета" позивача підтверджуються сукупністю необхідних документів, а тому висновки податкового органу щодо порушень позивачем вимог податкового законодавства, викладені в акті перевірки, є необґрунтованими, а прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення - протиправними.

Так, окружний суд визнав помилковими і такими, що не відповідають дійсності, доводи відповідача щодо непідтвердженості факту поставки товарно-матеріальних цінностей та вчинення правочинів без мети настання реальних наслідків.

Колегія суддів погоджується із такою позицією суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом встановлено, що в результаті виконання умов договору купівлі-продажу №2906Т від 29.06.2011 року ТОВ "Беннета" отримано від ППФ "Фактура" товарно-матеріальні цінності, у наслідок чого суми податку на додану вартість в розмірі 31 620,00 грн. віднесено до складу податкового кредиту

Відповідно до листа ВАСУ від 02.06.2011 року, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясувати, зокрема, рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат із господарською діяльністю платника податку.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Отже, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Фактичне отримання товарів за вказаними договорами купівлі-продажу та подальше використання цих товарів у господарській діяльності позивача підтверджується також наявними у матеріалах справи додатком до договору, видатковою та податковою накладими, платіжним дорученням, реєстром виданих та отриманих податкових накладних за червень 2011 року, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України, а також договорами подальшої реалізації придбаного у ППФ "Фактура" товару.

Вказані докази були досліджені судом першої інстанції, на їх підставі яких ним зроблено обґрунтований висновок щодо реальності здійснення господарських операцій та правомірності віднесення сум податку до складу податкового кредиту.

Колегія суддів також відхиляє доводи відповідача щодо відсутності товарно-транспортних накладних, які б, на його переконання, засвідчили факт транспортування товару. Так, відсутність документів на транспортне перевезення обумовленого договорами товару не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій, оскільки сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги також твердження апелянта щодо порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом позивача.

Так, відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що податкові зобов'язання ППФ "Фактура" за червень 2011 року у сумі 2 450 871 грн. сформовані за рахунок використання схемного податкового кредиту від ТОВ "Техно-Грін ЛВО". Податковим органом встановлено, що у ТОВ "Техно-Грін ЛВО" відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності: основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, а отже, згідно з ч. 1, 5 ст. 203, ч. 1.2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, укладені ним правочини, у тому числі з ППФ "Фактура" мають ознаки нікчемності. У ході перевірки ТОВ "Техно-Грін ЛВО" не встановлено факту передачі товарів (послуг) ППФ "Фактура". Відтак, усі фінансово-господарські операції, відображені останнім за червень 2011 року не спричиняють реального настання правових наслідків - є безтоварними по ланцюгу до "вигодонабувача".

Оцінивши наведені висновки відповідача, апеляційний суд зауважує, що порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку, не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість. При дослідженні факту здійснення господарської операції судом оцінюються відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Окрім того, згідно із ст. 204 ЦК України, існує презумпція правомірності правочину. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, з врахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції зазначає, що порушення контрагентами позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про безтоварність відповідних господарських операцій та не може свідчити про наявність підстав для висновків про фіктивність усіх правочинів, які вчинялися саме юридичною особою - ППФ "Фактура".

Тобто, доводи відповідача не є підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит, якщо він виконав усі передбачені законом умови для його отримання і має усі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Отже, суд першої інстанції обґрунтовано скасував прийняте Вінницькою ОДПІ податкове повідомлення-рішення № 0000782330 від 02.11.2012 року, як протиправне.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги позивача не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції

Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З підстав наведеного вище, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2012 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 19 лютого 2013 року .

Головуючий Кузьмишин Віталій Миколайович

Судді Залімський Ігор Геннадійович

Курко Олег Петрович