Ухвала суду № 29407132, 12.02.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/5047/12

Головуючий у 1-й інстанції: Загороднюк А.Г.

Суддя-доповідач: Кузьмишин В.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Кузьмишина В.М.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Залімського І. Г.

при секретарі: Лукашик М.О.

за участю представників сторін:

представників апелянта Бузько Алли Ігорівни, Кобельського Володимира Дмитровича

представника відповідача Цимбал Вікторії Анатоліївни

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Вінницяобленерго" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 07 грудня 2012 року у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства "Вінницяобленерго" до Тиврівського відділення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2012 року публічне акціонерне товариство "Вінницяобленерго"(далі - ПАТ "Вінницяобленерго", позивач) звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду із позовом до Тиврівського відділення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби (далі - Тиврівське відділення Вінницької ОДПІ ВОДПС, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою від 13 грудня 2012 року Вінницький окружний адміністративний суд у задоволенні адміністративного позову відмовив.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. При цьому скаржник посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування її обставин і, як наслідок, невірного вирішення та прийняття необґрунтованої постанови.

08.02.2013 р. за вх. № 45195/13 представник відповідача подав заперечення проти апеляційної скарги, в якому вказав на обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції та безпідставність вимог апелянта.

У ході судового засідання представники позивача апеляційну скаргу підтримали у повному обсязі за обставин, викладених у ній, надали пояснення, аналогічні доводам, викладеним у скарзі.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнала, проти її задоволення заперечила, вважаючи рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим і таким, що відповідає фактичним обставинам справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що прибули у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, з наступних підстав.

Так, Вінницьким окружним адміністративним судом встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що ПАТ "Вінницяобленерго" перебуває на податковому обліку в органах державної податкової служби з 15.05.2008 року (реєстраційний № 00130694).

Між товариством та Гніванською міською радою 01.10.2009 року укладено договори оренди землі б/н, зареєстровані у державному земельному кадастрі, на підставі яких позивач здійснює оплату за користування земельними ділянками.

ПАТ "Вінницяобленерго" 28.01.2011 року подало до контролюючого органу звітну податкову декларацію з плати за землю за 2011 рік, а 20.02.2012 року - за 2012 рік.

У подальшому податковим органом проведено позапланову невиїзну документальну перевірку акціонерного товариства з питань правомірності та повноти сплати ним орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, що знаходяться на території Тиврівського району Вінницької області, за період 01.01.2011 року по 31.07.2012 року.

За її результатами складено відповідний акт № 9/15/00130694 від 01.10.2012 року.

Його висновками встановлено порушення п. п. 288.5.1 , п.288.5 ст. 288 Податкового кодексу України, шляхом заниження податкових зобов'язань зі сплати орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, що знаходяться в межах території Гніванської міської ради.

На підставі вищезазначеного акту перевірки 18.10.2012 року Тиврівським відділенням Вінницької ОДПІ ВОДПС прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001941501 про збільшення позивачу грошового зобов'язання по орендній платі з юридичних осіб на суму 8 115,19 грн., з яких 7011,96 грн. - основний платіж, 1103,23 грн. - розмір застосованих штрафних (фінансових) санкцій.

Вважаючи зазначене рішення протиправним і таким, що належить скасувати, позивач звернувся до суду.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що оскільки плата за землю відноситься до загальнодержавних податків і зборів, формами якої виступають податок на землю та орендна плата, такі відносини оподаткування регулюються виключно засобами владних приписів з боку держави, що виключають диспозитивність.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та донарахування позивачеві грошового зобов'язання зі сплати орендної плати за землю стала відмінність розміру орендної плати, встановленої в договорі оренди землі та мінімального розміру орендної плати, визначеної нормами Податкового кодексу України.

Порядок оподаткування землі в Україні, починаючи з 01 січня 2011 року, визначається розділом XIII "Плата за землю" Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пп. пп. 14.1.72, 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XIII цього Кодексу); землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Згідно із ст. 1 Закону України "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

За змістом ст. 21 Закону України "Про орендну плату" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Нормами Податкового кодексу України визначено вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування.

Відповідно до ст. 9 Податкового кодексу України, плата за землю віднесена до загальнодержавних податків і зборів.

Таким чином, хоча розмір орендної плати і є умовою договору оренди, орендна плата належить до обов'язкових платежів. Відтак її розмір не залежить виключно від умов правочину. Як результат, у разі законодавчої зміни такого розміру у орендодавця виникає обов'язок сплати орендної плати у новій сумі.

Статтею 271 Податкового кодексу України передбачено, що базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Згідно п. 274.1 ст. 274 Податкового кодексу України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1% від їх нормативної грошової оцінки.

Згідно з пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 цього Кодексу розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що з 01.01.2011 року мінімальний розмір річної орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності та грошову оцінку яких встановлено, складає 3% від їх нормативних грошових оцінок.

Отже, доводи апеляційної скарги стосовно того, що визначення розміру орендної плати за землю є прерогативою договору оренди не знайшли свого підтвердження, оскільки орендна плата є формою податку на землю, а справляння плати за землю є сферою регулювання податкового законодавства

Відповідно до рішення міської ради від 28.12.2011 р., ставка податку за земельні ділянки несільськогосподарського призначення, розташовані на території Гніванської міської ради, в межах населених пунктів м. Гнівань та с. Гиржинці, становила 1% їх нормативної грошової оцінки.

Повідомленням № 02-9/673 від 09.08.2012 року виконавчий комітет Гніванської міської ради повідомив позивача про зміни грошової оцінки земель населеного пункту, яка вступила в дію з 01.01.2012 року., а також просив у строк до 01.09.2012 року укласти додаткові угоди до договорів оренди земельних ділянок.

У той же час, позивач не заперечує, що сума податку плати за землю задекларована ним, виходячи з такої ж нормативної грошової оцінки землі, як і в попередніх звітних періодах.

Так, ст. 67 Конституції України вказує на те, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, закріплює саме обов'язок, а не зобов'язання.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками окружного суду стосовно того, що оскільки збільшення мінімального розміру орендної плати за землю відбулося не у зв'язку з волевиявленням сторін договору, а у зв'язку зі зміною ставки податку відповідно до норм чинного законодавства, то необхідність сплати земельного податку у новому розмірі виникла у позивача незалежно від внесення змін до договорів оренди за ініціативою сторін договору оренди землі.

Відтак, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо обґрунтованості донарахування податковим органом орендної плати позивачу за період з за період з 01.01.2011 року по 31.07.2012 року на суму 8 115,19 грн.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги позивача не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції

Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Вінницяобленерго" залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 07 грудня 2012 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 19 лютого 2013 року .

Головуючий Кузьмишин Віталій Миколайович

Судді Мельник-Томенко Жанна Миколаївна

Залімський Ігор Геннадійович