Ухвала суду № 29405982, 12.02.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/4951/12

Головуючий у 1-й інстанції: Бошкова Ю.М.

Суддя-доповідач: Кузьмишин В.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Кузьмишина В.М.

суддів: Залімського І. Г. Курка О. П.

при секретарі: Лукашик М.О.

за участю представників сторін:

представників апелянта Цимбал Вікторії Анатоліївни, Мельника Олега Вікторовича

представників позивача Якимчук Віри Іванівни, Мазурчак Ольги Михайлівни

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Гніванський гранітний кар'єр" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "Гніванський гранітний кар'єр"(надалі - ТОВ "Гніванський гранітний кар'єр", позивач) звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області (надалі - Вінницька ОДПІ, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.

Постановою від 19 грудня 2012 року Вінницький окружний адміністративний суд адміністративний позов задовольнив.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. При цьому скаржник посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування її обставин і, як наслідок, невірного вирішення та прийняття необґрунтованої постанови.

12.02.2013 р. за вх. № 54552/13 представник позивача подав заперечення проти апеляційної скарги, в якому вказав на обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції та безпідставність вимог апелянта.

У ході судового засідання представники відповідача апеляційну скаргу підтримали у повному обсязі за обставин, викладених у ній, надали пояснення, аналогічні доводам, зазначеним у скарзі.

Представники позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнали, проти її задоволення заперечили, вважаючи рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим і таким, що відповідає фактичним обставинам справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що прибули у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що посадовими особами Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Гніванський гранітний кар'єр" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 30.06.2012 року.

За її результатами складено Акт планової виїзної документальної перевірки від 01.10.2012 року № 2303/22/35558713.

У ході перевірки виявлені та відображені в Акті, зокрема, наступні порушення: заниження податку на прибуток в сумі 112535 грн. за І квартал 2011 року; заниження податку на прибуток в сумі 388787 грн., в т.ч.: за ІІ квартал 2011 року на суму 100274 грн., за ІІІ квартал 2011 року на суму 125837 грн., за ІV квартал 2011 року на суму 162676 грн.; завищення суми податкового кредиту по ПДВ в розмірі 70855 грн., у тому числі за червень 2011 року на суму 20414 грн., за серпень 2011 року на суму 19231 грн., за вересень 2011 року на суму 12786 грн., за жовтень 2011 року на суму 20224 грн.

На підставі акта перевірки 09.10.2012 року податковим органом винесено податкові повідомлення - рішення форми "Р" № 000102201, якими товариству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на прибуток підприємств за основним платежем на суму 501322 грн. та штрафними санкціями в сумі 1 грн., та № 0000112201, яким товариству зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 53569 грн.

Позивач, вважаючи прийняті рішення неправомірними, скористався правом на оскарження, звернувшись до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що реальність господарських операцій позивача підтверджується сукупністю необхідних документів, а тому доводи податкового органу щодо порушень позивачем вимог податкового законодавства, викладені в акті перевірки, є необґрунтованими, а прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення - протиправними.

Колегія суддів погоджується із такою позицією суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом встановлено, що в результаті виконання умов договору оренди основних засобів № 1 від 31 березня 2008 року укладеного ТОВ "Гніванський гранітний кар'єр" з ВАТ "Гранітний кар'єр", позивачу передано у тимчасове володіння та користування основні засоби (рухоме та нерухоме майно). Проте вартість послуг з оренди основних засобів за даним правочином у сумі 450140 грн. вилучено зі складу валових витрат ТОВ "Гніванський гранітний кар'єр" із підстав неналежного оформлення актів наданих орендних послуг та відсутності протоколів узгодження договірних цін.

Відповідно до листа ВАСУ від 02.06.2011 року, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясувати, зокрема, рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат із господарською діяльністю платника податку.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Отже, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Частиною 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (чинного на момент спірних правовідносин) передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Висновки податкового органу щодо безпідставного включення до складу валових витрат послуг оренди рухомого та нерухомого майна спростовуються наявними у матеріалах справи договором оренди, актом приймання - передачі основних засобів в оперативну оренду, актами наданих послуг, якими затверджено перелік наданих орендних послуг та визначено розрахунок їх вартості, та протоколами узгодження договірної ціни.

Вказані докази були досліджені судом першої інстанції, на їх підставі яких ним зроблено обґрунтований висновок щодо реальності виконання наданих орендних послуг, та правомірності віднесення їх вартості до складу витрат.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем правомірно, у відповідності до п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", включено до складу валових витрат, витрати обумовлені договірними відносинами з оренди основних засобів.

Окрім того, встановлено, що ТОВ "Гніванський гранітний кар'єр" 31.03.2008 року укладено договір поставки гірничої маси з ВАТ "Гніванський гранітний кар'єр" на загальну суму 211502 грн.

Податковим органом зазначену вартість вилучено зі складу витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, в частині вартості нібито не реалізованих товарів.

Колегія суддів відхиляє такі доводи відповідача, погоджуючись із судом першої інстанції, що визначення собівартості реалізованої продукції здійснювалось товариством відповідно до вимог податкового законодавства. Так, у матеріалах справи наявні наступні документи : копія розрахунку вмісту гірничої маси в реалізованій продукції, копія головної книги, журнал - ордер по рахунку, які, на думку колегії, повністю підтверджують, що до складу собівартості не включалися витрати, не пов'язані з реалізацією продукції.

Суд апеляційної інстанції також вважає безпідставними та необґрунтованими висновки податкового органу про неправомірність включення до складу валових витрат та податкового кредиту сум, сплачених ТОВ "Гніванський гранітний кар'єр", у зв'язку із придбанням товарно-матеріальних цінностей (послуг) у ТОВ ТВФ "Лі".

Так, відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що при перевірці ТОВ ТВФ "Лі" встановлено формування даним підприємством податкового кредиту від ТОВ "Українська будівельна компанія № 2". Податковим органом зазначено, що у ТОВ "Українська будівельна компанія № 2" відсутні реальні умови для ведення господарської діяльності, а отже, ТОВ ТВФ "Лі" здійснювало діяльність спрямовану на надання податкової вигоди третім особам.

Оцінивши наведені висновки відповідача, апеляційний суд зауважує, що порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку, не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість. При дослідженні факту здійснення господарської операції судом оцінюються відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Окрім того, згідно із ст. 204 ЦК України, існує презумпція правомірності правочину. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, з урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції зазначає, що порушення контрагентами позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про безтоварність відповідних господарських операцій та не може свідчити про наявність підстав для висновків про фіктивність усіх правочинів, які вчинялися саме юридичною особою - ТОВ ТВФ "Лі".

Адже, встановлено, що на час укладення та виконання договорів зазначений контрагент був діючим господарюючими суб'єктами, зареєстрованими у встановленому законом порядку, наділеними цивільною правоздатністю і дієздатністю, та платником податку на додану вартість. Факти отримання товарно-матеріальних цінностей від зазначеної особи повною мірою досліджені судом першої інстанції та відображені в оскаржуваній постанові суду. А виписані первинні бухгалтерські документи відповідають вимогам, що до них ставляться Законами "Про податок на додану вартість" та "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Відтак, твердження відповідача про безтоварність зазначених господарських операцій ґрунтується на припущеннях, що суперечить ст. 159 КАС України. Факт наявності у сторін правочинів протиправного умислу при укладенні та виконанні договорів, відповідачем не доведено.

Також колегія суддів повністю погоджується з окружним судом, що при складанні акту перевірки не враховано усіх фактичних обставин, а з його змісту неможливо встановити чи досліджувався податковим органом увесь наданий платником податку пакет документів.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано скасував прийняті Вінницькою ОДПІ податкові повідомлення-рішення № 000102201 та № 0000112201 від 09.10.2012 року, як протиправні, а доводи апеляційної скарги позивача не спростовують висновків суду першої інстанції

Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З підстав наведеного вище, колегія суддів дійшла висновку, що при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановлено фактичні обставини справи, досліджено наявні докази, надано їм належну оцінку та прийнято законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2012 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 19 лютого 2013 року .

Головуючий Кузьмишин Віталій Миколайович

Судді Залімський Ігор Геннадійович

Курко Олег Петрович