Ухвала суду № 29405957, 12.02.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-11965/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Маруліна Л.О. Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

У Х В А Л А

Іменем України

12 лютого 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бужак Н. П.

Суддів Костюк Л.О., Твердохліб В.А.

За участю секретаря Савін І.В.

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суд міста Києва від 29 жовтня 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Везерфорд Україна» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Везерфорд Україна» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними, нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Шевченківському районі міста Києва про застосування фінансових санкцій №0000315668 від 20 квітня 2012 року №0000215668 від 20 квітня 2012 року.

Відповідно до постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 жовтня 2012 року позовні вимоги задоволено частково.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, відповідач ДПІ у Шевченківському районі міста Києва подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову повністю.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши осіб, що з»явились в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Шевченківському районі міста Києва проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Везерфорд Україна» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ за жовтень 2011 року у розмірі 488132 грн, заявленої до відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних (податкових) періодів.

За результатами перевірки складено акт № 3/15-60/075/35633533 від 06.04.2012 року відповідно до якого встановлені порушення позивачем вимог п.200.1,200.4,200.7 ст. 200 ПК України, а саме: завищено суму бюджетного відшкодування за жовтень 2011 року на 488 132 грн.

Також встановлено заниження суми бюджетного відшкодування за вересень 2011 року на суму 488 132 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі міста Києва прийнято податкове повідомлення-рішення №0000315668 від 20 квітня 2011 року, яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування, що було заявлено товариством у жовтні 2011 року на суму 488 132 грн та нараховано штрафні (фінансової) санкції в розмірі 122 033 грн та № 0000215668 від 20 квітня 2012 року, яким збільшено суму бюджетного відшкодування, що було заявлено товариством у вересні 2011 року в сумі 488 132 грн у зв'язку з виявленням невідповідності сум бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, але при цьому вважається , що товариство добровільно відмовляється від отримання суми заниження в розмірі 488 132 грн як бюджетного відшкодування та зазначена сума підлягає врахуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів.

Відповідно до п. 198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податковогокредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) та строки проведення розрахунків передбачено ст. 200 ПК України.

Як визначено у статті 200 ПК України, зокрема у п.200.1 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Підпункт 200.3 - при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Підпунктом 200.4 ст. 200 ПК України встановлено, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених п.200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку в податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в я кому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів (п.200.6).

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (п.200.7).

До податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій (п.200.8).

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики (п.200.9).

Відповідно до п.200.11 ст.200 ПК України, за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Перелік достатніх підстав, які надають право податковим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, встановлюється КМ України.

Так, ТОВ «Резерфорд Україна» подало до податкового органу податкову декларацію з ПДВ за жовтень 2011 року та розрахунок бюджетного відшкодування ПДВ із зазначенням суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних (податкових) періодів у розмірі 488 132 грн.

Враховуючи вимоги податкового законодавства України, наведені судом вище, колегія суддів приходить до висновку, що позивач правомірно задекларував суми бюджетного відшкодування в розмірі 4881342 грн у жовтні 2011 року.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що позивач подав до податкового органу податкову декларацію з ПДВ за жовтень 2011 року 16.11.2011 року, вхідний №9011136462.

Отже, останнім днем строку початку проведення позапланової виїзної документальної перевірки платника ПДВ ТОВ «Резерфорд Україна» для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування в податковій декларації з ПДВ за жовтень 2011 року є 20 січня 2012 року, тоді як такий строк відповідачем дотримано не було, а перевірку розпочато 19 березня 2012 року.

Вірним є висновки суду першої інстанції про залишення без задоволення позовних вимог про визнання задекларованими суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань позивача з ПДВ у жовтні 2011 року в розмірі 488 132 грн такими, що підлягають відшкодуванню у повному обсязі та про визнання податкових повідомлень-рішень нечинними.

Оскаржуваною постановою суду першої інстанції визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ, а отже відсутні підстави для визнання даного податкового повідомлення-рішення нечинним.

Щодо вимог позивача про визнання задекларованими суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань, суд також вірно зазначив у постанові, що дана вимога є формою втручання у дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому не підлягає задоволенню.

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.

Викладені в апеляційній скарзі апелянтом доводи, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 198,200 КАС України, суд апеляційної інстанції має право за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160,197,198,200,205,206,212,254 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 жовтня 2012 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Бужак Н.П.

судді: Костюк Л.О

Твердохліб В.А.

Повний текс виготовлено: 13 лютого 2013 року.

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Твердохліб В.А.