Ухвала суду № 29405934, 12.02.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 7/115 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О. Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

У Х В А Л А

Іменем України

12 лютого 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бужак Н. П.

Суддів: Костюк Л.О., Твердохліб В.А.

За участю секретаря Савін І.В.

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 листопада 2012 року в справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідер» до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лідер» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до ДПІ у Подільському районі міста Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000612330 від 30.11.2007 року.

Відповідно до постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 листопада 2012 року позовні вимоги задоволено.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, відповідач ДПІ у Подільському районі міста Києва подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги залишити без задоволення.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши осіб, що з»явились в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Подільському районі міста Києва ДПС проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Лідер» щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при здійсненні експортних операцій за період з 01.09.2006 року по 31.10.2007 року про що складено акт перевірки від 22.11.2007 року №1024/23-605-30403888 у якому зазначені виявлені перевіряючи ми порушення вимог чинного законодавства, а саме: пп. 3.1.3 п.3.1 ст.3, пп.6.2.1 п.6.2 ст.6, пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 256090 грн, в т.ч. по періодах: вересень 2006 року - 224 323 грн; жовтні 2006 року - 7 940 грн; листопад 2006 року - 22 615 грн; жовтень 2007 року - 1 212 грн..

На підставі акта перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 30.11.2007 року № 0000612330/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ на суму 256090 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 128045 грн.

Із акта перевірки вбачається, що позивач відповідно до умов контракту від 13.09.2006 року № 13-09/2 придбав у ПП «Велес Трейд» товар, а саме напівфабрикат шкіряний «Wet-Blue» першого ґатунку у кількості 10 000 кг за ціною 72,50 грн за 1 кг без ПДВ на загальну суму 870 000 грн в т.ч. ПДВ 145 000 грн.

На підтвердження виконання умов контракту, ПП «Велес Трейд» виписано пр позивачу видаткову накладну від 13.09.2006 року № РН-0000113 на суму 870 000 грн, у т.ч. ПДВ на суму 145 000 грн.

В подальшому позивач уклав договір комісії від 13.09.2006 року № 09-12/2 з ПП «Сан-Прайд» відповідно до якого позивач доручив, а контрагент як комісіонер прийняв на себе зобов'язання здійснити експорт шкіри ВРХ, напівфабрикатів із шкір ВРХ - «Wet-Blue» та«Wet-White». Як комітент, позивач зобов'язався сплатити контрагенту як комісіонеру комісійну винагороду та винагороду делькредере по факту виконання комісіонером своїх зобов'язань.

На виконання умов договору позивач передав контрагенту товар напівфабрикат шкіряний «Wet-Blue» першого ґатунку в кількості 10 000 кг на суму 145 000 грн, що підтверджується актом прийому-передачі від 13.09.2012 року.

26.09.2006 року контрагентом надано позивачу акт-звіт про виконання робіт по договору комісії №09/13-2 від 13.09.2006 року з додатком №1 до нього у якому зафіксовано факт продажу товару на експорт по зовнішньоекономічному контракту №22 від 26.07.23006 року, покупцем по якому є «Brayton LLP» (Великобританія).

Також контрагентом надано позивачу акт здачі-приймання робіт від 26.09.2006 року, яким визначено перелік виконаних робіт та їх вартість, що склала 1 815,25 грн.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх порті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг) визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари ( роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги),а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних товарів (робіт, послуг).

Даною нормою також передбачено послідовне використання таких методів: за договорами з ідентичними (однорідними) товарами (роботами. Послугами)у спів ставних умовах; за цінами прилюдних оголошень ціни;за прилюдно запропонованими конкурсними, аукціонними або біржовими; за принципами встановлення державного регулювання цін ( для товарів, що підлягають державному регулювання, крім випадків встановлення мінімальної продажної ціни); за правилами визначеними національними положеннями (стандартного) бухгалтерського.

У разі, коли на відповідному ринку товарів (робіт, послуг) не здійснюються операції з ідентичними товарами (роботами, послугами), або, якщо не можливо визначити їх ціну через відсутність або недоступність відповідної інформації, звичайною ціною являється ціна договору.

Обов'язковість доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми аб.1 пп.1.20.1 цього пункту.

Донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних ін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, а для платників податку, визнаних природними монополістами згідно із законом - також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким законом.

Проте, методика визначення звичайних цін законодавчо не була закріплена.

Таким чином, суд першої інстанції вірно вказав у поставної суду, що податковий орган порушив законодавчо встановлений порядок визначення звичайних цін та застосування методу донарахування податкових зобов'язань за відсутності законодавчо встановленого порядку. Також вірно судом було встановлено, що на момент вчинення операцій з придбання та продажу відповідних товарів (робіт, послуг) обмежень щодо податкового кредиту через перевищення звичайних цін законодавством не встановлено.

Згідно з п.6.2 Закону України «Про ПДВ» при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить « 0»відсотків до бази оподаткування.

Товари вважаються експортним платником податку в разі, якщо їх експорт засвідчений належно оформленою митною вантажною декларацією.

Таким чином, висновок суду про те, що позивач правомірно застосував нульову ставку по ПДВ до обсягу операцій у сумі 732250 грн, є вірним, оскільки експорт напівфабрикату шкіряного першого ґатунку в кількості 10000 кг покупцеві за зовнішньоекономічним контрактом № 22 від 26.07.2006 року підтверджується ВМД від 19.09.2006 року №500040000/6/034371.

Що стосується доводів представника апелянта про те, що контрагент позивача фактично лише значиться за поштовим ящиком, що є свідченням про неможливість здійснення позивачем будь-яких господарських операцій по контракту, то суд відноситься до них критично та вважає, що наявність порушень в контрагента ніяким чином не може бути доказом того, що позивачем не здійснювалась господарська операція по контракту від 13.09.2006 року.

Доказів, які б свідчили, що відповідачем не здійснювалась господарська діяльність за вищезазначеним контрактом, відповідач не надав.

Лист податково-митного управління Її Величності від 20.09.2007 року (а.с.112) на який послався в ході розгляду справи представник відповідача, суд вважає не може слугувати доказом відсутності господарської діяльності у позивача по даному контракту.

Так, у даному листі повідомлено, що контрагент позивача не відповів на запит вищевказаного управління, а тому управління вважає, що швидше за все адреса є поштовою скринькою з якої вся адреса переадресовується реальному власнику підприємства, який невідомий податковим органам Сполученого Королівства. Також у листі висловлена думка, що в управління склалась думка, що товариство не веде фактичної діяльності у Великобританії.

Отже, даний лист носить характер припущення і не містить достовірної інформації чи веде товариство господарську діяльність взагалі.

Як вбачається із листа Південної митниці від 27.04.2008 року (а.с.93), представнику ТОВ «Лідер» Одеською митницею наданий п'ятий основний аркуш ВМД 5000040000/6/034371 із записом «Задекларовані в цій ВМД товари вивезено за межі митної території України в повному обсязі» із зазначенням дати фактичного вивезення.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи представника відповідача про те, що постанова суду є незаконною, підлягає скасуванню з ухваленням постанови про відмову в задоволенні позову із-за наявних процесуальних порушень під час розгляду справи та ухвалення постанови, а саме неповідомлення третьої особи про час та місце розгляду справи та розгляд справи у її відсутності.

Як вбачається із матеріалів справи, суд залучав Південну митницю до участі у розгляді справи в якості третьої особи.

У клопотанні від 10.09.29008 року (а.с.98) Південна митниця повідомила, що позивач здійснив митне оформлення вантажів на митному посту «Іллічівськ» Одеської митниці.

Діяльність Одеської митниці була припинена відповідно до наказу від 15.09.2006 року шляхом поділу Одеської митниці на Південну регіональну та Приморську митниці, які визнано правонаступником Одеської митниці за територіальними ознаками.

Південна митниця не є правонаступником Південної регіональної та Приморської митниці, яку створено з 01.05.2008 року.

Отже, спір, який виник між сторонами, ніякого відношення до Південної митниці не має, а тому неналежне повідомлення судом першої інстанції третьої особи про слухання справи, ніяким чином не вплинуло на законність та обґрунтованість прийнятого рішення про задоволення позову.

Крім того, колегія суддів, вважає, що відсутність третьої особи в судовому засіданні, не впливає на можливість відповідачем заявити клопотання про витребування доказів, оскільки обов'язок доказування в даному випадку покладено Законом саме на відповідача, а не на третю особу, як те вказав представник відповідача.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.

Викладені в апеляційній скарзі апелянтом доводи, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 198,200 КАС України, суд апеляційної інстанції має право за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160,197,198,200,205,206,212,254 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 листопада 2012 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Бужак Н.П.

судді: Костюк Л.О

Твердохліб В.А.

Повний текст виготовлено: 13 лютого 2013 року.

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Твердохліб В.А.