Рішення № 29402584, 19.02.2013, Семенівський районний суд Чернігівської області

19.02.2013

Справа №744/90/13-ц

Провадження № 2/744/36/2013

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2013 року Семенівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді Гнипа О. І.,

при секретарі Бородіній В. В.,

за участю:

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4,

представника відповідача ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Семенівка Чернігівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні автомобілем та зобовязання вчинити певні дії, а також за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_6 про визнання договору купівлі-продажу дійсним, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_1, предявила позов до відповідачів, ОСОБА_6, ОСОБА_3, згідно даних якого позивач просить: зобовязати відповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_3 не чинити їй, ОСОБА_1, перешкод у користуванні автомобілем марки ВАЗ-210994-20, номер двигуна НОМЕР_1, номер шасі (кузова) Y6D21099470049317, державний номерний знак НОМЕР_2, як обєктом спільної часткової власності шляхом надання їй вільного доступу до даного автомобіля, користування даним транспортним засобом та технічним паспортом на нього; зобовязати відповідача, ОСОБА_6, перереєструвати автомобіль марки ВАЗ-210994-20, номер двигуна НОМЕР_1, номер шасі (кузова) Y6D21099470049317, державний номерний знак НОМЕР_2, який є обєктом спільної часткової власності, у відділенні РЕР з обслуговування м. Мена, Менського, Корюківського, Новгород-Сіверського, Семенівського, Сосницького, Щорського районів. В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 у позові зазначила відомості про те, що згідно рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 01 серпня 2012 року за нею та відповідачем ОСОБА_6 визнані права власності на 1/2 ідеальні частки (за кожним) вищезазначеного автомобіля марки ВАЗ 210994-20, номерний знак НОМЕР_2, зареєстрованого РЕГ 4 МРВ ДАІ м. Мена ВДАІ УМВС України в Чернігівській області 30 серпня 2007 року. Автомобіль знаходиться у розпорядженні ОСОБА_3 на підставі довіреності. Після ухвалення зазначеного судового рішення позивач зверталася до ОСОБА_6 з проханням повернути автомобіль у користування, адже їй необхідно було внести зміни до реєстраційних документів. Вона також просила ОСОБА_6 скасувати згадану довіреність. ОСОБА_6 категорично відмовляється повернути автомобіль у її користування, тим самим позбавляє її можливості представити автомобіль в підрозділ Державтоінспекції, розташований в місті Мена Чернігівської області, для внесення змін до реєстраційних документів, а в подальшому й користуватися автомобілем. 26 грудня 2012 року вона рекомендованим листом з додаванням наведеного рішення Апеляційного суду Чернігівської області зверталася до ОСОБА_7, де попросила надати їй автомобіль для того, щоб представити автомобіль в органи Державтоінспекції i внести зміни до реєстраційних документів. Однак, протягом майже місяця ОСОБА_7 ігнорував її звернення та автомобіля не надав i навіть не зателефонував. 3 цього позивач робить висновок, що відповідачі в добровільному порядку відмовляються надати їй автомобіль, чим позбавляють її можливості використовувати даний транспортний зacіб за призначенням. Експлуатація транспортних засобів, що не зареєстровані (не перереєстровані) згідно законодавства забороняється, з огляду на що відповідачі ставлять позивача у становище правопорушника.

На основі предявленого ОСОБА_1 позову ухвалою судді Семенівського районного суду Чернігівської області від 30 січня 2013 року було відкрите провадження у даній цивільній справі (а.с. 20).

Відповідач ОСОБА_3 до початку розгляду справи по суті предявив зустрічний позов до ОСОБА_1 та ОСОБА_6 про визнання договору купівлі-продажу дійсним, у якому просить: визнати дійсним договір купівлі-продажу автомобіля ВАЗ 210994-20, 2007 року випуску, номер шасі (кузова, рами) Y6D21099470049317, реєстраційний номер (номерний знак) СВ7392АН, зареєстрований РЕГ 4 МРВ ДАІ м. Мена ВДАІ УМВС України в Чернігівській області 30 серпня 2007 року, який укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_3; визнати за ОСОБА_3 право власності на автомобіль ВАЗ 210994-20, 2007 року випуску, номер шасі (кузова, рами) Y6D21099470049317, реєстраційний номер (номерний знак) СВ 7392АН, зареєстрований РЕГ 4 МРВ ДАІ м. Мена ВДАІ УМВС України в Чернігівській області 30 серпня 2007 року. В обґрунтування своїх позовних вимог у зустрічному позові ОСОБА_3 зазначив про те, що з вимогами ОСОБА_1 за первісним позовом він не згоден, оскільки вважає, що 13 липня 2010 року він з ОСОБА_6 уклав договір купівлі-продажу, за яким прибав у подружжя ОСОБА_6 зазначений автомобіль. ОСОБА_3 було передано ОСОБА_6 гроші в сумі 32000 гривень. Вказана сума була погоджена між ними, яку продавець, ОСОБА_6, вважав вигідною для себе і ця сума ОСОБА_3 повністю задовольняла. Продавець ОСОБА_6, стверджував, що він має усі права власника щодо вільного розпорядження автомобілем. Після сплати обумовленої суми, ОСОБА_6, на підтвердження укладеної угоди купівлі-продажу, видав ОСОБА_3 довіреність на право користування та розпорядження вказаним майном, а також передав ключі від автомобіля та документи на нього. Довіреність посвідчена державним нотаріусом Семенівської районної державної нотаріальної контори і строк дії довіреності становить до 13 липня 2019 року. На момент видачі довіреності та передачі ОСОБА_3 автомобіля ОСОБА_1 та ОСОБА_6 перебували в шлюбі. Виходячи з приписів законодавства, видача довіреності чоловіком, ОСОБА_6, відбулася за згодою дружини, ОСОБА_1, яка до суду з питаннями визнання довіреності такою, що укладена без її згоди, не зверталася і проти передачі автомобіля не заперечувала. Він перереєстрацію транспортного засобу не здійснив через брак коштів. ОСОБА_3 вважає, що його зустрічний позов підлягає задоволенню на підставі ст. 218 Цивільного кодексу України, оскільки він передав подружжю ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 32000 гривень, що підтверджується звукозаписом судового засідання у справі між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 про поділ майна (цивільна справа №2519/178/2012 Семенівського районного суду Чернігівської області), а ОСОБА_6 передав йому автомобіль, а тому між ним і ОСОБА_6 і було укладено договір купівлі-продажу, котрий необхідно визнати дійсним (а.с. 41-42).

Ухвалою суду від 14 лютого 2013 року було відкрите провадження за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_6 про визнання договору купівлі-продажу дійсним. Провадження за вимогами зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_6 про визнання договору купівлі-продажу дійсним обєднане та прийняте до спільного розгляду у цивільній справі з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні автомобілем та зобовязання вчинити певні дії (а.с. 44-45).

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 первісний позов підтримала повністю, але пояснення суду у подальшому не надавала, покинувши у перерві залу судового засідання без повідомлення суду поважних причин, доручивши представляти її інтереси у судовому засіданні у подальшому самостійно її представнику ОСОБА_2.

Представник позивача ОСОБА_1 за нотаріально посвідченою довіреністю ОСОБА_2 у судовому засіданні первісний позов підтримав повністю, зустрічний позов не визнав повністю, та пояснив суду про те, що, за переконаннями сторони позивача, існують всі підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 за первісним позовом. Зустрічний позов не підлягає задоволенню через те, що він є безґрунтовним.

Відповідач ОСОБА_6 у судове засідання не зявився, поважні причини своєї неявки суду не повідомив, був повідомлений належним чином про час і місце судового засідання, направив в суд свого представника ОСОБА_5.

Представник відповідача ОСОБА_6 за нотаріально посвідченою довіреністю ОСОБА_5 у судовому засіданні як первісний позов, так і зустрічний позов не визнав повністю та пояснив суду про те, що, на його погляд, аніяких основ для задоволення згаданих позовів немає. Йому достеменно не відомо, чи передавалися ОСОБА_6 кошти за автомобіль у розмірі 32000 гривень ОСОБА_3, а тому, поряд з іншим, вимоги останнього про визнання права власності на автомобіль він заперечує.

Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні первісний позов не визнав повністю, зустрічний позов підтримав повністю, та пояснив суду про те, що він вважає себе власником спірного автомобіля, а тому його вимоги за зустрічним позовом є резонними. Ніяких письмових документів про передання ОСОБА_6 коштів за автомобіль в сумі 32000 гривень він не має.

Представник відповідача ОСОБА_3 уповноважений ним адвокат ОСОБА_4 у судовому засіданні первісний позов не визнав повністю, зустрічний позов підтримав повністю, та пояснив суду про те, що, на його думку, зустрічний позов підлягає задоволенню, а підстави для задоволення первісного позову не існують.

Суд, вислухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали цивільної справи, вважає за потрібне вирішити як первісний так і зустрічний позови за наступних встановлених судом обставин.

У справі встановлено, що згідно рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 01 серпня 2012 року було визнане за ОСОБА_1 та ОСОБА_6 право власності на 1/2 ідеальну частину (за кожним) автомобіля ВАЗ 210994-20, 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_2, вартістю 32000 гривень 00 копійок (копія рішення на а.с. 6-8).

Однак, згаданий автомобіль за реєстраційними документами до цього часу, незважаючи на вищенаведене рішення Апеляційного суду Чернігівської області, зареєстрований лише за власником ОСОБА_6 (копія чинного свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 30 серпня 2007 року на а.с.48).

Крім цього, вказаним автомобілем дотепер за нотаріально посвідченою довіреністю, виданою ОСОБА_6 ще 13 липня 2010 року (копія довіреності на а.с. 13), користується ОСОБА_3, котрим, згідно доводів останнього, наведеними у зустрічному позові, сплачено ОСОБА_6 32000 гривень нібито за придбання автомобіля у власність (зустрічний позов на а.с. 41-42).

За таких обставин, суд приходить до висновку про часткову необхідність задоволення первісного позову з таких підстав.

Позовна вимога ОСОБА_1 за первісним позовом щодо усунення перешкод у здійсненні нею права користування автомобілем задоволенню не підлягає зовсім, адже сутність цієї вимоги у відповідності до відомостей первісного позову зводиться до не надання позивачеві автомобіля для його перереєстрації позивачем в підрозділі Державтоінспекції, з чого позивач робить висновок про порушення її права користування транспортним засобом, однак за змістом абз. 13 ст. 4 Закону України «Про дорожній рух» та п. 7 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2009 року № 1371 із наступними змінами і доповненнями) перереєстрацію транспортного засобу у даному випадку повинен зробити його власник, зазначений у чинних реєстраційних документах, тобто ОСОБА_6, а не особисто позивач ОСОБА_1, а отже, ніякої протиправної поведінки, що є передумовою для захисту права власності від порушень, не повязаних із позбавленням володіння, на підставі ст. 391 Цивільного кодексу України, з боку як ОСОБА_3, так і ОСОБА_6 по відношенню до позивача суд не убачає, з огляду на що суд констатує, що необхідні істотні порушення прав позивача ОСОБА_1 на користування автомобілем для судового захисту її прав позивачем по справі не наведені.

Разом з тим, позовна вимога ОСОБА_1 за первісним позовом стосовно зобовязання відповідача перереєструвати в підрозділі Державтоінспекції автомобіль підлягає повному задоволенню на основі правил ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, яка обумовлює можливість захисту порушених цивільних прав та інтересів судом, адже відповідачем ОСОБА_6 після ухвалення рішення Апеляційними судом Чернігівської області від 01 серпня 2012 року як власником автомобіля, зазначеним у реєстраційних документах, у добровільному порядку вочевидь не виконуються вимоги п. п. 7, 33 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2009 року № 1371 із наступними змінами і доповненнями), згідно з якими власники транспортних засобів зобовязані перереєструвати транспортні засоби протягом десяти діб після виникнення обставин, що свідчать про зміну складу власників транспортних засобів. Задовольняючи цю позовну вимогу, суд вважає за необхідне у рішенні вказати про те, що перереєстрація автомобіля має бути здійснена ОСОБА_6 за погодженням з ОСОБА_1, оскільки у відповідності до ч. 1 ст. 358 Цивільного кодексу України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою, а також про те, що оплату вартості необхідних витрат при перереєстрації (крім штрафних санкцій) слід покласти на ОСОБА_1 та ОСОБА_6 у рівних долях, позаяк у відповідності до зазначеного рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 01 серпня 2012 року право приватної спільної часткової власності на автомобіль визнане як за ОСОБА_1 у розмірі 1/2 ідеальної частки, так і за ОСОБА_6 у розмірі 1/2 ідеальної частки.

Підсумовуючи підстави для задоволення первісного позову, беручи до уваги те, що одна з позовних вимог підлягає повному задоволенню, а інша задоволенню не підлягає повністю, суд зауважує, що цей позов в цілому задовольняється частково.

Поряд з вищенаведеним, суд за вказаних обставин убачає за потрібне у задоволенні зустрічного позову відмовити за нижче приведених підстав.

Частиною 1 ст. 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 208 Цивільного кодексу України правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у 20 і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених ч. 1 ст. 206 цього Кодексу, належить вчиняти у письмовій формі.

Вважаючи свої вищезазначені доводи, наведені у зустрічному позові, переконливими як такі, що підтверджені належними доказами, ОСОБА_3 не врахував, що відповідно до ст. 218 Цивільного кодексу України заперечення однією зі сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на показаннях свідків.

Як установлено у судовому засіданні, що підкріпляється вищенаведеним поясненням представника відповідача ОСОБА_5, відповідачем ОСОБА_6 по суті не підтверджується та заперечується факт продажу спірного автомобіля та отримання від ОСОБА_3 коштів у сумі 32000 гривень за нього, а звукозапис судового засідання, на який посилається ОСОБА_3 як на задоволення своїх вимог за зустрічним позовом (витребувані судом носії цифрової інформації у виді компакт-дисків для лазерних систем зчитування із технічним записом судового засідання у цивільній справі № 2519/178/2012 підкріплені до а.с. 50), містить тільки пояснення сторін та показання свідків і на присутність інших доказів у контексті розглядуваного спору зовсім не вказує. Пояснення ОСОБА_3 у судовому засіданні також демонструють брак будь-яких письмових документів про передання ОСОБА_6 коштів за автомобіль в сумі 32000 гривень.

Виходячи з цього, посилання ОСОБА_3 у зустрічному позові як на доведеність факту укладення між ним та ОСОБА_6 договору купівлі-продажу спірного автомобіля тільки на записані судом пояснення та на видану йому ОСОБА_6 довіреність на спірний автомобіль, не можуть у достатній мірі свідчити про обґрунтованість зустрічного позову, адже, як зазначено вище, рішення суду із даного приводу не може ґрунтуватися на показаннях осіб, а довіреність сама по собі не свідчить про укладення договору купівлі-продажу автомобіля.

Таким чином, суд вважає за необхідне у задоволенні зустрічного позову відмовити повністю з усіх заявлених вимог.

Спираючись на сутність правил, закладених у норми ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України, суд убачає за потрібне стягнути на користь позивача ОСОБА_1 судові витрати (витрати щодо оплати при подачі позову судового збору в розмірі 114 гривень 70 копійок (квитанція на а.с. 1)) лише з відповідача ОСОБА_6, оскільки у справі задовольняються тільки позовні вимоги ОСОБА_1, звернені до відповідача ОСОБА_6.

Керуючись ст. ст. 3, 10, 60, 88, 209, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_6, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні автомобілем та зобовязання вчинити певні дії задовольнити частково.

Зобовязати ОСОБА_6 за погодженням з ОСОБА_1 перереєструвати автомобіль марки ВАЗ-210994-20, 2007 року випуску, номер шасі (кузова, рами) Y6D21099470049317, номерний знак НОМЕР_2, у реєстраційно-екзаменаційному підрозділі Державтоінспекції, що обслуговує Семенівський район Чернігівської області, у звязку зі зміною власників вказаного транспортного засобу на підставі рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 01 серпня 2012 року, з оплатою вартості необхідних витрат при перереєстрації (крім штрафних санкцій) ОСОБА_1 та ОСОБА_6 у рівних долях.

В решті первісного позову відмовити.

У зустрічному позові ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_6 про визнання договору купівлі-продажу дійсним відмовити повністю.

Стягнути з ОСОБА_6 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4) сплачений при подачі первісного позову судовий збір у розмірі 114 (сто чотирнадцять) гривень 70 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Чернігівської області через Семенівський районний суд Чернігівської області шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: О. І. Гнип