Постанова № 29399316, 28.01.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" січня 2013 р. м. Київ К-24658/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,за участю секретаря:Руденко А.М.,за участю представників позивача:Чуйка І.М., позивача:Парусова В.В.,відповідача:не з'явився, третьої особи:не з'явився, розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Приватного підприємства «Альянс»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.03.2009 р.

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2010 р.

у справі №2-а-3454/08/0470

за позовом Приватного підприємства «Альянс»

до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області,

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Альянс»(далі-позивач) звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська (далі-відповідач) про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.03.2009 р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2010 р., у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та прийняти нове, яким повністю задовольнити позовні вимоги.

Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу позивача на адресу суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Позивачем було подано до контролюючого органу податкову декларацію з ПДВ за липень 2007 року та розрахунок суми бюджетного відшкодування, в яких зазначена сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 602 312,00 грн.

Представниками податкового органу проведено виїзну позапланову перевірку господарської діяльності позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2007 року, за результатами якої складено акт від 24.09.2007 р. № 1689/2305/30493856.

Вказаною перевіркою було встановлено порушення позивачем вимог пп. 7.7.2 п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що полягали у включенні позивачем до суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню по декларації з податку на додану вартість за липень 2007 року суми податку на додану вартість у розмірі 305 924,00 грн., фактично сплаченій у травні 2007 року.

На підставі встановлених порушень контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.10.2007 р. №0000362305/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 305 924,00 грн.

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку, за результатами якого прийнято нові податкові повідомлення-рішення від 26.10.2007 р. №0000362305/1/18941/10/23-519, від 20.12.2007 р. №0000362305/2, від 06.03.2008 р. №0000362305/3, аналогічні за змістом, та податкове повідомлення-рішення від 19.05.2008 р. №0000062305/0, яким позивачу відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 296 388,00 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

З матеріалів справи, зокрема, акта перевірки, вбачається, що у червні 2007 р. позивач здійснював діяльність згідно договору купівлі-продажу від 27.04.2007 р. об'єкта соціальної сфери (група Ж) -«Дитячий оздоровчий табір «Романтик», розташованого за адресою: Дніпропетровська обл., Новомосковський район, с. Орловщина, пров. Лісний, 2а, укладеного із Регіональним відділенням Фонду Державного майна України по Дніпропетровській області, в якості продавця.

Судовими інстанціями було встановлено, що на виконання умов вказаного Договору позивачем перераховано на розрахунковий рахунок Регіонального відділення Фонду Державного майна України платіжними дорученнями від 16.04.2007 р. № 86 та від 03.05.2007 р. № 94 - 95 508,00 грн., у т.ч. ПДВ -15 918,00 грн. (податкова накладна від 03.05.2007 р. №52), платіжним дорученням від 21.05.2007 р. №113 - 1 872 000, 00 грн., у т.ч. ПДВ - 312 000,00 грн. (податкова накладна від 21.05.2007 р. № 54) та платіжним дорученням від 20.06.2007 р. №133 - 1 773 222, 00 грн., у т.ч. ПДВ - 295 537,00 грн. (податкова накладна від 20.06.2007 р. №63).

Наведені обставини стали підставою для включення позивачем відповідних сум податку на додану вартість, а саме - 15 918,00 грн. згідно податкової накладної від 03.05.2007 р. № 52, 312 000,00 грн. згідно податкової накладної від 21.05.2007 р. № 54 до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за травень 2007 р. Проте у зв'язку з помилкою в декларації з податку на додану вартість за травень 2007 року сплачені підприємством кошти внесені не були.

У декларації з податку на додану вартість за червень 2007 року позивачем було виправлено помилку та відображено у додатку №1 до декларації з податку на додану вартість за червень 2007 р. по рядку 1 «Залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду»- 617 187,00 грн., по рядку 2 «Сума податкового кредиту попереднього податкового періоду»- 626 684,00 грн., по рядку 3 «Сума податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг)»- 602 312,00 грн., по рядку 4 «Сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню»- 602 312,00 грн.

У той же час, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивач безпідставно заявив до відшкодування суму податку на додану вартість у розмірі 602 312,00 грн. за липень 2007 р., оскільки ця сума бюджетного відшкодування була визначена ним з урахуванням суми податку на додану вартість, фактично сплаченої ним у травні 2007 р.

Між тим, судова колегія Вищого адміністративного суду України не може погодить із тим висновком, що оскільки податковий кредит виник у підприємства не в попередньому податковому періоді по відношенню до липня місяця, то останнє не має права на бюджетне відшкодування таких сум податкового кредиту.

За змістом п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) бюджетне відшкодування -це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 цього пункту встановлено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Пунктами 5.11, 5.12 Порядку заповнення та подання декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. №166 (зі змінами, внесеними наказом від 15.06.2005 р. №213, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.06.2005 р. за №702/10982) встановлено, якщо за результатами поточного звітного (податкового) періоду платником податку визначено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту, сума визначеного від'ємного значення враховується у зменшення суми податкового боргу за попередні звітні (податкові) періоди з податку на додану вартість, у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону (відображається у рядку 22.1 податкової декларації), а решта зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 22.2 податкової декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 23.1 податкової декларації наступного звітного (податкового) періоду).

Якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту, з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має від'ємне значення, то платником податку разом з податковою декларацією подається Розрахунок суми бюджетного відшкодування (додаток 3 до податкової декларації з податку на додану вартість).

Бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг) (підпункт 5.12.2 пункту 5.12 Порядку).

Зважаючи на викладені нормативні положення, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає за необхідне зазначити, що оскільки законодавчо закріпленою підставою для бюджетного відшкодування є фактична сплата податку отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг), розрахунок суми бюджетного відшкодування у розмірі 602 312,00 грн. за липень 2007 р. відповідає положенням пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

А відтак, доводи податкового органу про відсутність у позивача права на бюджетне відшкодування, у разі якщо податковий кредит виник у підприємства не у попередньому податковому періоді по відношення до податкового періоду, за який подано розрахунок суми бюджетного відшкодування не ґрунтуються на вказаних правових нормах.

Відповідно до ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Враховуючи, що суди повно і правильно встановили фактичні обставини справи, але неправильно застосували норми матеріально та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалення нового судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства «Альянс»задовольнити.

2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.03.2009 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2010 р. у справі №2-а-3454/08/0470 скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.10.2007 р. №0000362305/0, від 26.10.2007 р. №0000362305/1/18941/10/23-519, від 20.12.2007 р. №0000362305/2, від 06.03.2008 р. №0000362305/3 та від 19.05.2008 р. №0000062305/0.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Альянс»3,40 грн. судового збору.

3. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.