Ухвала суду № 29399265, 30.01.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" січня 2013 р. м. Київ К-22880/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М. Бившевої Л.І. Пилипчук Н.Г. за участю секретаря Титенко М.П.за участю представників: позивача:не з'явився,відповідача:Кобзій Я.Б.,розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

на постанову Господарського суду Полтавської області від 24.04.2008

та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2009

у справі № 17/170-07 (22-а-372/09/1)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільгосппродукт»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Господарського суду Полтавської області від 24.04.2008 (суддя -Коршенко Ю.О.) позов (з урахуванням уточнень позовних вимог) Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільгосппродукт»(надалі -позивач, ТОВ «Сільгосппродукт») до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (надалі -відповідач, Кременчуцька ОДПІ) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень задоволено: визнано нечинними податкові повідомлення-рішення від 28.08.2007 № 0000623301/3/1910, від 15.01.2007 № 0000062301/0/40, від 28.03.2007 № 0000062301/1/713 та від 13.06.2007 № 0001572301/1/714, № 0000062301/2/1307.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2009 (колегія суддів у складі: головуючий -Філатов Ю.М., судді: Водолажська Н.С., Гуцал М.І.) скасовано рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову, якою визнано нечинними податкові повідомлення-рішення від 28.08.2007 № 0000623301/3/1910, від 15.01.2007 № 0000062301/0/40, від 28.03.2007 № 0000062301/1/713, від 13.06.2007 № 0000062301/2/1307 про донарахування 67 727,00 грн. податку на прибуток та 23 261,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій за цим податком та податкове повідомлення-рішення від 28.03.2007 № 0001572301/1/714 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за податком на прибуток у розмірі 5 780,00 грн.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд з того, що судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, які є підставою для скасування судового рішення.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Позивачем письмових заперечень на касаційну скаргу надано не було.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, представниками податкового органу проведено виїзну планову документальну перевірку ТОВ «Сільгосппродукт»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005 по 30.06.2006, за результатами якої 26.12.2006 складено акт № 731/23-120/13958710 (надалі акт).

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимоги пункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 та пункту 5.2.1 пункту 5.2 та пункту 5.4.2 пункту 5.4 статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(надалі -Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»), а саме: позивач передав в оренду пов'язаній особі - ТОВ «Кременчуцький елеватор»частину майнового комплексу за цінами, меншими ніж звичайні, що призвело до заниження валових доходів на суму 231 205,00 грн.; відніс до валових витрат суму 20 000,0 грн. як витрати пов'язані із отриманням юридичної допомоги з оформлення та надання благодійної допомоги, що не пов'язана з веденням господарської діяльності і витрати у сумі 19 705,00 грн. на оплату проектних послуг, наданих ПКК «Тандем», що підлягають амортизації.

На підставі акта відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення 15.01.2007 № 0000062301/0/40, яким визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 67 727,0 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 23 261,00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження відповідачем були прийняті нові податкові повідомлення-рішення: від 28.03.2007 № 0000062301/1/713, № 0001572301/1/714, від 13.06.2007 № 0000062301/2/1307, від 28.08.2007 № 0000623301/3/1910.

Податковий орган в акті перевірки зазначив, що позивач 01.09.2004 уклав договір оренди № 1/9-04 про передачу основних засобів, розташованих за адресою: м. Кременчук, вул. Ярмаркова, 9, з пов'язаною особою - ТОВ «Кременчуцький елеватор», засновником якого він є. У подальшому майно було повернуто позивачу на підставі акта прийому-передачі від 31.01.2006.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Проте, податковим органом не доведено, що ТОВ «Сільгосппродукт» є пов'язаною особою у розумінні пункту 1.26 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Крім того, у пункті 1.20 статті 1 вказаного Закону встановлено, що звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Проте, в акті перевірки не вказано яким чином і з урахуванням яких методів була визначена звичайна ціна, за якою позивач мав передавати в оренду частину цілісного майнового комплексу, тобто не доведено, що ціна (орендна плата) договору не відповідає рівню звичайної ціни.

Таким чином, висновки судів попередніх інстанцій щодо необґрунтованості висновків акта перевірки у цій частині та незаконності донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток за орендною операцією є правильними.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Податковий орган дійшов висновку, що сплачені позивачем на користь ПП ОСОБА_1 кошти у сумі 20 000,00 грн. не можуть відноситися до валових витрат, оскільки отримані послуги не використовувалися у господарській діяльності, а стосувалися надання послуг по оформленню та наданню благодійної допомоги неприбутковим організаціям.

З змісту договору від 01.02.2005 вбачається, що ПП ОСОБА_1. зобов'язалася надати правову допомогу ТОВ «Сільгосппродукт»з питань забезпечення його статутної діяльності. У зв'язку з чим, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що позивач правомірно включив до складу валових витрат витрати на юридичну допомогу.

Крім того, податковий орган дійшов висновку, що проектні послуги, отримані позивачем за договором № 11-05 від 21.11.2005, повинні збільшувати балансову вартість придбаних або виготовлених основних засобів, а тому підлягають амортизації і не включаються до валових витрат.

Відповідно до підпункту 5.4.2 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до валових витрат включаються витрати, крім тих, що підлягають амортизації, пов'язані з науково-технічним забезпеченням основної діяльності, на винахідництво і раціоналізацію господарських процесів, проведення дослідно-експериментальних та конструкторських робіт, виготовлення та дослідження моделей і зразків, пов'язаних з основною діяльністю платника податку, виплатою роялті та придбанням нематеріальних активів (крім тих, що підлягають амортизації) для їх використання в основній діяльності платника податку. Норми цього підпункту стосуються витрат на зазначені заходи незалежно від того, чи призвели такі заходи до збільшення доходів платника податку.

Згідно з підпунктом 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 даного Закону амортизації підлягають витрати на:

придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання;

самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів;

проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів.

Предметом договору № 11-05 від 21.11.2005 було виконання робочого проекту з реконструкції адміністративно-побутового корпусу, газової зерносушилки та авторозвантажувача.

Отже, правильним є висновок суду апеляційної інстанції, що предметом вказаного договору є роботи, які не відносяться до ремонту, реконструкції, модернізації чи іншого поліпшення основних фондів, у зв'язку з чим, витрати за вказаним договором, правомірно включено до валових витрат.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає правильними висновки суду апеляційної інстанції про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210, 214 -215, 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2009 у справі № 17/170-07 (22-а-372/09/1) залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 -238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М. Судді(підпис)Бившева Л.І. (підпис) Пилипчук Н.Г.