Ухвала суду № 29399229, 30.01.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" січня 2013 р. м. Київ К-27950/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М. Бившевої Л.І. Пилипчук Н.Г.розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 20.06.2008

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2009

у справі № 2а-2549/08 (22а-11129/08/9104)

за позовом Приватного підприємства «Свинокомплекс «Зоря»

до Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 20.06.2008 (суддя -Шевчук С.М.), залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2009 (колегія суддів у складі: головуючий -Заверухи О.Б., судді: Старунський Д.М., Каралюс В.М.,) задоволено позов Приватного підприємства «Свинокомплекс «Зоря»(надалі -позивач, ПП «Свинокомплекс «Зоря») до Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області (надалі -відповідач, ДПІ у Рівненському районі Рівненської області) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000232351/0 від 07.03.2008 року.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції та прийняти нову постанову, якою у позові відмовити.

Позивачем надано письмові заперечення на касаційну скаргу, у яких він просить залишити без змін оскаржене судове рішення суду апеляційної інстанції.

Частиною першою статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі, зокрема, неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У зв'язку з неприбуттям у судове засідання жодної із сторін даної справи, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вирішила розглядати справу у порядку письмового провадження.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, представниками податкового органу проведено виїзну позапланову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності ПП «Свинокомплекс «Зоря»з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2007 року, за результатами якої 29.02.2008 складено акт № 166/26/23-309/33982626 (надалі акт).

Перевіркою встановлено, що позивач мав обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування та неправомірно нарахував податковий кредит внаслідок реконструкції основних фондів.

На підставі висновків акта відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 07.03.2008 № 0000232351/0, яким відмовлено ПП «Свинокомплекс «Зоря»у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 384 051,00 грн., оскільки позивач мав обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування.

На думку податкового органу позивач не мав права на бюджетне відшкодування, оскільки він не здійснював діяльність з придбання, спорудження (будівництва) основних фондів, яка дає право на бюджетне відшкодування зайво сплачених сум податку на додану вартість відповідно до підпункту 7.7.11 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а діяльність з реконструкції основних фондів.

Відповідно до підпункту 7.7.11 пункту 7.7 статті 7 Закону «Про податок на додану вартість»не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

У розумінні пункту 1.1 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»оподатковувана операція це операція, яка підлягає оподаткуванню податком на додану вартість.

За змістом підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 цього Закону об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

Зазначені норми Закону, як і визначення понять поставки товарів та послуг, наведені у пункті 1.4 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», не дають підстав для розмежування операцій з продажу та придбання товарів (послуг) при визначенні оподатковуваної поставки, оскільки операція з поставки товарів та послуг, що є об'єктом оподаткування податку на додану вартість, є двостороннім правочином, і для однієї сторони така операція є продажем, а для іншої придбанням, у результаті чого у продавця виникає податкове зобов'язання, а у покупця право на податковий кредит. Тобто поняття оподатковуваної поставки охоплює як операції з продажу товарів (послуг), так і операції з їх придбання.

Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у його постанові № 65/11 від 23.05.2011 р. № 21-43а11 у справі за позовом приватного підприємства «Саньсун»до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Дніпропетровську про скасування акта та зобов'язання вчинити дії.

Судами встановлено, що від'ємне значення податку на додану вартість, яке відображене у декларації за листопад 2007 року, вникло внаслідок включення позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, які складені за наслідками виконання робіт за договором генерального підряду № 119-07 ОБ від 15.06.2007 та актами приймання виконаних підрядних робіт (КБ-2в). Від'ємне значення за грудень 2007 року виникло внаслідок перенесення залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду (за листопад 2007 року). Вказані податкові накладні містять усі обов'язкові реквізити та оформлені у відповідності до вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Предметом договору генерального підряду № 119-07 ОБ від 15.06.2007 було виконання комплексу ремонтно-будівельних робіт із реконструкції нерухомого майна позивача (Замовник), зокрема, корпусів №№ 1-10 адміністративного будинку та зовнішньої каналізації, що розміщені за адресою с. Грабів Рівненської області.

Зазначені об'єкти нерухомості належали позивачу на праві приватної власності.

Генеральним підрядником - ТОВ «Оріон БУДІНВЕСТ»виконано будівельні, монтажні, демонтажні роботи, що свідчить про проведення будівельних робіт з реконструкції належного позивачу нерухомого майна (свинарники, адміністративний будинок та зовнішня каналізація).

Враховуючи визначення поняття «будівництво», що міститься у Положенні (стандарт) бухгалтерського обліку 18 «Будівельні контракти», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.04.2001 № 205, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що термін «будівництво основних фондів»включає в себе серед іншого і реконструкцію основних фондів. Під терміном «основні фонди»слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом. До основних фондів 1 групи відносяться будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування) вартість капітального поліпшення землі (підпункти 8.2.1., 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що позивач здійснював діяльність з будівництва основних фондів, яка передбачена підпунктом 7.7.11 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». При цьому, на підставі належним чином оформлених податкових накладних позивач правомірно включив до складу податкового кредиту за листопад та грудень 2007 року податок на додану вартість, за результатами отриманих послуг з будівництва (реконструкції) основних фондів, та правомірно заявив про бюджетне відшкодування надмірно сплачених сум податку на додану вартість.

Отже, висновок судів попередніх інстанцій про задоволення позову є правильним.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 222, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області залишити без задоволення.

2. Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 20.06.2008 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2009 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 -238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М. Судді(підпис)Бившева Л.І. (підпис) Пилипчук Н.Г.