Ухвала суду № 29399213, 30.01.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" січня 2013 р. м. Київ К-31690/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М. Бившевої Л.І. Пилипчук Н.Г.розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12.11.2008

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.06.2009

у справі № 2а-24921/08/0570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Красноармійська кондитерська фабрика»

до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 12.11.2008 (суддя -Ісаєнко Ю.А.), залишено без змін ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.06.2009 (колегія суддів у складі: головуючий -Гаврищук Т.Г., судді: Сухарьок М.Г., Білак С.В.,) задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Красноармійська кондитерська фабрика»(надалі -позивач, ТОВ «Красноармійська кондитерська фабрика») до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції (надалі -відповідач, Красноармійська ОДПІ) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000652340/0 від 26.09.2008.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції та прийняти нову постанову, якою у позові відмовити.

Позивачем надано письмові заперечення на касаційну скаргу, у яких він просить залишити без змін оскаржувані судові рішення.

Частиною першою статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі, зокрема, неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У зв'язку з неприбуттям у судове засідання жодної із сторін даної справи, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вирішила розглядати справу у порядку письмового провадження.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, представниками податкового органу проведено документальну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2006 по 31.03.2008, за результатами якої 22.09.2008 складено акт № 794-23-2-32186892 (надалі акт).

Перевіркою встановлено порушення позивачем приписів підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 40 787,00 грн.

На підставі акта відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.09.2008 № 0000652340/0, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 61 181,00 грн., у тому числі 40 787,00 грн. основний платіж, та 20 394,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

В акті перевірки податковий орган зазначив, що позивач отримував для переробки від фізичних осіб насіння соняшника, який оприбутковувався згідно реєстру, що заповнюється особисто посадовими особами підприємства. Вказаний реєстр ведеться у кількісному виразі без зазначення вартості насіння та суми його оприбуткування. Таким чином, на думку відповідача, вартість насіння не підлягала включенню до валових витрат підприємства у зв'язку з непідтвердженням первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. У зв'язку з наведеним, податковий орган дійшов висновку, що підприємством неправомірно віднесено до складу валових витрат 15% насіння отриманого від фізичних осіб, як компенсація вартості послуг з переробки насіння соняшника.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 цього ж Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно змісту наказу по підприємству від 03.07.2003 № 1 «Про встановлення плати за послуги по переробці насіння соняшника»оплата за послуги по переробці насіння соняшника від осіб проводиться в натуральній формі, а саме насінням соняшника у розмірі 15% від зданого ними на переробку соняшника. Для повідомлення осіб, які здають насіння соняшника про вартість переробки даний наказ доводився до відома осіб шляхом розміщення його на дошці об'яв в маслоцеху.

Наказами від 03.01.2006 №1/В, від 03.01.2007 №1\ А, від 03.01.2008 № І/А «Про облікову політику на підприємстві»та додатком № 1 до нього визначено, що для ведення обліку переробки соняшника в маслоцеху ТОВ «Красноармійська кондитерська фабрика»для обліку фізичних осіб, які здають на переробку насіння соняшника, та які вибирають продукцію переробки в день її здачі застосовується відомість - 113 БСО «Надходження зерна на переробку», яка повинна заповнюватись приймачем маслоцеху. Для обліку фізичних та юридичних осіб, які вибирають продукцію переробки по мірі необхідності, повинна бути оформлена помольна квитанція форми № 131-а у 2-х примірниках на кожного давальця індивідуально. Наказ містив у собі вимоги щодо оформлення вищенаведених документів та зведених реєстрів за місяць.

На виконання даного наказу при прийнятті давальницької сировини - насіння соняшника на переробку від населення та юридичних осіб заповнювалися наступні первинні документи:

- помольні квитанції з номерним знаком, в яких зазначається дата здійснення господарської операції, особа від якої прийнятий соняшник, кількість прийнятого соняшника, кількість соняшника, який стягується за переробку (15%), кількість продукції переробки (масло, жмих), яку давалець (помолець) може отримати від позивача за результатами отриманої послуги; квитанція містить підписи осіб, які визначені як приймальник та отримувач;

- відомості на надходження зерна на переробку, отримання помольної оплати (помплати) та видачу готової продукції по маслоцеху з номерними знаками, які містять дату заповнення, вартість переробки (15%), норму виходу продукції, прізвище здавальця, короткий адрес, кількість прийнятого зерна, підпис в отриманні зерна на переробку, кількість прийнятої помплати та підпис особи, яка її отримала, кількість продукції переробки, яка підлягає видачі, підпис особи, яка отримала продукцію переробки;

- зведені реєстри руху по квитанціям за місяць з переліком всіх оформлених помольних квитанцій за місяць та рухом відпуску продукції переробки по них.

Крім того, у наказах по підприємству від 03.01.2006 №2/1, від 10.01.2007 № 3/1, від 03.01.2008 № 2/1 «Про встановлення цін по ТОВ «Красноармійська кондитерська фабрика» зазначалось, що для цілей бухгалтерського та податкового обліку вартість насіння соняшника, яке отримувалося у рахунок оплати за переробку сировини в маслоцеху, підлягало оцінці за цінами, які дорівнювали вартості послуг з переробки 1 тони давальницької сировини з перерахунком на кількість отриманого за переробку насіння, та встановлювалися на рік у певних цінах: на 2006 рік від населення 1,02 грн, на 2007 рік - 1,02 грн., на 2008 рік - 2,10 грн.

Отже, вартість отриманого від давальців насіння (15%), визначалося, виходячи з цін, встановлених в наказах по підприємству, та наводилися в заборно-здаточних відомостях за місяць, реєстрах квитанцій на прийняту протягом місяця від давальців сировину в переробку, на підставі яких і робилися записи в реєстрах бухгалтерського обліку.

Таким чином, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій, які на підставі наданих позивачем первинних документів підтвердили законність формування позивачем валових витрат, та обґрунтовано відмітили, що чинне, на час виникнення спірних правовідносин, законодавство не встановлювало чітких вимог щодо форми чи виду документів, які б були обов'язковими для підтвердження віднесення певних витрат до складу валових витрат.

Отже, висновок судів попередніх інстанцій про задоволення позову є правильним.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 222, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12.11.2008 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.06.2009 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 -238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М. Судді(підпис)Бившева Л.І. (підпис) Пилипчук Н.Г.