Ухвала суду № 29398613, 22.01.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2013 р.Справа № 2а-10868/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.

Суддів: Курило Л.В. , Русанової В.Б.

за участю секретаря судового засідання Мурги С.С. ,

за участю: представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.11.2012р. по справі № 2а-10868/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Експертно-правова земельна компанія"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Експертно-правова земельна компанія" звернулося до суду з позовом Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, у якому просило: скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 15 травня 2012 р. за №0004562305, від 15 травня 2012 р. за №0004552305 та від 03 лютого 2012 р. за №0001292305.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2012 р. позов задоволено, а саме: скасовано: податкові повідомлення-рішення від 15 травня 2012 р. за №0004562305, від 15.05.2012 р. за №0004552305 та від 03.02.2012 р. за №0001292305 Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції в зв'язку з ненаданням належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2012 р. та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволені позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Податкового кодексу України, КАС України та не відповідність висновків суду обставинам справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судовим розглядом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 03 лютого 2012 р. за №0001292305 є акт ДПІ у Дзержинському районі м. Харкові Харківської області Державної податкової служби від 20 січня 2012 р. за №152/2305/32134980 складений за результатом проведеної позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ "Експертно-правова земельна компанія" щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "Бізнес - консалтинг плюс" (код ЄДРПОУ 37093546) їх реальності та повноти відображення в обліку за серпень - вересень 2011 року.

Перевіркою від 20 січня 2012р. за №152/2305/32134980 встановлено порушення п.198.2, п.198.3, п.198.6, ст.198, п. 201.1, п.201.4, ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого підприємством ТОВ "Експертно-правова земельна компанія" завищено суму податкового кредиту з ПДВ на суму 42183,0 грн., в т.ч.: за серпень 2011 року на суму податкового кредиту в розмірі 29333,0 грн.; за вересень 2011 року на суму податкового кредиту в розмірі 12850,0 грн.

03 лютого 2012 р. з посиланням на даний акт ДПІ у Дзержинському районі м. Харкові ХО ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001292305 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 52728,75 грн., в т.ч. за основним платежем - 42183,0 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 10545,75 грн.

Підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від від 15 травня 2012 р. за №0004562305 та від 15 травня 2012 р. за №0004552305 є акт ДПІ у Дзержинському районі м. Харкові Харківської області Державної податкової служби від від 30 березня 2012р. за №698/2201/32134980 складений за результатом проведеної позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ "Експертно-правова земельна компанія" щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "Бізнес - консалтинг плюс" (код ЄДРПОУ 37093546) їх реальності та повноти відображення в обліку за листопад 2011 року.

Перевіркою від 30 березня 2012 р. встановлено наступні порушення:- п.198.2, п.198.3, п.198.6, ст.198, п. 201.1, п.201.4, ст. 201 ПК України, в результаті чого підприємством ТОВ "Експертно -правова земельна компанія" завищено суму податкового кредиту з ПДВ на суму 29592,0 грн. за листопад 2011 р.; - порушення п.44.1 ст. 44 та п. 138.2 ст.138 ст.139 ПК України (зі змінами та доповненнями) в результаті чого ТОВ "Експертно-правова земельна компанія" завищено суму витрат з податку на прибуток у сумі 76142,0 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на суму 17513,0 грн. за 4 кв. 2011р.

15 травня 2012 р. з посиланням на даний акт ДПІ у Дзержинському районі м. Харкові ХО ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004552305 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 44388,0 грн., в т.ч. за основним платежем - 29592,0 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 14796,0 грн., а також податкове повідомлення-рішення № 0004562305 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 17513,0 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що зазначені податкові повідомлення - рішення необгрунтовані та підялагають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судовим розглядом встановлено, що фактичною підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень слугувало судження податкового органу про неправомірне віднесення позивачем на розрахунки з державою з податку на прибуток та податку на додану вартість показників первинних документів, виданих за господарськими операціями з контрагентом ТОВ "Бізнес-Консалтинг Плюс" через відсутність фактів реального вчинення господарських операцій за серпень-вересень та листопад 2011 року встановлені іншими інспекціями податкової служби.

Зроблений висновок стосовно відсутності фактів реального вчинення господарських операцій контрагентом позивача та як наслідок порушення позивачем податкового законодавства в серпні-вересні 2011 року, ґрунтується відповідачем в акті перевірки від 20 січня 2012 р. за №152/2305/32134980 лише на мотивах складеного ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова акті від 13 грудня 2011р. №250/23-03-05/37093546 відносно ТОВ "Бізнес-Консалтінг Плюс", код 37093546 про неможливість проведення зустрічної звірки, за яким визнано відсутній факт реального вчинення господарських операцій за вересень-жовтень 2011 року, акту ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова від 21 жовтня 2011р. № 114/23-03-05/37093546 ТОВ "Бізнес-Консалтінг Плюс", код ЄДРПОУ 37093546 про неможливість проведення зустрічної звірки, за яким визнано відсутній факт реального вчинення господарських операцій за серпень 2011 року та як наслідок у ТОВ "Експертно -правова земельна компанія", відсутній факт реального вчинення господарських операцій із платником податків та зборів: ТОВ "Бізнес-Консалтінг Плюс", код 37093546 , а саме: - за серпень 2011 року на суму податкового кредиту в розмірі 29333,0 грн.; за вересень 2011 року на суму податкового кредиту в розмірі 12850,0 грн.

В акті перевірки від 30 березня 2012 р. за №698/2201/32134980 висновок щодо порушення позивачем податкового законодавства в листопаді 2011 року ґрунтується лише на мотивах складеного фахівцями ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова акту від 26 січня 2012р. №43 /15-02-36/ 37093546 відносно ТОВ "Бізнес-Консалтінг Плюс" стосовно неможливості проведення зустрічної звірки, за яким визнано відсутній факт реального вчинення господарських операцій за листопад 2011 року, та як наслідок у ТОВ "Експертно - правова земельна компанія", відсутній факт реального вчинення господарських операцій із платником податків та зборів: ТОВ "Бізнес-Консалтінг Плюс" код 37093546 , а саме: - витрати на суму 76142,0 грн. за ІІ квартали 2011 року, податковий кредит у листопаді 2011р. - 29591,67 грн.

Колегія суддів зазначає, що отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, іншого шляху доведеності правомірності прийнятих рішень органом владних повноважень законодавством не надано, так як ані акт перевірки, ані довідка зустрічної звірки не має преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

01 липня 2011 року між позивачем, ТОВ "Експертно-правова земельна компанія", як замовником та виконавцем робіт - ТОВ "Бізнес-Консалтинг Плюс" укладено договір № 01/07, предметом якого є надання юридичних послуг.

В межах даного договору були проведені господарські операції з надання юридичних послуг, які підтверджені:- актами виконаних робіт від 31.08.2011 р. на суму 176000,0 грн., в т. ч. ПДВ 29333,33 грн., податкові накладні від 18.08.2011 р. № 104 на суму 3800,0 грн., в т. ч. ПДВ 633,33 грн.; від 31 серпня 2011 р. № 179 на суму 172200,0 грн., в т. ч. ПДВ 28700,0 грн., акт від 30 вересня 2011 р. на суму 77100,0 грн., в т. ч. ПДВ 12850,0 грн.;- податковими накладними від 30 вересня 2011 р. № 183 на суму 77100,0 грн., в т. ч. ПДВ 12850,0 грн., акт від 30 листопада 2011 р. на суму 177550,0 грн., в т. ч. ПДВ 29591,67 грн., податкова накладна від 30 листопада 2011 р. № 148 на суму 177550,0 грн., в т. ч. ПДВ 29591,67 грн.;- звітами до актів виконаних робіт від 31 серпня 2011 року, від 30 вересня 2011р. та від 30 листопада 2011 року, які скріплені печатками сторін правочину.

Зобов'язання по оплаті вартості придбаних юридичних послуг були виконані позивачем шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів, що підтверджується виписками з банку.

Підтвердженням використання позивачем отриманих юридичних послуг при організації власної господарської діяльності є наступне.

Отримані юридичні послуги були використані при укладання договорів з ТОВ "Вест Ойл Груп" договір № 21571 від 08 липня 2011 р., ФОП ОСОБА_3 договір № 111 від 04 липня 2011 р., ФОП ОСОБА_4 договір № 109 від 04 липня 2011 р., ТОВ "Локіс" договір № 222801 від 01 серпня 2011 р., ДП "УПП УЗ "Крюківське кар'єроуправління" договір № 2110802 від 02 серпня 2011 р., СФГ ОСОБА_5 договір № 128 від 03 серпня 2011 р., ТОВ "Агроліга" договір № 131 від 15 серпня 2011 р., ПАТ "У.П.Е.К." договір № 180811 від 18 серпня 2011 р., ПСГП ім. Чкалова договір № 155 від 09 вересня 2011 р., ТОВ "СП "Ягідне" договір № 204 від 09 вересня 2011 р., ФГ "Клепки" договір № 156 від 14 вересня 2011 р., ТОВ "Колодязнянське & К°" договір № 184 від 04 жовтня 2011 р., ТОВ "Сучасний модерн" договір № 153/10/01 від 08 жовтня 2011 р., ТОВ "Колодязнянське & К°" договір № 275 від 21 жовтня 2011 р., ТОВ "Колодязнянське & К°" договір № 276 від 21 жовтня 2011 р., ТОВ "Колодязнянське & К°" договір № 3001 від 21 жовтня 2011 р., ТОВ "Колодязнянське & К°" договір № 307 від 21 жовтня 2011 р., ТОВ "Колодязнянське & К°" договір № 308 від 21 жовтня 2011 р., ПСП "Вільшанське" договір № 198 від 27 жовтня 2011 р., ПСП "Виселок" договір № 210 від 27 жовтня 2011 р., СТОВ "Перемога" договір № 215 від 27 жовтня 2011 р., ТОВ "Агроліга" договір № 241 від 04 листопада 2011 р., ТОВ "Агроліга" договір № 240 від 04 листопада 2011 р., ТОВ "Інститут будівництва" договір № 111111 від 11 листопада 2011 р., СФГ "Ревік" договір № 197 від 16 листопада 2011 р., АТОВ "Харківплемсервіс" договір № 225 від 11 листопада 2011 р.

Оцінивши зазначений правочин за правилами ст.86 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що спірний правочин був укладений між правоздатними і дієздатними юридичними особами. Правочин за формою та змістом не суперечить закону. Предметом спірного правочину не є речі, що обмежені в цивільному обороті. Сторони спірного правочину мають правовий статус платників ПДВ. Зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

За таких обставин, спірний договір визнається судом належним та допустимим доказом наявності між позивачем та контрагентом позивача факту вчинення правочину в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України.

Відповідно до положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, і з цим погоджується колегія суддів, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Згідно з п. 44.1. ст.41 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно з п.198.1. ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Положеннями п. 198.2. ст.198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

З урахуванням правил п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом п.198.6. ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У відповідності до п. 201.4 ст.201 ПК України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пунктом 201.6 ст.210 Податкового кодексу України передбачається, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За встановлених в ході розгляду справи обставин, які ґрунтуються на вивчені первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, суд дійшов висновку, що судження суб'єкта владних повноважень про порушення позивачем вимог закону при обчисленні податку на прибуток не знайшло підтвердження матеріалами справи.

Згідно з абз. 1 п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п.п. 139.1.9, п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України витрати, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Також колегія суддів зазначає, оскільки висновки ДПІ у Дзержинському районі м. Харкові про формування позивачем валових витрат без дотримання вимог ст.ст.138, 139 Податкового кодексу України ґрунтуються лише на відомостях ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова про неможливість проведення зустрічної перевірки контраагента, що викликало визнання відсутності факту реального здійснення господарських операцій, то зроблений судом першої інстанції висновок про недоведеність факту вчинення позивачем податкового правопорушення в цій частині є правомірним.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.11.2012р. по справі № 2а-10868/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Присяжнюк О.В.Судді Курило Л.В. Русанова В.Б.

Повний текст ухвали виготовлений 28.01.2013 р.